Справа № 296/5964/25
1-кп/296/672/25
Вирок
Іменем України
05 червня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065600000166 від 03.05.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Житомира, заміжньої, офіційно працюючої, з середньою освітою, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,-
встановив:
15.04.2025 близько 15 год 25 хв ОСОБА_3 перебувала біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк», що розташований на перехресті вулиць Небесної сотні та Бориса Тена в місті Житомирі, де на асфальтному покритті помітила платіжну картку, яка емітована у АТ КБ «ПриватБанк», яка була втрачена 15.04.2025 її держателем ОСОБА_4 .
В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на викрадення офіційного документу, а саме - вищевказаної банківської картки з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого нею майна, усвідомлюючи те, що знайдена банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом, з корисливих мотивів, взяла зазначену пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_4 та яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.10.1998 № 414 та примітки ст. 358 КК України є офіційним документом.
Отримавши у вказаний спосіб зазначену платіжну картку, ОСОБА_3 не вчинила жодних дій щодо встановлення власника картки чи її повернення, хоча мала таку можливість, оскільки картка знаходилась у громадському місці та покинула місце вчинення правопорушення.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, у період запровадженого в Україні воєнного стану, метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, ОСОБА_3 заволодівши банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_4 , який не був обізнаний в злочинних намірах ОСОБА_3 , бажаючи заволодіти та розпорядитися грошовими коштами, які знаходились на банківському рахунку у власних цілях, діючи умисно, 15.04.2025 здійснила крадіжку належних потерпілому ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 941 грн 38 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила викрадення офіційної документу, який належить ОСОБА_4 з корисливих мотивів з метою заволодіння коштами з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, письмовою заявою підозрюваної, складеною в присутності захисника, та матеріалами досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Зі змісту заяви підозрюваної ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , слідує, що остання беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а саме у викраденні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акта без її участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_4 , відповідно до поданої заяви, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, у спрощеному провадженні без його участі.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у викрадені офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, з урахуванням заяви потерпілого, суд дійшов висновку щодо відсутності сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої та можливістю розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381, 382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження та потерпілим, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття, визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку; ставлення обвинуваченої до скоєного, що полягає у визнанні винуватості та щирому каятті; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона офіційно працевлаштована, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима, тяжкі наслідки від її неправомірних дій не настали.
Санкція ч. 1 ст. 357 КК України передбачає застосування до винних осіб ряду покарань, зокрема, штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді штрафу, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, підстави для його застосування відсутні. Арешт на майно не накладався.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 381-382 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити їй покарання у виді у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1