06 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2055/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказів, зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Савчин Анастасія Ігорівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач), звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач-2), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №32 від 27.12.2024;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.12.2024 №633-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову на військову службу та відправлення у складі команди НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №297 від 29.12.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 на військову службу за призовом у воєнний час до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу даної військової частини.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 23.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України №3543-XII та оформлення відповідної довідки, однак 27.12.2024 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом №32 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Після цього ОСОБА_1 був призваний на військову службу та 29.12.2024 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №297 був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду топогеодезиста.
Представник позивача вважає, що відмова комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправною.
Вказує, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , якій у відповідності до довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ №712791 встановлена ІІ група інвалідності. Її чоловік, ОСОБА_3 , досяг пенсійного віку та не може утримувати свою дружину, оскільки є непрацездатним та отримує лише соціальну допомогу як малозабезпечений. Сестра позивача, ОСОБА_4 , здійснює догляд та утримання своєї доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років (підгрупа А). А відтак, з об'єктивних причин не може одночасно доглядати за донькою та утримувати, доглядати свою матір - ОСОБА_2 .
Таким чином, відсутні інші особи, окрім ОСОБА_1 , які б могли здійснювати утримання та догляд за його матір'ю ОСОБА_2 .
На переконання представника позивача, ОСОБА_1 мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягав призову на військову службу, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.12.2024 року №633-од в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2024 №297 про зарахування позивача на військову службу за призовом у воєнний час до особового складу військової частини НОМЕР_1 , як похідний від наказу про мобілізацію, порушує права позивача, а відтак є незаконними та такими, що підлягають скасуванню
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Мотивуючи свої заперечення проти позову, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначила про те, що хоча позивач і має матір ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи, але у позивача є рідна сестра ОСОБА_4 , яка зобов'язана відповідно до норм Сімейного Кодексу України утримувати свою матір. Доказів того, що рідна сестра не має можливості утримувати матір, оскільки є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом, відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі матеріали справи не містять.
В свою чергу, її чоловік - ОСОБА_3 не досяг того пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який би давав право на призначення та отримання пенсії за віком, оскільки відсутні будь-які підтверджуючі документи на отримання пенсії, а тому він є працездатною особою, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати свою дружину ОСОБА_2 .
Таким чином, на переконання відповідача-1, позивачем не надано комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі п.13 ч.1 ст.23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову в оформленні позивачу відстрочки є законним, а підстави для його скасування відсутні.
Відповідач-2 відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.23-27).
23.12.2024 позивач подав на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву у якій повідомив, що він є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, просив розглянути його заяву у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, та оформити відповідну довідку (а.с.30).
Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №20044 від 27.12.2024 позивачу зазначено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто його заяву та протоколом від 27.12.2024 №32 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Як причина відмови зазначено те, що є інші невійськовозобов'язані особи, що можуть утримувати особу з інвалідністю (а.с.30 на звороті).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 29.12.2024 №633-од солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 29 на звороті).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2024 №292 ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час та призначено на посаду топогеодезиста 3 обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки (а.с.53).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 №9359 від 30.12.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 з 29.12.2024 (а.с.8 на звороті).
Вважаючи протиправними рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за заявою від 23.12.2024, наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу від 29.12.2024 №633-од, наказ Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2024 №292 про зарахування до особового складу в/ч, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.92 (далі Закон №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до пунктів 56, 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що 23.12.2024 ОСОБА_1 подав на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву у якій повідомив, що він є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, просив розглянути його заяву у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, та оформити відповідну довідку (а.с.30).
Як слідує із витягу із протоколу №32 від 27.12.2024 комісією відповідача-1 прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки (а.с.28).
Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №20044 від 27.12.2024 позивачу зазначено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто його заяву та протоколом від 27.12.2024 №32 ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Як причина відмови зазначено те, що є інші невійськовозобов'язані особи, що можуть утримувати особу з інвалідністю (а.с.30 на звороті).
Позивач не погоджується із таким рішенням, вважаючи, що він є єдиною особою, яка має можливість утримувати свою матір, яка є особою з інвалідністю ІI групи.
Оцінюючи доводи позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому щодо інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю, то їх наявність не може бути перешкодою для оформлення відстрочки виключно у разі якщо такі особи: самі є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_2 , 1968 року народження, є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.11 на звороті).
У даній адміністративній справі не є спірними ті обставини, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, оскільки остання є інвалідом ІІ групи довічно (загальне захворювання), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №712791 (а.с.12).
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім'ї, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або того факту, що інші члени сім'ї є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у ОСОБА_2 є чоловік - ОСОБА_3 та повнолітня дочка - ОСОБА_6 .
Суд зауважує, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст.172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
На переконання суду, та обставина, що сестра позивача - ОСОБА_4 , здійснює догляд та утримання своєї доньки ОСОБА_5 , не звільняє ОСОБА_4 від виконання обов'язку по утриманню та догляду своєї матері ( ОСОБА_2 ).
Матеріали справи не містять доказів того, що дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , як передбачає згадана вище норма п.13 ч.1 ст. 23 Закону №3543-XII, є особою з інвалідністю, або потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту), або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Також суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 від 28.06.2024 про те, що із числа військовозобов'язаних членів своєї сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання вона обирає ОСОБА_1 , оскільки відповідно до частини 3 статті 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Отже, дослідивши додані позивачем до його заяви про надання відстрочки документи, матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 23.12.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Відтак, судом встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 були підстави для відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
З огляду на те, що судом під час розгляду справи не встановлено фактів протиправної відмови відповідача-1 у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період (як основних позовних вимог), суд не вбачає ознак протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.12.2024 №633-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову позивача на військову службу та відправлення у складі команди НОМЕР_1 . Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Крім того рішення про мобілізацію та призов позивача є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №297 від 29.12.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 на військову службу за призовом у воєнний час до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу частини також не підлягають задоволенню, оскільки такі є похідними від першої позовної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів підставності заявлених вимог.
Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно, тому позов задоволенню не підлягає.
Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 74 -76, 139, 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 06 червня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Н. В. Стецик