м. Вінниця
06 червня 2025 р. Справа № 120/1217/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача № 025350012575 від 06.01.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Ухвалою від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача було прийнято рішення від 10.01.2025 року № 025350012575, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону № 796, згідно заяви, у зв'язку з відсутністю проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 4 роки.
Вказав, що до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період з 01.09.1987 по 27.06.1992, згідно довідки № 23-14-231 від 23.10.2024, оскільки у вищезазначений період позивач навчалася у м. Миколаєві, згідно диплома НОМЕР_1 від 27.06.1992. До загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.04.2001 по 30.04.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1992, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.
Таким чином, на думку відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як відсутня належна кількість років проживання (не менше 4 років станом на 01.01.1993р.) у зоні ЧАЕС.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету 03.02.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
За приписами статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Також у відповідності до вимог ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Відтак, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд доходить висновку, що ухвала від 03.02.2025 вважається врученою відповідачу 03.02.2025 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
06.01.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області та 10.01.2025 прийнято рішення № 025350012575 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.2001 по 30.04.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня сплата внесків за вказаний період.
Крім того, в рішенні вказано, що до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період з 01.09.1987 по 27.06.1992 згідно довідки №23-14-231 від 23.10.2024, оскільки у вищезазначений період заявниця навчалась у м. Миколаєві згідно диплома НОМЕР_1 від 27.06.1992.
Наданими документами підтверджено проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 1 рік 09 місяців 11 днів.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІУ право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з абз. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття органом Пенсійного фонду рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є відсутність документального підтвердженого періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, № 22-1 (далі- Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.
Крім того, основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону № 796-ХІІ, є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ).
Різного роду довідки про період роботи (проживання) у зоні радіоактивного забруднення є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі- Порядок №51) передбачено, що Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з п. 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а, від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.
Отже, надаючи особі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або потерпілий від Чорнобильської катастрофи, держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Так, матеріалами справи, а саме, посвідченням серії НОМЕР_3 від 11.09.1996 року, підтверджено статус позивача як особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто, такої, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідці про реєстрацію місця проживання № 23-14-231 від 23.10.2024 р., підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у періоди з 30.09.1982 по 25.07.1987включно, з 25.08.1987 по 08.10.1990 включно та з 16.01.1992 по теперішній час була зареєстрована та проживала за різними адресами у місті Ладижині Вінницької області.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що факт проживання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року, не менше 4 років - є підтвердженим, відтак, ОСОБА_2 має право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років .
Окремо суд вказує й на те, що періоди навчання безпідставно не враховано до періоду проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки диплом не свідчить про постійне проживання у м. Миколаїв, а лише засвідчує факт навчання у навчальному закладі, який розташований у м. Миколаїв.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не надано доказів на підтвердження того, що позивач проживала, і була зареєстрована у місті Миколаєві під час навчання в період з 01.09.1987 по 27.06.1992.
За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що зазначені вимоги Порядку 22-1 позивачем дотримані, оскільки останнім надано пенсійному органу як копію посвідчення громадянина, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, так і довідку про період проживання на відповідній території, видану відповідною сільською радою, тобто, органом місцевого самоврядування. Відтак, підстав для неприйняття до уваги вказаної довідки та неврахування зазначеного періоду проживання під час навчання на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення йому пенсії у відповідача не було.
Щодо не зарахування періодів роботи з 01.04.2001 по 30.04.2003, так згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1992, так як відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб суд зазначає наступне.
У спірному рішенні від 10.01.2025 № 025350012575 зазначається, що страховий стаж позивача становить 32 роки 11 місяців 10 днів.
У той же час, відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.04.2001 по 30.04.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків за вказаний період (ОК-5). Оцінюючи такі доводи, суд зазначає наступне.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого, особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами ст. 20 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок ймовірного невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Надаючи оцінку обставинам цієї справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Варто зауважити, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених положень, дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , у період з 01.09.1997 по 01.10.2004 (записи № 3-№ 4), позивач працювала в дитячому санаторії «Подільський Артек» в м. Ладижин. Записи про прийом на роботу позивача та звільнення її з роботи зроблено належним чином, у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993.
Не зарахований відповідачем-2 до страхового стажу позивача період роботи позивача з 01.04.2001 р. по 30.04.2003 р. входить до зазначеного вище періоду роботи позивача в дитячому санаторії «Подільський Артек» та підтверджується належним записом в трудовій книжці позивача.
Вказані записи у трудовій книжці є чіткими, перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст не містять, мають реквізити наказів, містить печатки.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача, то спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Таким чином, головним управління Пенсійного фонду України у Харківській області протиправно не враховано періоди проживання позивачки у зоні посиленого радіаційного контролю.
Відтак, судом встановлено, що позивачка має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, тобто з 55 років.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про протиправний характер рішення відповідача від 10.01.2025 № 025350012575, а тому, таке рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 06.01.2025, то її задоволення є наслідком задоволення першої із позовних вимог, як основної. Відносно дати із якої повинна бути призначена пенсія позивачу (06.01.2025), то така співпадає із датою звернення позивача до органу Пенсійного фонду України, із урахуванням норми ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається із дня звернення особи.
Поряд із цим, вимоги даного позову щодо зобов'язання відповідача саме виплачувати пенсію (в подальшому) задоволенню не підлягають, адже задоволення вимог позивача щодо вчинення відповідачем дій у майбутньому, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права в майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну, фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як з суб'єкта який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.01.2025 №025350012575.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.01.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.04.2001 по 30.04.2003 включно.
В решті позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України а Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під. 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя: Секретар: