Справа № 569/23141/24
1-кс/569/4233/25
03 червня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - третій СВ (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому) ОСОБА_4 про продовження строку тримання під домашнім арештом щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березове, Рокитнівського району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України,
Слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - третій СВ (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР
у м. Хмельницькому) ОСОБА_4 за погодженням із Прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом щодо ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України на 60 днів.
В обґрунтування клопотання вказав, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за процесуального керівництва Рівненської обласної прокуратури, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000624 від 17.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Із матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення, обіймаючи посаду начальника групи інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, маючи військове звання «майстер - сержант», тобто згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України, являється службовою особою зазначеного правоохоронного органу, яка постійно за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади.
У зв'язку із обійманням вищевказаної посади, ОСОБА_5 зобов'язаний знати, неухильно додержуватися та керуватися, в тому числі під час виконання службових обов'язків, Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України, у тому числі «Про Державну прикордонну службу України», указами, розпорядженнями та іншими актами Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, організаційно-розпорядчими документами Державної прикордонної служби України та її територіальних органів (структурних підрозділів), власними функціональними обов'язками (посадовою інструкцією) та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність Державної прикордонної служби України.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Водночас ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, а також згідно з п. 1 примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України являючись службовою особою, діючи умисно, прийняв рішення про порушення таких норм законодавства та не пізніше липня 2023 року, з метою отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців Державної прикордонної служби України, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема невстановленими посадовими особами Державної прикордонної служби України та не включення ним даних військовослужбовців до наказів про відбуття в зону проведення бойових дій.
Так ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів для себе, з метою реалізації свого злочинного умислу, в липні 2023 року, більш точні дати та час не встановлені, повідомив військовослужбовцю НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , що за грошову винагороду у сумі від 3000 до 5000 доларів США, він здійснить вплив на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не включення ОСОБА_6 до наказу про переведення його до комендатури швидкого реагування та подальше відрядження в оперативне підпорядкування підрозділів, що виконують бойові (спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій оборонної операції сил оборони у складі угрупування військ.
У подальшому, 03.10.2023, о 07 год. 41 хв., при попередньо обумовленій зустрічі із ОСОБА_5 , останній підтвердив можливість вирішення питання щодо впливу на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з метою прийняття рішення про не включення ОСОБА_6 до наказу про переведення його до комендатури швидкого реагування та подальше відрядження в район ведення воєнних (бойових) дій, за умови надання ним неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США.
В подальшому ОСОБА_6 , не надавши обумовлену суму неправомірної вигоди, був переведений до комендатури швидкого реагування та відряджений в район ведення воєнних (бойових) дій на території Донецької області.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, в ході телефонних розмов в період з 15.02.2024 по 22.02.2024, а в подальшому при попередній зустрічі в с. Березове, Сарненського району Рівненської області, яка відбулася 22.02.2024 о 19 год. 52 хв., знову підтвердив можливість вирішення питання щодо впливу на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 , з метою прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 .
Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 , 23.02.2024 о 09 год. 20 хв. через мобільний додаток «WhatsApp» повідомив ОСОБА_6 , що за умови надання ним неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США, він здійснить вплив на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з метою прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 , та в подальшому в період з 23.02.2024 по 03.03.2024 неодноразово висловлював пропозицію надати йому попередньо обумовлену неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема невстановленими посадовими особами Державної прикордонної служби України за прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе.
З огляду на вищеописані обставини, а також беручи до уваги наявність здобутих доказів, які в сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення, 29.05.2025 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме:протоколами допитів свідків - військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , рапортом старшого оперуповноваженого ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_8 , протоколами впізнання, протоколами НС(Р)Д, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюються у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Підставами для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що в ході застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування являється те, що кримінальне правопорушення, вчинене підозрюваним відноситься до категорії корупційних злочинів. У разі доведення вини підозрюваному, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду та свідчить про те, що в разі обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній з метою уникнення покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для обрання запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши запобіжний захід.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином встановлено ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, ОСОБА_5 незаконними засобами зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження та протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Також, вартує уваги факт проходження ОСОБА_5 служби на різних посадах НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України тривалий період часу, наявність в нього численних зв'язків серед командирів та військовослужбовців, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах.
У такий спосіб, ОСОБА_5 ,як особисто, так і через інших осіб, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на свідків з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Таким чином встановлено ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків.
При з'ясуванні обставин, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу:наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним вищевказаного кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 .
На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт (наприклад особисто порука, застава, особисте зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрювану, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення, обіймаючи посаду начальника групи інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, маючи військове звання «майстер - сержант», тобто згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України, являється службовою особою зазначеного правоохоронного органу, яка постійно за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади.
У зв'язку із обійманням вищевказаної посади, ОСОБА_5 зобов'язаний знати, неухильно додержуватися та керуватися, в тому числі під час виконання службових обов'язків, Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України, у тому числі «Про Державну прикордонну службу України», указами, розпорядженнями та іншими актами Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, організаційно-розпорядчими документами Державної прикордонної служби України та її територіальних органів (структурних підрозділів), власними функціональними обов'язками (посадовою інструкцією) та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність Державної прикордонної служби України.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Водночас ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, а також згідно з п. 1 примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України являючись службовою особою, діючи умисно, прийняв рішення про порушення таких норм законодавства та не пізніше липня 2023 року, з метою отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців Державної прикордонної служби України, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема невстановленими посадовими особами Державної прикордонної служби України та не включення ним даних військовослужбовців до наказів про відбуття в зону проведення бойових дій.
Так ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів для себе, з метою реалізації свого злочинного умислу, в липні 2023 року, більш точні дати та час не встановлені, повідомив військовослужбовцю НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , що за грошову винагороду у сумі від 3000 до 5000 доларів США, він здійснить вплив на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не включення ОСОБА_6 до наказу про переведення його до комендатури швидкого реагування та подальше відрядження в оперативне підпорядкування підрозділів, що виконують бойові (спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій оборонної операції сил оборони у складі угрупування військ.
У подальшому, 03.10.2023, о 07 год. 41 хв., при попередньо обумовленій зустрічі із ОСОБА_5 , останній підтвердив можливість вирішення питання щодо впливу на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з метою прийняття рішення про не включення ОСОБА_6 до наказу про переведення його до комендатури швидкого реагування та подальше відрядження в район ведення воєнних (бойових) дій, за умови надання ним неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США.
В подальшому ОСОБА_6 , не надавши обумовлену суму неправомірної вигоди, був переведений до комендатури швидкого реагування та відряджений в район ведення воєнних (бойових) дій на території Донецької області.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, в ході телефонних розмов в період з 15.02.2024 по 22.02.2024, а в подальшому при попередній зустрічі в с. Березове, Сарненського району Рівненської області, яка відбулася 22.02.2024 о 19 год. 52 хв., знову підтвердив можливість вирішення питання щодо впливу на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 , з метою прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 .
Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 , 23.02.2024 о 09 год. 20 хв. через мобільний додаток «WhatsApp» повідомив ОСОБА_6 , що за умови надання ним неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США, він здійснить вплив на командування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з метою прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 , та в подальшому в період з 23.02.2024 по 03.03.2024 неодноразово висловлював пропозицію надати йому попередньо обумовлену неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема невстановленими посадовими особами Державної прикордонної служби України за прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 з відрядження (району ведення воєнних дій) до пункту дислокації постійної дислокації підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 .
29.05.2025 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винною, вік, стан здоров'я, репутацію, наявність на розгляді у суді кримінального провадження, майновий стан, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, суд вважає, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 домашній арешт із забороною підозрюваній залишати житло в період доби з 20 год. до 06 год.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на неї на строк не більше двох місяців обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 181, 193-194, 205, 395 КПК України -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - в період доби з 20 год. до 06 год..
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції в Рівненькій області за місцем проживання підозрюваної.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали терміном до 29 липня 2025 року.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити 29 липня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибути до місця свого проживання до 20 год. 03 червня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_9