06 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2389/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним рішення №103950006279 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
27.01.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням №103650006279 від 03.02.2025 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що заявницею надано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії № НОМЕР_1 від 30.12.1993 в якому по батькові « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ».
Позивач вважає таке рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправним і таким, що порушує її право на соціальний захист, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Позивач також зазначає, що посвідчення видане уповноваженим на те державним органом, який при його видачі, перевіряв достовірність поданих ОСОБА_1 документів. Тобто, наявність у позивачки чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та має право на зниження пенсійного віку. Описка та неточності у перекладі з російської на українську мову, які призвели до різності по батькові з « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 » в посвідченні ЧАЕС не є підставою для відмови в призначенні пенсії за наявності експертного висновку від 06.01.2025 № 056/06-м, яким встановлено, що « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 » є ідентичними.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 12.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.24).
У відзиві на позовну заяву від 26.03.2025 представник відповідача позов не визнає. В обґрунтування своєї позиції вказує, що обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону № 796 є факт проживання та(або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки з моменту аварії до 01 січня 1993 року. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки встановлюється тим особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При проведенні правової оцінки наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку встановлено, що страховий стаж Позивача становить 28 років 05 місяців 17 днів. За результатами розгляду доданих документами до страхового стажу зараховано усі періоди.
Позивачем надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії № НОМЕР_1 від 30 грудня 1993 року в якому по батькові вказано « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». Також позивачем надано експертний висновок №056/06-m від 06.01.2025 щодо ідентичності по батькові.
Пунктом 26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 визначено - якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Враховуючи подані документи для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.31-59).
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням Рівненської облдержадміністрації серії НОМЕР_2 від 30.12.1993 (а.с.18).
Згідно з довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №103 від 23.01.2025 позивач з 26.04.1986 по 26.08.1987, та з 12.03.1991 по 10.01.2007 була зареєстрована в селі Острівськ Зарічненського району Рівненської області (а.с.15).
27.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням №103650006279 від 03.02.2025 відмовлено у призначенні пенсії. У спірному рішенні вказано, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номера. ОК-5, трудова книжка, довідка про стаж роботи, свідоцтво про народження дитини) страховий стаж становить 28 років 5 місяців 17 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів.
Заявницею надано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії № НОМЕР_1 від 30.12.1993 в якому по батькові « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». ОСОБА_1 надано експертний висновок №056/06-m від 06.01.2025 щодо ідентичності по батькові.
Згідно пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж. не збігаються з ім'ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку (а.с.20-21).
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України №796-XII від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII).
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.
З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, є: наявність відповідного страхового стажу (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-XII.
Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 16.10.2024 у справі №140/14380/23).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 народилася у селі Кухітська Воля Зарічненського району Рівненської області та у період з 26.04.1986 по 26.08.1987, з 12.03.1991 по 10.01.2007 постійно проживала в селі Острівськ Зарінченського району Рівненської області , що підтверджується відомостями паспорта громадянина України та довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №103 від 23.01.2025 (а.с.10,15).
Постановою №106 села Кухітська Воля та Острівськ Зарічненського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як випливає із оскаржуваного рішення від 03.02.2024 відповідачем підтверджено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993, що дає право останній на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з урахуванням норм ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років не є спірним у даній справі.
Крім того, як зазначено у спірному рішенні страховий стаж позивача становить 28 років 5 місяців 17 днів.
Згідно пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ право на пенсію мають особи за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 25 років у разі набуття права на пенсію у 2024 році (31-6). Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення пенсії за віком виконується.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 03.02.2025 №103950006279 є невідповідність по батькові позивачки у посвідченні потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивачем надано посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпів (ла) від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.12.1993 виданого Рівненською облдержадміністрацією (а.с.18) на ім'я « ОСОБА_4 » (а.с.18). Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області 23.06.1997 прізвище, ім'я та по батькові позивача - « ОСОБА_1 » (а.с.10).
З урахуванням того факту, що в посвідченні зазначено по батькові « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 », відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 було долучено експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/06-m від 06.01.2025, де зазначено, що з урахуванням зазначеного імена по батькові ОСОБА_3 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), запис ОСОБА_4 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах імені по батькові від варіантів особового імені Панас / Опанас і зумовлені поліваріативністю особових імен спільного походження (а.с.14).
Суд зазначає, що виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі- Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі- Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.1993 (а.с.18), Віднічук належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Суд констатує, що в усіх документах, наданих позивачем, поза розумним сумнівом йдеться про одну й ту саму особу позивача. Ця тотожність встановлена виходячи із збігу прізвища, ім'я та по-батькові, а також дати народження особи.
Разом з тим, суд вважає надмірним формалізмом відмову пенсійного органу з підстав невідповідності по батькові позивача.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та перерахунку пенсії.
Таким чином, відповідач обрав упереджений підхід при відмові у призначенні пенсії. Однак, зазначене посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи пенсійний орган не розглядав та не надав йому оцінку.
Згідно із вимогами статті 101 Закону України «Про пенсійне Забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно зі статтею 64 Закону № 1058-IV територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Таким чином, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже, у разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії позивачу, пенсійний орган має вимагати відповідні додаткові документи від підприємств, організацій, окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі або здійснювати зустрічну перевірку.
Докази щодо здійснення повноважень, передбачені Законом № 1058-IV та Порядком №22-1, відповідач не надав. Також не надав докази, які б підтверджували той факт, що вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Крім того, відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.
Отже враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, трудової книжки, довідки з місяця навчання, що підтверджує фактичне проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад 3 роки, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
При цьому, наявність у позивача необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (26 років) для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відповідачем не оспорюється.
Відтак суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на переведення його на пенсію зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійного віку.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №103950006279 від 03.02.2025 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині необхідно задовольнити.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №103950006279 від 03.02.2025 та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 11.12.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в хмельницькій області судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений квитанцією від 26.02.2025 (а.с.9).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №103950006279 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11.12.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя А.Я. Ксензюк