Справа №463/5207/25
Провадження №1-кс/463/5216/25
06 червня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000173 від 19 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебуває кримінальне провадження №42025142410000173 від 19 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Підставами для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що в ході застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначених злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами, зокрема шляхом підкупу, впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, може вчинити інші злочини.
З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є необхідність обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснив, що на його думку необхідність обрання домашнього арешту є обґрунтованою та підтверджується зібраними у справі доказами.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання не заперечили.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів клопотання, у провадженні Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження за №42025142410000173 від 19 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, в ході якого слідство перевіряє дані щодо того, що 16.05.2025 близько 16:00 год. солдат ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, із невстановленою у ході проведення досудового розслідування особою, яка повідомила, що можна вирішити питання щодо нескладення відносно ОСОБА_4 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що майор ОСОБА_6 в межах наданих йому повноважень за напрямком діяльності, отримавши результати обстеження солдата ОСОБА_4 , повинен скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та ініціювати перед уповноваженим органом питання щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності, маючи умисел на вжиття активних дій щодо недопущення вказаного, звернувся до майора ОСОБА_6 з проханням не складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно солдата ОСОБА_4 , та висловив пропозицію надати майору ОСОБА_6 за це неправомірну вигоду в сумі 10000 гривень.
У подальшому, солдат ОСОБА_4 , реалізуючи спільний із невстановленою особою злочинний умисел, 04.06.2025 близько 17:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 на пішохідній доріжці, надав службовій особі - т.в.о. начальника відділення протидії обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 майору ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 10000 гривень за невчинення ним дій щодо притягнення військовослужбовця солдата ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, після чого протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Як вбачається із копії повідомлення про підозру 5 червня 2025 року ОСОБА_4 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, №300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема: копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 16 травня 2025 року, копією протоколу про військове адміністративне правопорушення від 16 травня 2025 року, копією письмових пояснень, копією протоколу допиту свідка від 20 травня 2025 року, копією протоколу огляду місця події від 4 червня 2025 року, копією протоколу затримання, копією довідки від 5 червня 2025 року, витягом з наказу.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою, об'єктивні дані вказують на те, що підозрюваний ймовірно міг вчинити кримінально карне діяння.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваній слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 на даному етапі слідства обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. Враховуючи обставини справи, слідчий суддя погоджується із доводами слідства, що є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідства щодо того, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким, у разі доведення його вини, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі терміном до восьми років, без альтернативи призначення більш м'якого покарання, та останній, будучи обізнаним про строк покарання, що йому загрожує, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також погоджується, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні), виражається у тому, що ОСОБА_4 особисто знайомий з свідок у кримінальному провадженні, а тому може здійснювати на нього незаконний вплив. Окрім цього, з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, свідок ще судом не допитаний та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Ризик, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), полягає в тому, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_4 раніше судимий, а саме 07.08.2024 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду та інші обставини.
У справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» у пунктах 86-91 ЄСПЛ вказав, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Суд постановив, що цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (там само, пункти 104 і 113-114).
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що на даний момент досудове розслідування триває, з метою виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених ст. 177 КПК України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, прихожу до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, а тому щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків.
При цьому слідчий суддя вважає, що враховуючи те, що інші - більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, відповідатиме обставинам кримінального провадження та не буде непропорційним порушенням прав підозрюваного.
Керуючись вимогами статей 176-179, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання прокурора задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов'язки:
- цілодобово не залишати місце свого проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 ;
- не виїжджати за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Строк дії ухвали становить два місяці з часу проголошення ухвали - 13 години 00 хвилин 6 червня 2025 року до 5 серпня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 6 липня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_7