Справа № 352/1072/25
Провадження № 1-кп/352/216/25
06 червня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091250000081 від 20.03.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не обирався, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого, згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн, щодо якого 29.01.2025 до Івано-Франківського міського суду скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 309 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. Від початку березня 2025 року ОСОБА_4 проживав у домоволодінні у АДРЕСА_3 , де мешкає його дідусь ОСОБА_5 та дружина дідуся ОСОБА_6 , при цьому, дізнався про місцезнаходження грошових коштів та мобільного телефона останньої.
У другій половині дня, 17.03.2025, близько 17 год 00 хв, маючи доступ до ключів від житлового будинку, ОСОБА_4 залишившись сам у середині житлового будинку, зайшов до кімнати, яка знаходиться з лівої сторони від входу, де зберігались грошові кошти та мобільний телефон ОСОБА_6 . В цей час у нього виник злочинний умисел на вчинення таємного викрадення вказаного чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а власника майна, чи інших осіб, немає на території домоволодіння, шляхом вільного доступу, дістав з-під матрацу матерчатий гаманець, звідки таємно викрав грошові кошти у сумі 11200 грн, та, продовжуючи свою злочинну діяльність, шляхом вільного доступу зі столу у кімнаті, таємно викрав мобільний телефон Realme C21Y 3/32Gb, блакитного кольору, вартістю 2460 грн.
Після цього, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 13660 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності та пояснив, що в середині березня в обідню пору викрав грошові кошти у потерпілої та телефон блакитного кольору коли в хаті нікого не було, з-під подушки на ліжку у кімнаті баби та діда, після цього поїхав до міста. Зазначив, що грошові кошти ще не повернув, однак хоче вступити до лав ЗСУ добровольцем і таким чином довести свої виправлення, у зв'язку із чим просив звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
2.1.2. Потерпіла в попередньому судовому засіданні при призначенні покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду. До суду надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі.
2.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання із врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, На підставі ч.1 ст.71 КК України повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року у виді штрафу в розмірі 17000 грн, яке слід виконувати самостійно.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану).
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. Відтак обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.2. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є тяжким злочином, ОСОБА_4 раніше судимий, має постійне місце проживання, середню освіту, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки КНП "ПОКЦПЗ ІФ ОР" перебував на лікуванні, переніс алкогольну інтоксикацію, за місцем проживання характеризується негативно.
Крім того суд враховує наслідки вчинення злочину, що шкода не відшкодована.
Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства - середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому, суд приходить до висновку, що підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України відсутні.
Так, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Суд звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі, встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
В даному випадку наявна тільки одна пом'якшуюча обставина, при цьому обвинувачений не працевлаштований, хоча є особою молодого віку та працездатним, у зв'язку із чим шкоду не відшкодував, є раніше судимим, однак покарання залишилось невиконаним та ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, за місцем проживання характеризується негативно.
Таким чином,відсутні законодавчо визначені підстави для застосування ст.69 КК України.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Разом з тим, незважаючи на досудову доповідь органу пробації, суд позбавлений можливості звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України із встановленням відповідного іспитового строку з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що у випадках наявності попереднього вироку, яким особі призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (постанови Верховного суду від 27.10.2020 у справі № 686/3226/20 (провадження №51-3730 км 20), від 09.08.2022 у справі № 359/4720/20 (провадження № 51-5104 км 21, від 01.03.2023 у справі № 758/15350/21).
Судом встановлено, що згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, яке на даний час не виконано.
При цьому суд враховує, що кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_4 вчинив після ухвалення вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року.
Відповідно до положень ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин до відбуття покарання за попереднім вироком, при застосуванні ст. 71 КК України та призначенні остаточного покаранняза сукупністю вироків у виді позбавлення волі та штрафу, суд позбавлений можливості звільнити особу від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, оскільки це призведе до неправильного застосовання закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак, остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначати за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком у виді 5 років позбавлення волі повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних доходів громадян в сумі 17 000 грн., який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні становлять 7879,35 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого.
5.4. Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного ОСОБА_4 цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2023 у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109-25/5563-Д від 07.04.2025 в розмірі 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн 50 коп.; судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/109-25/5545-ТВ від 10.04.2025 в розмірі 1 193 (одна тисяча сто дев'яносто три) грн 85 коп.; судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109-25/6292-Д від 24.04.2025 - 4 457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн.
Речові докази: три сліди пальців рук - знищити;
дактилокарту на ім'я ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінальної справи;
матерчастий гаманець світло-жовтого кольору - вважати переданому власнику ОСОБА_6 .
Обчислення строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, рахувати з моменту його прибуття до установи відбування покарання для відбування даного вироку суду.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1