Справа №567/635/25
Провадження №2/567/330/25
30 травня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Остроголова О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 103 096,69 грн., в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за: кредитним договором № 30525-04/2024 від 18.04.2024 р. в розмірі 40 000 грн., кредитним договором № 38869-04/2024 від 23.04.2024 р. в розмірі 11 800 грн., за кредитним договором № 04496-05/2024 від 03.05.2024 р. в розмірі 18 150 грн., за договором позики № 2817832 від 13.05.2024 р. в розмірі 18 438 грн., за договором позики № 79663718 від 15.05.2024 р. в розмірі 14 708,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № 30525-04/2024 від 18.04.2024р., укладеного в електронній формі з ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", відповідач отримав кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
Також позивач зазначає, що відповідно до кредитного договору № 38869-04/2024 від 23.04.2024р., укладеного в електронній формі з ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", відповідач отримав кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
Окрім того, відповідно до кредитного договору № 04496-05/2024 від 03.05.2024р., укладеного в електронній формі з ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", відповідач отримав кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
В подальшому, 19.09.2024 р. між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 р., відповідно до якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №30525-04/2024 в розмірі 40 000 грн., з яких : 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 000 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, за кредитним договором № 38869-04/2024 від 23.04.2024р. в розмірі 11 800 грн., з яких : 4 600 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 2 300 грн. - сума заборгованості по штрафних санкціях, та за кредитним договором № 04496-05/2024 від 03.05.2024р. в розмірі 18 150 грн., з яких : 5 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 2 750 грн. - сума заборгованості по штрафних санкціях.
На виконання вищевказаного договору факторингу №19092024 первісний кредитор ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" зобов'язувалось повідомити відповідача про відступлення на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за вищевказаними кредитними договорами, однак, не зважаючи на це, відповідач не виконав зобов'язання з повернення кредитів та відсотків за користування ними ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ "АВАНС КРЕДИТ".
Також позивач зазначає, що відповідно до договору позики №2817832 від 13.05.2024 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", відповідач отримав позику на умовах строковості, зворотності та платності.
Окрім того, відповідно до договору позики № 79663718 від 15.05.2024 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", відповідач отримав позику на умовах строковості, зворотності та платності.
В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та реєстру боржників № 31 від 25.09.2024 р., №40 від 23.12.2024 р. до вищевказаного договору факторингу, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором позики № 2817832 від 13.05.2024р. в розмірі 18 438 грн., з яких : 5 600 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 638 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 11 200 грн. - сума заборгованості за пенею та за договором позики №79663718 від 15.05.2024 р. в розмірі 14 708,69 грн., з яких : 4718,96 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 510 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 6 479,73 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.
Первісний кредитор ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов'язувався повідомити відповідача про відступлення на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за вищевказаними договорами позики, однак, не зважаючи на це та умови договорів позики, відповідач не виконав зобов'язання з повернення позики та відсотків за її користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Зазначає, що первісні кредитори зобов'язання за вищевказаними договорами виконали у повному обсязі та надали відповідачу кредитні/позичкові кошти у розмірах, передбачених умовами договорів.
В порушення умов укладених договорів відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 103 096,69 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду разом з позовом клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав. Згідно адресної довідки від 24.04.2025 р. зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 та саме за вказаною адресою відповідачу направлялися судові повістки.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.04.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 30525-04/2024 в електронній формі.
З укладенням цього договору сторони домовилися про надання відповідачу кредиту у розмірі 10 000 грн., строком на 120 календарних днів - з 18.04.2024 року по 15.08.2024 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою у розмірі 2,5 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору (п.1.1-1.4.1 кредитного договору).
Згідно п.1.4.2 кредитного договору, якщо клієнт 17.05.2024 р. сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 30 % на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до графіку платежів.
Розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки наведено у Додатку №1 до цього договору - графіку платежів, який є його невід'ємною частиною (п.3.1 кредитного договору).
Порядок створення та накладення сторонами підписів врегульовано п.2.17, 2.18 кредитного договору та передбачає, що зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідач прийняв умови договору про надання фінансового кредиту та підписав зазначений кредитний договір електронним підписом (а.с.11-14).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідач підписав електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.15-17).
Окрім того, 23.04.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачем ОСОБА_1 укладено другий договір про надання фінансового кредиту № 38869-04/2024 в електронній формі.
З укладенням цього договору сторони домовилися про надання відповідачу кредиту у розмірі 4 600 грн., строком на 120 календарних днів - з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою у розмірі 1,5 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору (п.1.1-1.4.1 кредитного договору).
Розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки наведено у Додатку №1 до цього договору - графіку платежів, який є його невід'ємною частиною (п.3.1 кредитного договору).
Порядок створення та накладення сторонами підписів врегульовано п.2.17, 2.18 кредитного договору та передбачає, що зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідач прийняв умови договору про надання фінансового кредиту та підписав зазначений кредитний договір електронним підписом (а.с.21-24).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідач підписав електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.25-27).
Також, 03.05.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачем ОСОБА_1 укладено третій договір про надання фінансового кредиту № 04496-05/2024 в електронній формі.
З укладенням цього договору сторони домовилися про надання відповідачу кредиту у розмірі 5 500 грн., строком на 120 календарних днів - з 03.05.2024 року по 30.08.2024 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою у розмірі 1,5 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору (п.1.1-1.4.1 кредитного договору).
Згідно п.1.4.2 кредитного договору, якщо клієнт 01.06.2024 р. сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 76,66 % на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до графіку платежів.
Розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки наведено у Додатку №1 до цього договору - графіку платежів, який є його невід'ємною частиною (п.3.1 кредитного договору).
Порядок створення та накладення сторонами підписів врегульовано п.2.17, 2.18 кредитного договору та передбачає, що зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідач прийняв умови договору про надання фінансового кредиту та підписав зазначений кредитний договір електронним підписом (а.с.31-33).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідач підписав електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.34 на звороті -36).
Тобто, підписавши вказані договори, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати їх умови та розуміє їх зміст.
Отже, сторони домовились, що кредитні договори укладаються у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладаючи ці договори, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис та має презумпцію відповідності власноручного підпису. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою обізнаність та згоду з усіма умовами цих договорів.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України цифровий підпис - це аналог власноручного підпису, а за визначенням Закону України "Про електронні довірчі послуги" цифровий підпис - це електронні дані, що додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис, при цьому такі дані мають бути унікальними та однозначно пов'язаними із підписувачем і не пов'язаними з жодною іншою особою.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020р. електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом : надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Судом встановлено, що вищевказані кредитні договори підписані відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення таких договорів між сторонами.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитних договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, ці правочини відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується та не спростовано належними і допустимими доказами.
При цьому суд враховує, що відповідач мав доступ до свого рахунку, а відтак мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження (не надходження) коштів від кредиторів на виконання укладених договорів, їх розміру, або ж підтвердження виконання своїх зобов'язань за даними договорами та погашення заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаних правочинів з приводу отримання відповідачем кредитів у ТОВ "АВАНС КРЕДИТ".
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, з досліджених доказів судом встановлено, що 19.09.2024 р. між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" було укладено договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 р., згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 30525-04/2024 в розмірі 40 000 грн., в тому числі: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 000 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, за кредитним договором №38869-04/2024 від 23.04.2024р. в розмірі 11 800 грн., з яких : 4 600 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 2 300 грн. - сума заборгованості по штрафних санкціях, та за кредитним договором № 04496-05/2024 від 03.05.2024р. в розмірі 18 150 грн., з яких : 5 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 2 750 грн. - сума заборгованості по штрафних санкціях, що підтверджується договором факторингу № 19092024 від 19.09.2024 р., актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 19.09.2024 р. та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 19.09.2024 р. (а.с.40-44).
При цьому суд враховує, що згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу) (а.с.40 на звороті).
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладених кредитних договорів взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договорами строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується розрахунками заборгованості за вищевказаними договорами, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.
Згідно розрахунків заборгованості заборгованість відповідача за основною сумою боргу за кредитним договором № 30525-04/2024 становить 10 000 грн., за кредитним договором № 38869-04/2024 - 4 600 грн. та за кредитним договором № 04496-05/2024 - 5 500 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаних розмірах.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договорами, що обумовлено кредитними договорами та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.
Згідно з частиною першою ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17).
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків, заявлений позивачем до стягнення, за кредитним договором № 30525-04/2024 становить 30 000 грн. (10 000 грн. х 2,5 % х 120 днів = 30 000 грн.), за кредитним договором №38869-04/2024 - 4 900 грн. (при цьому суд зазначає, що розрахунок відсотків згідно умов договору та графіку платежів становить більшу суму 8 280 грн. (4 600 грн. х 1,5 % х 120 днів = 8 280 грн.), проте суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог, а відтак до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі 4 900 грн.), та за кредитним договором № 04496-05/2024 - 9 900 грн. (5 500 грн. х 1,5 % х 120 днів = 9 900 грн.), який на даний час не сплачений, а відтак вказані суми також підлягають стягненню з відповідача.
Складені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом містять детальний розрахунок заборгованості з вказівкою на періоди протягом яких застосовувалась знижена та стандартна процентна ставка.
Одночасно суд враховує, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитними договорами, наявність якої підтверджується розрахунками, наданими позивачем, та випискою по особовому рахунку позичальника та не надано контррозрахунку, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями за кредитними договорами № 38869-04/2024, № 04496-05/2024 суд виходить з наступного.
Суд враховує, що згідно з п.5.3 вищевказаних кредитних договорів визначено, що у разі прострочення позичальником терміну сплати чергового платежу, визначеного в графіку платежів, товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50% від суми одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Окрім того, позивачем не доведено за який період нарахована така неустойка.
За наведених обставин стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2 300 грн. за кредитним договором № 38869-04/2024 та в розмірі 2 750 грн. за кредитним договором № 04496-05/2024 у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитними договорами суду не надав.
Судом встановлено, що між сторонами було належним чином укладено кредитні договори, згідно яких сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач повністю погодився з умовами кредитних договорів, в яких, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю його електронного підпису.
При укладенні кредитних договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісних кредиторів до позивача на підставі договору факторингу.
Водночас досліджених доказів судом також було встановлено, що 13.05.2024 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 2817832 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 5 600 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 30 календарних днів - з 13.05.2024 року по 12.06.2024 року, та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 0,975 % на день (денна процентна ставка, яка застосовується протягом строку кредитування 30 днів); 2) 2,70 % на день (процентна ставка за понадстрокове користування позикою) (пункти 2.1-2.3 договору позики) (а.с.47-49).
Згідно п.15 вищевказаного договору позики у разі якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" процентна ставка, визначена п.2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.2 договору (якщо до процентної ставки застосовувалась знижка).
Згідно пунктів 21, 22 договору позики, зазначений договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Після підписання договору такими електронними підписами його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Окрім того, 15.05.2024 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_2 укладено ще один договір позики № 79663718 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 13 000 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 30 календарних днів - з 15.05.2024 року по 13.06.2024 року, та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 0,90 % на день денна процентна ставка, яка застосовується протягом строку кредитування); 2) 2,70 % на день (процентна ставка за понадстрокове користування позикою) (пункти 2.1-2.3 договору позики) (а.с.60-62).
Згідно п.16 вищевказаного договору позики у разі якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою "OH MY FREEDOM" (перша позика 0,01%) для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне агенція необхідних кредитів", знижена процентна ставка, визначена п.2 договору (якщо до процентної ставки застосовувалась знижка), припиняє свою дію.
Згідно пунктів 21, 22 договору позики, зазначений договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Після підписання договору такими електронними підписами його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Водночас судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" отримало право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників (а.с.58, 68), зокрема позивач вважає, що відповідно до вищевказаного договору факторингу ним було отримано право грошової вимоги і за договорами позики № 2817832, № 79663718, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 .
Разом з тим, згідно умов п.1.1 договору факторингу встановлено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту (а.с.51 на звороті).
Відтак з наведеного вбачається, що згідно умов вказаного договору фактору (позивачу) передано право грошової вимоги за договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав та не стосується зобов'язань, строк виконання яких виникне у майбутньому.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" перейшло до нього на підставі договору факторингу, який було укладено у 2021 році.
Судом встановлено, що договори позики № 2817832 від 13.05.2024 р. та № 79663718 від 15.05.2024 р. укладені значно пізніше після укладення вищевказаного договору факторингу від 14.06.2021 р.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом частини першої ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній направлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини за договором позики № 2817832 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 виникли 13.05.2024 року, та за договором позики № 79663718 виникли 15.05.2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, таким чином на час укладення договору факторингу у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики № 2817832, № 79663718, оскільки відповідач на час укладення договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинними договорами та боргові зобов'язання ОСОБА_1 за вказаними договорами позики ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цими договорами.
Згідно витягу з реєстру боржників № 31 від 25.09.2024 року, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" підписали передачу права вимоги за договором позики № 2817832, укладеним з ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 року, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" підписали передачу права вимоги за договором позики № 79663718, укладеним з ОСОБА_1 .
Разом з тим, на час укладення такого договору факторингу сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відтак з наведеного вбачається, що згідно умов вказаного договору первісним кредитором передано право вимоги за договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав, та не стосується зобов'язань строк виконання яких виникне в майбутньому.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі викладеного суд вважає, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу від 14.06.2021 року до відповідача за договорами позики № 2817832, № 79663718, які були укладені з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаними договорами позики відсутні, оскільки ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не мало права на відступлення права вимоги, яким воно не володіло.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики № 2817832 від 13.05.2024 р. в розмірі 18 438 грн. та № 79663718 від 15.05.2024 р. в розмірі 14 708,69 грн. задоволенню не підлягає.
З врахуванням наведеного, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 64 900 грн.:
- за кредитним договором №30525-04/2024 від 18.04.2024 року в розмірі 40 000 грн., в тому числі: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 000 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами;
- за кредитним договором № 38869-04/2024 від 23.04.2024 р. в розмірі 9 500 грн., в тому числі: 4 600 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами;
- за кредитним договором № 04496-05/2024 від 03.05.2024 р. в розмірі 15 400 грн., в тому числі: 5 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1 906,14 грн. (64 900 х 3 028 грн. / 103 096,69 грн. = 1 906,14 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 3562014, банківські реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк») заборгованість в загальному розмірі 64 900 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот) грн., а саме:
- за кредитним договором №30525-04/2024 від 18.04.2024 року в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн.;
- за кредитним договором №38869-04/2024 від 23.04.2024 року в розмірі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн.;
- за кредитним договором № 04496-05/2024 від 03.05.2024 року в розмірі 15 400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 906 (одна тисяча дев'ятсот шість) грн. 14 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.06.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.