154/931/25
3/154/645/25
05 червня 2025 року м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Лященко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , інваліда другої групи, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №255713, складеного 25 лютого 2025 інспектором СРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Гоменюком В.Л. вбачається, що 25 лютого 2025 року о 08 год 25 хв в м.Володимир по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки автомобіля, у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора приладу Драгер 6810. Результат огляду 0,25 проміле, чим порушив п.2.9а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Савюк К.О. прохала про закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення з викладеною у письмовому клопотанні правовою позицією та належним обгрунтуванням.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння визначено положеннями ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція).
Згідно пунктом 7 розділу II Інструкції, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з вимогами пункту 1 розділу II Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пункт 4 вказаної Інструкції передбачає, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6810, які наявні в загальному інформаційному просторі, межі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0.02 проміле - у діапазоні від 0 до 0.2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0.04 проміле - у діапазоні від 0 до 0.4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.4 проміле.
Враховуючи зазначене, зафіксований на роздруківці з принтеру спеціального технічного засобу «Drager Alkotest 6810» результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 0,25 %, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, не може в достатній мірі свідчити про перевищення допустимої норми, зазначеної в Інструкцїї - 0,2 проміле, оскільки при врахуванні значення допустимої похибки у вимірюваннях допустима норма не перевищена.
За таких обставин, результат огляду ОСОБА_1 не може безумовно свідчити про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий результат знаходиться в межах похибки технічного приладу, відповідно не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Зазначені сумніви слід трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 8 пунктом 5 Конвенції ООН про дорожній рух (Віденська конвенція) від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.
Відповідно, нормами міжнародного законодавства, яке підлягає застосуванню на території України, мінімально допустимий рівень алкоголю у видихуваному повітрі водія транспортного засобу не повинен перевищувати 0,5 проміле.
До аналогічних висновків неодноразово приходили суди апеляційних інстанцій, які переглядали скарги на постанови суддів перших інстанцій у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП. Зокрема, таких висновків дійшли: Чернігівський апеляційний суд у постанові від 14.09.2023 у справі № 750/10219/23, Київський апеляційний суд у постановах від 11.04.2024 у справі № 758/12913/23, від 12.07.2024 у справі № 753/3863/24.
Стосовно результату тесту, отриманого при застосуванні технічного засобу Драгер Алкотест 6810, суд приймає до уваги положення п. 7 Розділу II Інструкції, згідно з яким цифровий показник спеціального технічного засобу, який являється газоаналізатором, має бути більше 0,2 проміле алкоголю в крові, а таким чином вміст етанолу встановлюється у повітрі, що видихається людиною. І оскільки вищевказана Інструкція не містить мінімально допустимий цифровий покажчик алкоголю у повітрі, тому суд, керуючись принципом правової визначеності, застосовує положення Віденської конвенції, яка є частиною національного законодавства України та містить цифрові покажчики допустимого рівня вмісту алкоголю як в крові людини так і в повітрі, що видихається (у всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не повинен перебільшувати 0,50 г алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр видихуваного повітря), що не є тотожним поняттям з похибкою технічного засобу вимірювання.
Статтею X Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-Х11 визначено пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Цей документ є визначальним для формування національної доктрини співвідношення міжнародного та національного права.
Тобто, в законодавстві України закріплено пріоритет міжнародного права.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 поліцейськими із застосуванням спеціального технічного засобу встановлено ступінь алкогольного сп'яніння 0,25 проміле, що не перевищує гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
Отже, виходячи з наведеного, в організмі ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу, що є в межах допустимих норм та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З наявного в матеріалах справи відеозапису зовнішніх ознак перебування водія в стані сп'яніння не вбачається, почервоніння обличчя відсутнє, мова є чіткою, хода упевненою, поведінка відповідає обстановці.
За таких обставин, під час розгляду справи поза розумним сумнівом не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та оскільки, зважаючи на особливості технічного засобу та можливість допустимих похибок приладу під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, безумовних підстав вважати, що особа перебувала в стані алкогольного сп'яніння, суд не вбачає.
У зв'язку з тим, що виявивши у водія такий рівень алкоголю, який знаходиться в межах допустимої абсолютної похибки, можливої при застосуванні алкотестеру Драгер, працівники поліції не забезпечили інших доказів, які б беззаперечно вказували на керування ним транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи встановлені обставини, суд позбавлений можливості зробити беззаперечний висновок про вчинення ним інкримінованого йому правопорушення, оскільки достовірних доказів того, що він керував транспортним засобом і при цьому перебував в стані сп'яніння, не надано.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (it 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Однак, у даній справі, докази зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 268, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Олександр ЛЯЩЕНКО