м. Вінниця
06 червня 2025 р. Справа № 120/15260/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідмолення-рішення, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0011010-2405-0209-UA05100070000035159 від 23.02.2024.
Ухвалою від 19.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що за інформаційними базами ГУ ДПС у Вінницькій області ІКС «Податковий блок» системи «Облік платежів» підсистеми «Плата за нерухомість» підрежиму «Реєстру об'єктів житлової нерухомості» у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувають об'єкти нежитлової нерухомості: - комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7310,60 кв. м. (частка власності 84/100 складає 6140,90 кв.м.) Вказав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цей об'єкт зазначений як комплекс, будівель та споруд, а тому, позивачу ОСОБА_1 податковим органом у 2024 році визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення № 0011010-2405-0209-UA05100070000035159 від 23.02.2024.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням Крижопільского районного суду Вінницької області від 20.04.2010 № 2-294/10 визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель від 20.08.2008, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ПП «Либідь-3» в особі ОСОБА_3 , а також суд визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані по АДРЕСА_2 , а саме адміністративно-побутовий корпус (його частину) зазначеного на плані з літерою «А» у складі: 1-й поверх-приміщення № 1-32 743.3 кв.м корисної площі, й поверх-приміщення №№33-69-1006.3 кв. м. корисної площі, 3-й-поверх-приміщення №№ 70-93-1027,7 кв.м корисної площі, з верандою-літера «а» площею 31 кв.м та вихідними майданчиками літери «а2, а3, а4» загальною площею 2777,3 туалет-літера «Б» площею 8.8 кв.м, ваги з навісом, зазначені на плані літерою «В» та вагові «в», площею 15. кв.м котельня (склад), зазначену на плані літерою «Г» площею 1171.00 кв.м., нежитлова будівля, зазначена на плані літерою «Д», що складає 66% готовності, розташована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору про виділ в натурі (поділ) від 20.08.2011 ОСОБА_1 , належить 84/100 часток комплексу будівель та споруд, що складається тому числі з нежитлової будівлі, готовністю 66% літ «Д» загальною площею 6123.7 кв.м.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 2939230605219 від 21.05.2024 вказано: об'єкт будівництва, незавершене будівництво, відсоток готовності 68% адреса: АДРЕСА_3 належить позивачу.
Відомості про державну реєстрацію дано об'єкта внесено 15.05.2024 на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.05.2024.
Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №367083166 від 23.02.2024, з якого слідує, що реєстраційний номер майна 30508029, тип майна - комплекс, будівель та споруд, АДРЕСА_1 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 11.04.2001, власник ОСОБА_1 , форма власності приватна спальна часткова, 84/100 частка власності.
На підставі вищевказаних відомостей, податковим органом визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік та сформовано податкове повідомлення - рішення від 23.02.2024 року № 0011010-2405-0209-UA05100070000035159 на суму 199579,38 грн. (розрахунок за 2022 р.: 6140,90*(6500*0,5%)= 199579,25 грн.).
Позивач, не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 цього Кодексу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відвідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Об'єктом оподаткування є належний позивачу на праві власності комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7310,60 кв. м. (частка власності 84/100 складає 6140,90 кв.м.), згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи протиправність вказаного рішення, позивач посилається на те, що об'єкт (комплекс), на який нарахований податок є об'єктом незавершеного будівництва.
Представник позивача, вказує, що пунктом 1 частини першої державна реєстрація речових прав ст. 2 Закону № 1952 встановлено що на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Згідно з частиною другою ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з момент завершення будівництва (створення майна).
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права третя ст. 331 ЦКУ) власності на нього відповідно до закону (частина
Враховуючи викладене, представник позивача зазначає, що об'єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед яких, зокрема знищення майна (п. 4 ч. 1 цієї статі).
Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України регламентовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV)
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону № 1952-IV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Таким чином, наведені норми Закону свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
За нормами ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
За загальним порядком проведення державної реєстрації прав, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно ч. 13 т. 18 Закону № 1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, наведені норми свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
В той же час, як слідує з матеріалів справи, відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №367083166 від 23.02.2024, з якого слідує, що реєстраційний номер майна 30508029, тип майна - комплекс, будівель та споруд, АДРЕСА_1 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 11.04.2001, власник ОСОБА_1 , форма власності приватна спальна часткова, 84/100 частка власності.
Суд звертає увагу, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цей об'єкт зазначений як комплекс, будівель та споруд. А відомості відображені у даному витязі, станом на 23.02.2024, тобто, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до державного реєстратора щодо внесення відомостей про об'єкт як про об'єкт незавершеного будівництва. Більш того, на момент винесення оскаржуваного рішення належним чином задокументований факт того, що комплекс, будівель та споруд, АДРЕСА_1 . є об'єктом незавершеного будівництва також відсутній.
Суд не бере до уваги долучений до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав № 2939230605219 від 21.05.2024, в якому вказано: об'єкт будівництва, незавершене будівництво, відсоток готовності 68% адреса: АДРЕСА_3 , оскільки по перше, такий був відсутній на момент винесення спірних рішень, та до податкового органу не подавався.
Відповідно пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
В той же час, доказів звернення з відповідною заявою для проведення звірки до відповідача позивачем не надано. Більш того, як вже зазначалося, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що даний об'єкт є об'єктом незавершеного будівництва за 2022 рік.
Відомостей щодо того, що об'єкт нерухомого майна, не є об'єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належний йому об'єкт, у позові не зазначено і таких не встановлено судом в ході розгляду даної справи.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд зробив висновок про те, що позивач, маючи у власності об'єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: