Справа № 161/9070/25
Провадження № 2/161/3472/25
05 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.05.2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.
Свій позов мотивує тим, що 08.12.2023 року між ТзОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1314-1894, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7500 грн., із заявленим строком кредитування на 300 днів, зі зниженою ставкою - 2,50 % та зі стандартною ставкою - 3,00 %. ТзОВ "Укр Кредит Фінанс" виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі. Разом з тим, відповідач порушила взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього станом на 04.04.2025 року виникла перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 74745 грн. з яких: прострочена заборгованість - 7500 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 66975 грн.
Однак кредитодавцем було застосовано програму лояльності, а саме часткового списання боргу, з урахуванням чого він просить стягнути з відповідача 30000 грн. нарахованих процентів.
З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 37 500 грн., а також суму судових витрат у справі.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
04.06.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує проти позову. Вказує, що вказаного договору він не укладав, позивач належних доказів протилежного не надає, сума нарахованих відсотків є завищеною та неспіврозмірна із сумою кредиту, докази перерахування коштів на його рахунок відсутні. Просить відмовити у задоволенні вимог та покласти судові витрати на позивача.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 08.12.2023 року між ТзОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1314-1894, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7500 грн., із заявленим строком кредитування на 300 днів (дата повернення - 02.10.2024 року (п. 4.12 Договору), зі зниженою ставкою - 2,50 % та зі стандартною ставкою - 3,00 % (а.с. 10-13).
Договір підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С3699. Договір містить особисті дані Відповідача, зокрема, серію та номер паспорта, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер особистого електронного платіжного засобу, а також електронну адресу (п.12 Договору «Реквізити сторін).
АТ Комерційний банк «ПриватБанк» своїм листом повідомило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів у сумі 7500 грн., на картку за договором № 1314-1894 від 08.12.2023 року (а.с.17,18).
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або сім-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору.
Доводи відповідача на безпідставність вимог позивача через відсутність підписаного відповідачем договору про надання коштів у позику, суд вважає неспроможними, оскільки усі істотні умови договору, підписані відповідачем електронним підписом.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Твердження Відповідача щодо нібито не підписання та не укладення ним зазначеного Договору, спростовується наявною у матеріалах справи інформацією щодо особистих та контактних даних Відповідача (ідентифікаційні дані Відповідача, включно з адресою, серією та номером паспорта, ідентифікаційним номером, номером особистого електронного платіжного засобу та електронна адреса містяться у змісті договору, зокрема у пункті 12 «Реквізити сторін»)
Суд враховує, що Позивач, з урахуванням перерахування коштів на карту Позичальника, не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку з використанням операторів послуг платіжної інфраструктури, які і займались перерахуванням коштів.
Встановлені обставини спростовують твердження відповідача щодо відсутності факту перерахунку коштів на його рахунок.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Станом на 04.04.2025 року заборгованість відповідача складала 74745 грн. з яких: прострочена заборгованість - 7500 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 66975 грн.
Кредитодавцем було застосовано програму лояльності, а саме часткового списання боргу, з урахуванням чого він просить стягнути з відповідача 30000 грн. нарахованих процентів.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Слід зазначити, що у відзиві не простежується послідовності позиції Відповідача. Так, з відзиву слідує, що Відповідачем договір кредиту не укладався, не погоджувалась процентна ставка та інші умови кредитування, проте в тому ж відзиві, Відповідач вказує, що заборгованість за процентами не є співмірною кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивальника, просить зменшити розмір нарахованих процентів до 7500 грн.
Суд зауважує, що умови укладеного кредитного договору були погоджені у встановленому законом порядку і Відповідач проти них не заперечував, в тому числі і щодо процентної ставки за користування кредитом, що підтверджується його підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) у Правилах відкриття кредитної лінії, Паспорті споживчого кредиту та безпосередньо у Договорі про відкриття кредитної лінії.
Твердження про відсутність документів первинного обліку за обставин конкретної справи та факту перерахування банківською установою кредиту на картку Відповідача з посиланням на номер договору, укладеного Відповідачем та Позивачем не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують доводів і доказів, наданих Позивачем.
Розмір відсотків нараховано в межах строку кредитування та згідно графіку платежів за договором (а.с.16).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було (альтернативного розрахунку заборгованості чи доказів сплати заборгованості не надано).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі ч. 1 ст.141ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Суд зауважує, що доказів наявності підстав звільнення від сплати судового збору згідно положень Закону України «Про судовий збір» відповідачем не надано.
На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247,259,263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1314-1894 від 08.12.2023 року у розмірі 37 500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено та підписано 05 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк