06 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1636/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.10.2024 року №262740007830 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення їй з 05 жовтня 2024 року пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 15.10.2024 №262740007830 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи у трудовій книзі, оскільки вказане у трудовій книзі прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб “ ОСОБА_3 ».
Позивач вважає такі дії відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу протиправними, оскільки за правильність оформлення трудової книжки відповідає відділ кадрів підприємства, установи, організації, крім того відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, так як визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача ГУ УПФУ в м. Києві у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи у трудовій книзі, оскільки вказане у трудовій книзі прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб “ ОСОБА_3 », підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 15.10.2024 №262740007830 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи у трудовій книзі, оскільки вказане у трудовій книзі прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб “ ОСОБА_3 ».
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою Пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у трудовій книзі, оскільки вказане у трудовій книзі прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб “ ОСОБА_3 », на що суд зазначає наступне.
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.10.1959 року НОМЕР_1 .
У зв'язку із прийняттям на роботу, 18.01.1977 ОСОБА_4 була оформлена трудова книжка НОМЕР_2 . При цьому, в написанні прізвища була допущена помилка у написанні прізвища, а саме замість “ ОСОБА_3 » помилково записано “ ОСОБА_2 ».
25.04.1979 ОСОБА_4 уклала шлюб з громадянином ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 .
Після укладення шлюбу подружжю присвоєне прізвище - ОСОБА_6 , у зв'язку з цим в трудовій книжці НОМЕР_4 прізвище “ ОСОБА_2 » змінене на “ ОСОБА_6 », про що вчинено відповідний запис та проставлено печатку.
Таким чином, вищевикладене підтверджує належність трудової книжки Серії НОМЕР_4 саме позивачу.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Зазначена правова позиція також узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу позивача, оскільки в даному випадку записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак, ГУ ПФУ у Волинській області таким правом не скористалося.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, до страхового стажу при призначенні пенсії за віком, за вказаних обставин, вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.10.2024 №262740007830 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову частково судові витрати стягуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.10.2024 №262740007830 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Ю.Ю. Сорока