Справа № 233/5455/24
Провадження № 1-кп/932/564/25
03 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду міста Дніпра угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052380000365 від 11 вересня 2024 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, працюючого за договором у приватної особи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація. Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно 1. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України с конституційним обов'язком громадян України. Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, призов на військову службу, проходження військової служби, дотримання правил військового обліку. Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Згідно статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на особливий період; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП), де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі. завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно ч.1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Так, 06.08.2024 ОСОБА_5 , відповідно до вимог п. 27 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок), викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Для постанови на військовий облік, згідно п.2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_5 працівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 був наданий пакет документів, а саме: дві фотокартки, ксерокопії паспорта, ідентифікаційного коду, диплому про освіту.
В подальшому, на підставі п. 69 Порядку та «Положення про військо-лікарської експертизи в Збройний Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, ОСОБА_5 направлено на проходження медичного огляду.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії КЗР «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.08.2024 №139/1008 рядового ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби. Після чого, на підставі наданих документів військовозобов'язаного, спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 поставлено на облік до картотеки військового обліку ВОС за кодовим обліком військово-облікової спеціальності 738669 спеціаліст з експлуатації та ремонту автомобільної техніки та їх аналогів, тобто з цього часу він вважається військовозобов'язаним.
Відповідно до вимог п. 35 Порядку, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Так, 15.08.2024, об 11 годині 00 хвилин, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 під особистий підпис у Журналі обліку та вручення повісток вручено повістку про прибуття о 07 годині 00 хвилин 21.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.
Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_5 , отримавши повістку про призов на військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39, 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022, п.1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про час прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 , не з'явився без поважних причин в указаний час 21.08.2024 та в подальшому не прибув до місця призову, ухилившись таким чином від призову на військову за мобілізацією, на особливий період.
Своїми умисними діями, що виразилисяв ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
25 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
17 жовтня 2024 року між прокурором Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052380000365 від 11 вересня 2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Сторони узгодили покарання за ст. 336 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. При цьому ОСОБА_5 , якому роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на призначення узгодженого покарання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого покарання у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому діянні; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, віднесено до нетяжких злочинів.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статі Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; під наглядом у лікаря нарколога не знаходиться; за місцем проживання характеризується посередньо; у скоєному щиро розкаявся.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд вважає щире каяття у скоєному.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідає вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є достатньою для його виправлення та попередження скоєнню нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Керуючись ст.ст. 100, 314, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -
Угоду про визнання винуватості, що укладена 17 жовтня 2024 року між прокурором Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 жовтня 2024 року покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту взяття під варту в порядку виконання вироку.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази по справі: копія паспорта на 2 арк.; копія довідки РНОКПП на 1 арк.; копія мобілізаційного розпорядження на 1 арк.; копія розписки отримання повістки на 1 арк.; копія довідки ВЛК на 1 арк.; копія картки обстеження та медичного огляду на 3 арк.; копія аркушу доведення вимог надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на 1 арк.; копія рапорту на 1 арк.; копія запису з журналу обліку видачі повісток на 2 арк.; копія поіменного списку на відправку на 1 арк., які долучено до матеріалів кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя