Справа № 404/10012/24
Номер провадження 1-кп/404/425/24
03 червня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження № 12024121010001986про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
30.06.2024 року близько 12 годин 00 хвилин, ОСОБА_3 , який знаходився за адресою: м. Кропивницький, вул. Скіфська, біля будинку №13/4, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тримаючи у правій руці предмет ззовні схожий на металевий лом. В цей час, у ОСОБА_3 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , бажаючи їх настання діючи умисно та цілеспрямовано використовуючи тупий предмет, який ззовні схожий на металевий лом, що тримав у правій руці, наніс потерпілому ОСОБА_8 не менше 15 ударів в ділянки голови, тулуба та рук потерпілого.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №553 від 29.07.2024 року, у вигляді: закрита тупа травма черевної порожнини з розривом селезінки, яка відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент спричинення, згідно п.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, закритої травми грудної клітки з перелом 10-го ребра зліва, яка відноситься до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров?я, строком понад 21 добу, згідно п.2.2.2.«Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, садна в лобної ділянки, які відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. та п.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження , тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав повністю та показав суду, що 30.06.2024 року він перебував по вулиці Інгульській з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., зустрів знайомих і з ними спілкувався. Це були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Одягнений він був у білій футболці і чорних штанах. Пересувався в той день він на автомобілі «Acura». Автомобіль «Нива» ремонтувався і він не користувався ним, з автомобіля був знятий двигун і коробка. Страховий поліс на автомобілі «Нива» в нього закінчився і пересуватися він не міг на даному транспортному засобі. З ОСОБА_8 він в той день не бачився, бо стосунки в них погіршились, хоча раніше вони товаришували. Ніяких тілесних ушкоджень він йому не наносив. Йому відомо зі слів сторонніх осіб, що ОСОБА_8 впав з дерева, лежав в лікарні і помер від інфаркту. ОСОБА_8 сидів за шахрайство в тюрмі. Він вирішив вкрасти в нього автомобіль.
Крім повного невизнання вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його вина доводиться дослідженими судом такими доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до яких її чоловік ОСОБА_8 займався продажем автомобілей. До нього звернувся ОСОБА_3 , щоб він знайшов йому автомобіль. ОСОБА_8 знайшов йому автомобіль «Acura» за 12 000 доларів США. Такої суми у ОСОБА_3 не було, тільки 7000 доларів США, тому він доплатив йому своїм транспортним засобом. Автомобіль «Acura» він переоформив вже на себе, а від її чоловіка почав вимагати, що він дав йому 1000 доларів США або він не оформить автомобіль «Audi» на нього. ОСОБА_8 повідомив, що не буде нічого віддавати йому кошти. Автомобіль вони з чоловіком переоформили на себе у м.Бобринець. Потім вони написали на них заяву до поліції і почали вимагати 5000 доларів США. 30.06.2024 року ОСОБА_3 побив її чоловіка "монтировкою" (металевий прут). Він наніс удар ОСОБА_8 металевим прутом по голові. Вона стала між ними, відштовхувала. Вона впала, потім піднялась, знову ставала між ними. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_8 в ліву сторону, де селезінка. Потерпілий вивертався, хотів захищатися, але ОСОБА_3 бив його по всьому тілу. В подальшому потерпілого було доставлено в лікарню. ОСОБА_8 видалили одразу селезінку, робили переливання крові, був набряк легень. Через два тижні він помер. Ударів було всього близько 12. Особа, якого звати « ОСОБА_11 » дав обвинуваченому металевий прут на його прохання. ОСОБА_3 після того як наніс удари потерпілому ОСОБА_8 , потім з металевим прутом залишив місце пригоди. ОСОБА_8 завели в дім, поклали на диван. Він дуже кричав. Потім вона викликала швидку, там його реанімували. Чоловік сказав, щоб вона нічого не говорила про це в лікарні, бо вони зі ОСОБА_3 тривалий час товаришували. В лікарні вони повідомили, що він упав. Дві неділі він пролежав в реанімаційному відділенні. ОСОБА_3 розраховувався за автомобіль з нею особисто. Автомобіль коштував 12000 доларів США. Копія паспорта дружина ОСОБА_3 їм передавала. Пояснення з цього приводу вона давала в поліції. Чоловік ОСОБА_8 віддав 1000 доларів США і вони примирились. Він прийшов додому з лікарні, бо боявся за свою сім'ю та неповнолітню дитину, де в помер від інфаркту;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , згідно з якими, зі слів її брата ОСОБА_8 . ОСОБА_3 побив його металевим прутом, брат лежав в лікарні. В лікарні їй повідомив брат, що його товариш в районі «Балашівка» побив його металевим прутом по голові і тулубу. Потім він кинув металевий прут і втік, а вони викликали швидку допомогу. Скільки ОСОБА_8 перебував в реанімації вона не пам'ятає. При цій розмові з братом перебував ще її чоловік. Після реанімації вони забрали ОСОБА_8 додому. За що ОСОБА_3 побив брата їй не відомо;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 30.06.2024 року з 11 до 14 год., з його слів, перебував поблизу р. Інгул в м. Кропивницький та забрав її з роботи після 14 год. Також додала, що її автомобіль «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував на ремонті з березня по вересень 2024 року. Також повідомила, що на фото з «Безпечного місця» зображено не транспортний засіб, який їй належить, оскільки на ньому є додатковий бампер;
витягом з ЄРДР (т.1 а.п.1,2);
рапортом слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_14 (т.1 а.п.3);
рапортом, відповідно до якого 14.07.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 по вулиці Олімпійській, 28 помер ОСОБА_8 (т.1 а.п.11);
рапортом слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області (т.1 а.п.12);
витягом з ЄРДР (т.1 а.п.14);
заявою ОСОБА_5 в якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який 30.06.2024 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 (т.1 а.п.21);
заявою ОСОБА_5 (т.1 а.п.22);
протоколом огляду місця події від 14.07.2024 року, яким оглянуто кімнату в приватному будинку по АДРЕСА_2 , де було виявлено труп ОСОБА_8 , який помер після надання медичної допомоги каретою швидкої допомоги та вилучено футболку білого кольору з нашаруванням плям бурого кольору (т.1 а.п.23-29);
протоколом огляду місця події від 14.07.2024 року, яким оглянуто місце події на відкритій ділянці місцевості навпроти будинку по вулиці Скіфській, 13/4 у м.Кропивницькому (т.1 а.п.30-31);
рапортом опероуповноваженого СРЗПВ ВКП Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який під час відпрацювання виклику по факту раптової смерті було виявлено камери зовнішнього спостереження, які розташовані по АДРЕСА_3 , власником яких є ОСОБА_15 (т.1 а.п.32);
протоколом огляду трупа від 15.07.2024 року, яким на секційоному столі КОБ «СМЕ» оглянуто труп ОСОБА_8 (т.1 а.п.33-34);
копіює лікарського свідоцтва про смерть від 15.07.2024 року, де зазначена причина смерті ОСОБА_8 - гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця (т.1 а.п.36-37);
висновком експерта №836 від 09.09.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: перелом правого 10 ребра по середньо-ключичній лінії з крововиливом навколо перелому; синець по лівій задньо-підпаховій лінії. Ушкодження утворились від дії тупого (их) предмету (ів), в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають та відносять перелом правого 10 ребра - до середнього ступеня тілесних ушкоджень; синець має ознаки легкого ступеня тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_8 настала від гострого інфаркту міокарда задньої стінки лівого шлуночка на фоні післяінфарктного кардіосклерозу, перебіг якого ускладнився гострою серцевою недостатністю. При судово-токсикологічній експертизи в крові трупа ОСОБА_8 етиловий спирт не виявлено (т.1 а.п.41-44);
висновком експерта №2813 від 30.07.2024 року, згідно з яким в зразку крові від трупа ОСОБА_8 не виявлено метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти (т.1 а.п.45);
висновком експерта №768 від 19.08.2024 року, відповідно до якого гострий інфаркт міокарду на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. Крововиливи в стінці сонної артерії в м'яких тканинах з ділянки тулуба клітинної реакції (т.1 а.п.46);
висновком експерта №545 від 30.07.2024 року, згідно з яким групова належність в зразку рідкої крові ОСОБА_8 за ізосерологічною системою АВ0 не встановлена в зв'язку з ознаками гниття (т.1 а.п.48-49);
протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_5 від 12.09.2024 року із застосуванням відеозапису, який переглянуто в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_5 надавши пояснення аналогічним показанням у суді, показав обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 обвинуваченим (т.1 а.п.66-69);
висновком судово-медичного експерта №553 від 29.07.2024 року, згідно з яким, відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_8 мались тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми черевної порожнини з розривом селезінки, перебіг якої ускладнився внутрішньо-черевною кровотечею, що призвело до спленектомії (видалення) селезінки; ЗТГК: перелом 1-0го ребра зліва, двобічного малого гідротораксу. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (их) предмету (ів) індивідуальні властивості якого (-их) в медичній документації не описано, та відносяться: закрита тупа травма черевної порожнини з розривом селезінки до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент заподіяння. Враховуючи характер, локалізацію ушкоджень селезінки, виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину. Тілесні ушкодження у вигляду закритої тупої травми грудної клітки з переломом 10-го ребра зліва до категорії середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу; тілесне ушкодження у вигляді садна з лобній ділянці відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п.100-102);
висновком експерта №706/553 від 17.09.2024 року, відповідно до якого механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 при проведенні судово-медичної експертизи не суперечить механізму утворення, на якій вказала ОСОБА_5 в протоколі слідчого експерименту за її участю від 12.09.2024 року (т.1 а.п.105-107);
протоколом перегляду відеозапису на компакт диску (т.1 а.п.112-118).
Аналізуючи сукупність всіх досліджених у судовому засіданні доказів, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, знаходить із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, та вважає доведеною вину ОСОБА_3 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, кваліфікуючи вказані дії за ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Слід зазначити, що положення ст.17 КПК України закріплює одне з найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення у ст.62 Конституції України, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь яким чином, ч. 2 ст. 2 КК України,- презумпцію невинуватості.
Під час судового слухання справи сторона захисту, - обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, - ніяким чином не спростовували невинуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Суб'єкт злочину, - це фізична особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років, а за вчинення окремих, визначених в законі злочинів 14 років.
Обґрунтування судом наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України:
Об'єкт злочину:
- суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров'я людини.
- здоров'я потерпілого ОСОБА_8 , здоров'я нормальне функціонування тканин і органів тіла людини.
Тілесне ушкодження - протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на його здоров'я.
Особливість тілесного ушкодження в тому, що вона має зовнішні прояви заподіяної шкоди здоров'ю .
Об'єктивна сторона складу злочину складається з наступних елементів:
- діяння обвинуваченого ОСОБА_3 у виді дії, - фізичного руху руками за допомогою металевого пруту, та які були спрямовані на фізичний вплив на тіло потерпілого - нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 ;
- злочинних наслідків діяння обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, отриманого потерпілим ОСОБА_8 , що підтверджується висновком судово медичної експертизи;
-причиний зв'язок між злочинним діянням обвинуваченого ОСОБА_3 та наслідком, - отримання потерпілим ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження саме внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 .
Даний склад злочину є матеріальним, тому закінченим даний злочин є з моменту нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 тілесного ушкодження.
Як встановлено судом в судовому засіданні, заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 є протиправним, так як судом в судовому засіданні не встановлено обставин, які б усували протиправність такого діяння.
Так, суб'єктивна сторона складу злочину, який передбачено ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), характеризується умисною виною.
Так, при вчиненні злочину, який передбачено ст.121 КК України умисел може бути як прямим, так і не прямим. Винний у вчиненні злочину, який передбачено ст.121 КК України усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідальність за ст.121 КК України настає і у випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.
В даному конкретному випадку умисел обвинуваченого ОСОБА_3 був прямо спрямований на спричинення будь якого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8 проте, - фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження, що підтверджується висновком судово медичної експертизи.
Так, в судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 знав потерпілого ОСОБА_8 тривалий час, вони давно товаришували.
Сторона захисту стверджує, що підставою того, що потерпіла ОСОБА_5 обмовляє обвинуваченого ОСОБА_3 є конфлікт з приводу продажу автомобіля, але дана версія не підтверджується в судовому засіданні, оскільки до моменту вчинення злочину вказаний конфлікт був вирішений.
Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, мотив вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 є помста потерпілому.
Сторона обвинувачення, - прокурор, - в судовому засіданні належними та допустимими доказами довів винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який передбачено ч.1 ст.121 КК України.
Згідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст.87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази в сукупності, зокрема показання потерпілої ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_12 , протоколи слідчих дій та висновки експертів, суд визнає їх належними, допустимими і достовірними в процесі доказування, такі докази узгоджуються між собою, знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з пред'явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Зазначені докази були піддані детальному і глибокому аналізу, в тому числі із наданням і забезпеченням можливості висловитись з приводу їх належності і допустимості в повному об'ємі, кожній стороні кримінального провадження, не є суперечливими.
Однак суд ставиться критично до показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які всі в судовому засіданні повідомили, що 30.06.2024 року обвинувачений разом з ними знаходився на пляжі і лише відлучився, коли забирав дружину з роботи, оскільки всі вони перебувають в дружніх або товариських відносинах з обвинуваченим. Показання свідка ОСОБА_13 суд також не бере до уваги, оскільки вона є дружиною обвинуваченого та прямо заінтересована в результаті справи, тому може свідчити на його користь.
Показання таких свідків об'єктивно не узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_12 , іншими матеріалами провадження.
Доказами вини ОСОБА_3 є показання потерпілої ОСОБА_5 , показаннями свідка ОСОБА_12 , у яких відсутні підстави обмовляти обвинуваченого ОСОБА_3 , відеозапис події кримінального правопорушення, результати слідчого експерименту з потерпілою участі судово-медичного експерта, висновки експерта.
Механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка була очевидцем події та свідка ОСОБА_12 , а також з висновком експерта.
В судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_13 30.06.2024 року автомобіль пересувався містом Кропивницький, що зафіксовано камерами спостереження системи «Безпечне місто». 07:13:17 години по вул. Полтавська в м. Кропивницький, біля готелю «Аерополь». Потім 11:51:12 години на перехресті вулиць Р. Слободянюка-Донецька, де зафіксовано водія, який і керував авто о 07.13.17 годин. В подальшому, о 12:01:28 години автомобіль проїздить по вул. Скіфській та на 12:03:25 годині чоловік в шортах та майці та підходячи до чоловіка в білій футболці наносить удари невідомим предметом.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні надала покази, що автомобілем «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 керував ОСОБА_3 та саме він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , що вона і показала під час слідчого експерименту та підтверджено висновками судово-медичної експертизи №706/553 від 17.09.2024 року.
Надані стороною захисту фотознімки автомобіля, який за їх версією перебував на ремонті в день вчинення злочину, з іншими колесами та без додаткового бамперу, суд оцінює критично, так як спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами (аналітичною довідкою) та могли бути демонтовані для уникнення від відповідальності за вчинене.
Тому суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_19 , який повідомив в судовому засіданні, що він займався ремонтом автомобіля «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 в період часу з травня по вересень 2024 року, оскільки вони суперечать зібраним доказам і показанням свідка ОСОБА_13 .
Всі інші зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження.
Стаття 3 Конституції України зазначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.) де зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинив закінчений умисний тяжкий злочин.
Як особа ОСОБА_3 офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох дітей, осудний, на обліку в психіатричних або наркологічних закладах не перебуває, вважається таким, що не має судимостей.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.
Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження та раніше зазначених даних про особу обвинуваченого, який не працює, одружений, має на утриманні двох дітей, вчинив умисний тяжкий злочин, зважаючи на всі відомості про особу обвинуваченого, яка вважається такою, що не має судимостей, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті, що цілком відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не вбачає.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.
Після набрання вироком законної: скасувати застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді застави. Заставу в розмірі 242 240 грн. внесену ОСОБА_13 у вказаному кримінальному провадженні на рахунок отримувача №UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_3 згідно з квитанціями №9352848109462882 від 29.08.2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повернути заставодавцю ОСОБА_13 .
Речові докази: футболка - знищити; копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого №9765 на ім'я ОСОБА_8 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1