Справа № 493/2049/24
Провадження № 2/493/213/25
27 травня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Сирота О.В.
представника позивача адвоката Сухініна С.В.
представника відповідача адвоката Танірвердієва А.Д.-огли,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта в цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення суми заборгованості,
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення суми заборгованості у розмірі 126976,38 грн.
Ухвалою судді від 19.12.2024 року відкрите провадження у справі, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено справу до підготовчого засідання.
14.01.2025 року від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення суми заборгованості у розмірі 74169,13 грн.
30.01.2025 року від представника відповідачів на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
08.04.2025 року на адресу суду надійшла заява позивача, в якій він просив не розглядати заяву про зменшення позовних вимог та підтримання первинних позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 126976,38 грн.
Ухвалами суду від 08.04.2025 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду та призначено справу до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2762 від 01.12.2020 року на суму 150000,00 грн. на реконструкцію житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 15 років, зі сплатою 3% річних за користування кредитом.
З метою зобов'язання виконання ОСОБА_1 обов'язків по поверненню кредиту між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 01.12.2020 року було укладено договір поруки за № 923, відповідно до якого, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_1 щодо повернення кредиту.
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» повністю виконав умови кредитного договору шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями № 3 та № 67 від 10.12.2020 року.
Відповідач ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати умови кредитного договору починаючи з грудня 2023 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань за кредитним договором в останнього станом на 13.11.2024 року наявна прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10036 грн та за відсотками за користування кредитом в розмірі 7388,38 грн.
Отже зобов'язання по поверненню кредитних коштів ОСОБА_1 не виконує, що є порушенням умов кредитного договору та законних прав позивача.
У зв'язку з чим КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» просить розірвати кредитний договір № 2762 від 01.12.2020 року та солідарно стягнути з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованість по кредиту в сумі 109552 грн, заборгованість з простроченого тіла кредиту 10036 грн та заборгованість за відсотками 7388,38 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити за мінусом 20000 грн, які були сплачені ОСОБА_1 після відкриття провадження у даній цивільній справі, а також підтвердив, що наразі простроченої заборгованості у ОСОБА_1 перед позивачем немає.
Представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що станом на день подання позову ОСОБА_1 за кредитним договором сплачено 88248 грн, що підтверджується доданими квитанціями. Отже у ОСОБА_1 не тільки відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а й ним взагалі виконано свої обов'язки на роки наперед. Також ОСОБА_1 додатково сплачено ще 20000 грн, отже станом на день складання відзиву ним виконані обов'язки на загальну суму 108248 грн. Крім того позивач не довів обставини, що дають підстави для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачу шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому у задоволенні позову слід відмовити. Також просив суд стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу у сумі 40000 грн.
Заслухавши представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини справи.
Між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2762 від 01.12.2020 року на суму 150000,00 грн для реконструкції житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 15 років, зі сплатою 3% річних за користування кредитом, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору (а.с. 6-8).
Згідно графіку покриття кредиту від 01.12.2020 року, погашення кредиту здійснюється грошовими коштами в рівних частинах щоквартально до 01.09.2035 року (а.с. 9-10).
У зв'язку із зміною паспорту позичальника внесені зміни та доповнення до кредитного договору № 2762 від 01.12.2020 року (а.с. 11).
КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» повністю виконав умови кредитного договору шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 на банківський рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 3 та № 67 за 10.12.20 року (а.с. 12-13).
З метою зобов'язання виконання ОСОБА_1 обов'язків по поверненню кредиту між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 01.12.2020 року було укладено договір поруки за № 923, відповідно до якого, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_1 щодо поверненню кредиту (а.с. 18).
У зв'язку з порушенням графіку погашення кредиту ОСОБА_1 утворилася заборгованість з простроченого тіла кредиту - 10036 грн та заборгованість по відсоткам - 7388,38 грн, що підтверджується карткою позичальника станом на 13.11.2024 року (а.с. 16-17).
Згідно картки позичальника станом на 30.12.2024 року сплачено заборгованість по кредиту в сумі 88248 грн, для закриття договору необхідно сплатити 72088 грн, з урахуванням квитанції № 197 від 16.12.2020 року (а.с. 42-43, 65).
Згідно платіжної інструкції № 2.84936249.1 від 19.01.2025 року ОСОБА_1 сплачено в погашення кредиту та відсотків згідно кредитного договору № 2762 заборгованість 20000 грн (а.с. 76).
Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Змістом ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За умовами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. У відповідності до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що за кредитним договором № 2762 від 01.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 отримав в КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 150000 грн зі сплатою 3% річних за користування кредитом на термін 15 років.
Позичальник не сумлінно виконував прийняті зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, але після відкриття провадження у справі прострочені суми заборгованості ОСОБА_1 сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцію № 2.84936249.1 від 19.01.2025 року та в судовому засіданні підтвердив представник позивача.
П. 4.2. Договору Фонд наділений правом на розірвання договору, на дострокове погашення кредиту.
Суд наголошує, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Поняття розірвання договору та вимога про дострокове повернення сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені ними правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору (гл. 50 ЦК України).
Доводи позивача про не врахування ними квитанції № 197 від 16.12.2020 року на суму 50000 грн у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не сплачені ці кошти на розрахунковий рахунок позивача є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору не вказано, що на розрахунковий рахунок кошти мають бути сплачені тільки через банківську установу. Крім того не надано доказів того, що саме з вини ОСОБА_1 , а не іншої особи (кримінальне провадження відносно якого розглядається в суді з пред'явленням цивільного позову на вказану суму) ці кошти не потрапили на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наданими позивачем доказами (а.с. 91-102, 116-129).
ОСОБА_1 фактично отримав кредит у розмірі 150000 грн, належним чином не виконував усі умови відповідно до графіку погашення кредиту, що змусило позивача звернутися до суду у зв'язку з простроченою заборгованістю, яка станом на дату винесення рішення погашена в повному обсязі, а тому враховуючи, що строк дії договору триває до 2035 року і дії відповідача не спричинили суттєвої шкоди інтересам позивача, то підстави для його розірвання відсутні.
З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання кредитних правовідносин, наведених вище, суд при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки позичальник прострочену заборгованість сплатив навіть в більшому розмірі ніж зазначено позивачем, крім того не врахування позивачем квитанцій на суму 50000 грн та 20000 грн, дають суду підстави для спростування розрахунку заборгованості наданого позивачем, нового розрахунку із врахуванням всіх квитанцій позивачем не надано.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, прострочена заборгованість відповідачем була проведена вже після звернення позивача до суду, тобто ОСОБА_1 були допущені порушення, про які зазначає позивач, але на даний час порушення усунуті.
Отже, на момент звернення позивача до суду прострочена заборгованість мала місце, але припинила своє існування після пред'явлення позову внаслідок виконання відповідачем, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано позов до суду у грудні 2024 року. Таким чином, прострочена заборгованість перестала існувати після відкриття провадження у справі, оскільки відповідач сплатив 20000 грн вже після пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (а.с. 5).
Крім того, позивач заяву про закриття провадження у справі або заяву про залишення позову без розгляду до суду не надавав.
Судовий збір у справі складає 3028,00 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду. Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, то судовий збір позивачу не повертається
Разом з тим згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тому суд враховує, що спір між сторонами з приводу стягнення заборгованості за кредитом виник внаслідок неправомірних дій відповідача, який протягом тривалого часу не погашав її, не маючи на те будь-яких поважних причин, внаслідок чого позивач вимушений був вживати заходів для захисту порушених прав, тому суд покладає витрати на відповідачів незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином в задоволенні вимог відповідачів про покладення їх судових витрат на позивача належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 76, 81, 82, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд
У задоволенні позову Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення суми заборгованості - відмовити.
У задоволенні заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення їх судових витрат на позивача Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.06.2025 року.