Справа № 350/5/25
Номер провадження 2/350/175/2025
05 червня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Лебєдєвої Т.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
установив:
Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Лебєдєва Т.О. звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , у якій просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В основу своїх позовних вимог представниця позивача зіслалася на те, що позивач перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.09.2017 шлюб між ними розірвано. Від шлюбу у сторін залишилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, відповідачка у 2022 році залишила територію України та виїхала за кордон, а саме до Сполучених Штатів Америки. З цього часу дитина, ОСОБА_4 , проживає виключно із позивачем, який забезпечує її виховання, навчання, медичний догляд та усі потреби. Так, згідно довідок з Ліцею № 10 ім. св. Марії Магдалени Львівської міської ради, де навчається дитина, в період з 18.12.2023 - 07.11.2024 р.р. мати учениці зазначеного ліцею від моменту вступу до нього зовсім не цікавиться навчальним та виховним процесом дочки, ніколи не відвідувала батьківські збори. Дитиною піклується лише батько. Відповідачка, виїхавши за кордон, не виявляє жодного інтересу до життя та виховання дитини. Вона не бере участі у фінансовому забезпеченні, не підтримує зв'язку з дитиною, не спілкується з нею ні в особистій, ні у віддаленій формі. Така поведінка є свідченням ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, що суперечить нормам статті 150 Сімейного кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, не бере участі у здобутті дитиною повної загальної середньої освіти, у листопаді 2024 року Позивач був змушений звернутися до суду за видачею судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати надходження заяви - 11 листопада 2024 року до суду і до досягнення дитиною повноліття. Відтак станом на теперішній час позивач, як єдиний опікун дитини, забезпечує всі її права та інтереси, надаючи необхідний рівень матеріального та морального забезпечення, оскільки Відповідачка продовж тривалого часу не надає ніякої матеріальної допомоги дитині та не спілкується із дитиною, що свідчить про самоусунення її від виховання. Зазначені дії ставлять під загрозу психологічне здоров'я дитини. У зв'язку із тим, що відповідачка взагалі не цікавиться дитиною, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, її здоров'ям, розвитком, навчанням, перебуванням у школі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Вважає, що є достатньо підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Лебєдєва Т.О., позовні вимоги підтримали повністю. Крім цього ОСОБА_1 пояснив, що підставами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є: відповідачка не бере участі у вихованні дитини; не цікавиться життям, здоров'ям дитини, грошей на її утримання не надає; у даний час в нього наявна відстрочка від мобілізації, яка діє до 30.06.2025, однак у випадку не продовження відстрочки, його можуть мобілізувати, а дитина залишиться без батьківського піклування. Раніше він не звертався до суду з таким позовом, оскільки був мирний час.
Відповідачка в судове засідання не прибула про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за можливе справу розглянути у її відсутності.
Представниця служби у справах дітей Франківської районної адміністрації Львівської міської ради подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст.ст. 1-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як передбачено ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінку вимозі позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та доказам, які він наводить на обґрунтування заявлених вимог, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с.7) та копією рішень Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.09.2017 та від 12.11.2024 (а.с.9, 23-24) підтверджено, що позивач та відповідачка є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідачки на утримання дитини стягнуто аліменти.
Довідками з Ліцею № 10 ім. св. Марії Магдалени Львівської міської ради, де навчається дитина, в період з 18.12.2023 - 07.11.2024 р. р. мати учениці зазначеного ліцею від моменту вступу до нього зовсім не цікавиться навчальним та виховним процесом дочки, ніколи не відвідувала батьківські збори. Дитиною піклується лише батько - ОСОБА_1 (а.с.11-18).
Копією акту про фактичне проживання особи (а.с.22) підтверджено, що дочка сторін проживає з батьком.
Згідно із ч.4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.96-97), який затверджений органом опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування зазначеного висновку уповноважений орган зазначив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Франківській районній адміністрації 03.04.2025 була присутня неповнолітня ОСОБА_4 , яка повідомила, що спілкується дуже рідко через переписку у соціальних мережах, подарунків чи коштів ніколи матір не пересилала, пояснюючи тим, що дорога доставка, а також велика комісія за пересилання коштів. За мамою не скучає та хоче щоб її позбавили батьківський прав.
Батько на засіданні комісій ІНФОРМАЦІЯ_4 та 17.04.2025 пояснив, що матір виїхала у Сполучені Штати Америки у серпні 2021 року, до цього матір проживала в Польщі. Жодного зацікавлення матір щодо дитини не проявляє, не цікавиться її життям, здоров'ям та навчанням, фінансово жодної допомоги на утримання не надає.
Матір на жодне засідання комісії не прибула, на повідомлення у месенджері «Messenger» не відповідає.
Судом встановлено, що відповідачка не з'явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини, а також не відповідала на дзвінки телефонному режимі. Засідання комісії відбулося два рази, при цьому обставин неявки ОСОБА_2 , яка ймовірно проживає у Сполучених Штатах Америки на засідання не встановлювалось.
Наведені вище письмові докази дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 не в достатній мірі бере участі у вихованні своєї дитини.
Однак, суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Однак, проаналізувавши наявні у матеріалах цивільної справи докази в сукупності із наданими в судовому засіданні усними поясненнями сторін цивільної справи, суд прийшов до переконання, що поведінку відповідачки можна змінити у кращу сторону в питанні виховання своєї малолітньої дитини та належному виконанні її материнських обов'язків.
Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своєї неповнолітньої дитини не буде сприяти захисту інтересів останньої, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов'язків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав стосовно дитини вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому за наведених вище доказів такий захід як позбавлення батьківських прав не може бути застосований.
Отже, оскільки суду не представлено доказів винної поведінки відповідачки, беручи до уваги те, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, з метою як найкращого забезпечення інтересів малолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є передчасним та недоцільним.
Суд критично ставиться до вказаних в позові висновків позивача щодо негативної характеристики відповідачки, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів, що відповідачка веде аморальний спосіб життя та не цікавиться вихованням та розвитком дитини. Також в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка не платить аліменти.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наданий в якості доказу висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає недостатньо обґрунтованим таким, що не відповідає інтересам дитини, який має право на підтримання особистих контактів із обома батьками, а у випадку позбавлення відповідачки батьківських прав, дитина буде остаточно позбавлена материнської опіки. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дитини, її протиправну чи винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дитини, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав.
При цьому, органом опіки та піклування не проводилося обстеження умов проживання відповідачки, не досліджувалися інші дані, які ймовірно мали б значення для більш ширшого висвітлення у висновку проблеми виховання дитини батьками. Цей документ не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя неповнолітньої дочки буде відповідати її інтересам, і яким саме інтересам дитини, чи позитивно вплине на дитину розлучення з матір'ю та відсутність з її боку піклування про дитину в майбутньому.
Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Як зазначив суд вище, відповідачка дійсно не в повній мірі виконувала свої батьківські обов'язки відносно неповнолітньої дочки, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить до висновку про недоцільність позбавляючи відповідачку батьківських прав, однак слід попередити її про необхідність зміни свого ставлення до обов'язку по вихованню дитини та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дитини.
Крім цього, даючи оцінку поясненням позивача в тій частині , що в даний час у нього наявна відстрочка від мобілізації, яка діє до 30.06.2025, однак у випадку не продовження відстрочки, його можуть мобілізувати, через що дитина залишиться без батьківського піклування, суд вважає, що позивач керується не інтересами дитини.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, яка на час розгляду справи у суді є неповнолітньою, проходжу до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 282 - 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради ( м.Львів, вул.Ген. Чупринки,85.)
Повний текст рішення складено 06.06.2025.
Суддя: