Справа № 569/16809/24
1-кс/569/4264/25
05 червня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
суддя - ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання ОСОБА_3 про вирішення долі речових доказів,
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду із клопотанням про вирішення долі речових доказів, а саме: автомобіля марки «Audi A6» реєстраційний номер НОМЕР_1 та документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які були вилучені в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та на даний знаходиться на зберіганні на територію філії Рівненського державного обласного навально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс, що в м. Сарни, вул. Технічна, 2, Рівненська область, які повернути ОСОБА_3 .
В обґрунтування вказує, що в провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Рівне) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, знаходилися матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000627 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням за даним фактом встановлено, що 07.09.2024, приблизно о 22 год. 20 хв., у темну пору доби, на автодорозі M07 Київ-Ковель-Ягодин, в межах Сарненського району Рівненської області, відбулось зіткнення автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням мого сина ОСОБА_4 , який рухався по вище вказаній автодорозі зі сторони м. Коростень Житомирської області в напрямку до м. Сарни Рівненської області та спеціалізованого вантажного сідлового тягача MERCEDES-BENZ ACTROS 1845LS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з спеціалізованим напівпричепом ALI RIZA USTRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному напрямку.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди мій син ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
08.09.2024 в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було виявлено та вилучено автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з механічними пошкодженнями, котрий поміщено на територію філії Рівненського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс, що в м. Сарни, вул. Технічна, 2, Рівненська область, де на даний час він зберігається.
Автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано та прилучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
Місцем зберігання автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 визначено територію філії Рівненського державного обласного навчально-курсового комбінату УДІ Укрінтеравтосервіс, що в м. Сарни, вул. Технічна, 2, Рівненська область.
10.09.2024, Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_6 №569/16809/24 (1-кс/569/6232/24) накладено арешт на автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний моєму сину, тим самим заборонивши його відчуження, розпорядження та користування у встановленому КПК України порядку до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні №12024180000000627 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Також було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Про підозру у рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження нікому з учасників дорожньо-транспортної пригоди не повідомлено.
14.05.2025, слідчим кримінальне провадження №12024180000000627 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження, доля речового доказу - автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 та документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не вирішена.
ОСОБА_3 просила проводити розгляд клопотання без її участі.
Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Рівне) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому не заперечував проти задоволення клопотання
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з'явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Рівне) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, знаходилися матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000627 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
10.09.2024, Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_6 №569/16809/24 (1-кс/569/6232/24) накладено арешт на автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заборонивши його відчуження, розпорядження та користування у встановленому КПК України порядку до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні №12024180000000627 від 07.09.2024.
14.05.2025, слідчим кримінальне провадження №12024180000000627 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, частинами третьою та четвертою статті 174 КПК України врегульовано порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
За приписами частини 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4 ст.132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст.3 Конституції України, ст.13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою кримінальному процесуальному законі встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч.4 ст.132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
У цій справі за клопотанням, що розглядається, кримінальне провадження закрито слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна, постановлена в межах кримінального провадження №12024180000000627 від 07.09.2024, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
Позиція суду узгоджується із викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розуміння підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Відповідно до ч. 3 ст.174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження була винесена слідчим, а вимоги КПК України не передбачають порядок скасування накладеного арешту, у разі винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, питання про долю речових доказів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 КПК України.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
В порушення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що «перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише «за умов, визначених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування «законів». Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33].
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).
Гарантії захисту та порядок відновлення порушеного права на власність мають своє відображення у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Враховуючи викладене, що кримінальне провадження закрите, тому автомобіль марки «Audi A6» реєстраційний номер НОМЕР_1 та документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слід повернути ОСОБА_3 , для поновлення права власності особи, яке після завершення кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 170-173, 174, 175 КПК України, суддя -
Клопотання задоволити.
Повернути автомобіль марки «Audi A6» реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_7