Справа №568/299/25
Провадження №2/568/207/25
(заочне)
06 червня 2025 року м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кондратюка В.В.
секретаря судового засідання Комісарук Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилові, Дубенського району Рівненської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за участі позивача - ОСОБА_1
Зміст заявлених позовних вимог
22.01.2016 між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний актовий запис №3 та видано свідоцтво про шлюб від 22.01.2016 серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом із позивачем за адресою АДРЕСА_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаємопорозуміння, розходження поглядів на сімейне життя, обов'язки та ведення спільного господарства.
Сторони не проживають разом уже 4 роки. Відповідач не цікавиться вихованням дитини, не надає коштів на її утримання. Позивач самостійно вирішує всі питання які стосуються матеріального забезпечення дитини.
Зазначає, що всі духовні та фізичні зв'язки із відповідачам втрачено. Позивач прагне припинити шлюбні відносини з відповідачем.
Вказує, що подальше спільне життя з відповідачем - неможливе, оскільки шлюб і так фактично розпався та існує лише на папері.
У зв'язку із чим, позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Процесуальний хід справи
25.02.2025 позовна заява надійшла до Радивилівського районного суду Рівненської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Кондратюка В.В.(а.с.1,9).
30.04.2025 у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.14).
02.05.2025 ухвалою прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 20.05.2025 12:00 год.(а.с.16-17).
20.05.2025 винесено судове засідання було відкладено на 06.06.2025 11:00 год. у зв'язку із першою неявкою відповідача (а.с.24).
06.06.2025 винесено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.33)
Відзиву на позовну заяву та інших клопотань до суду не надходило.
Позиції учасників справи
Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримала із викладених у ній обставин, пояснила, що із відповідачем як чоловік та дружина не проживають більше шести років, відповідач не цікавиться ні її диттям ні життям дружини, просила позовну заяву задовольнити та розірвати шлюб між нею та відповідачем, окрім того, не заперечувала проти винесення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно, належним чином(а.с.29-30,32,33), причину неявки не повідомив. Відзив на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався, А тому, суд вважає, що справу можна розглянути у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 43ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, керуючись положеннями ст.ст.280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Фактичні обставини справи, докази що їх підтверджують та зміст правовідносин, що встановлені судом
До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 22.01.2016 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб, про що 22.01.2016 зроблено відповідний актовий запис за №3, після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_5 . Місце реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції у Рівненській області (а.с.5).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 22.05.2015, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 (а.с.6).
Згідно із актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №01.05-12/54, ОСОБА_3 : проживає без реєстрації із мамою ОСОБА_1 ; навчається у 4-му класі Підзамчівського ліцею (а.с.8).
Зміст спірних правовідносин становить позовна вимога про розірвання шлюбу.
Норми права, що застосовані судом при вирішенні справи
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України(далі по тексту ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. (ст.16 Загальної декларації прав людини прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948).
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно із ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до абз. 2 ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Мотиви та висновки суду, щодо заявлених вимог
Суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Такий позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Факт незгоди лише будь-кого із сторін спору продовжувати шлюбні стосунки є безумовною підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Судом під час розгляду справи встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалися обставини, що виключають можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені.
Суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу порушує, передбачене ст.56 СК України, право дружини та чоловіка на особисту свободу, подальше спільне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Таким чином, суд встановив, що сім'я позивача та відповідача в розумінні ст. 3 СК України, розпалася остаточно і шлюб існує формально, а тому цей шлюб слід розірвати.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 104,105,110,113 СК України, ст. 12,13,81,259,263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб зареєстрований 22.01.2016 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції у Рівненській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №3, - розірвати.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , відсутній електронний кабінет в ЄСІТС.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , відсутній електронний кабінет в ЄСІТС.
Повний текст рішення складено 06 червня 2025 року.
Суддя Володимир КОНДРАТЮК