Номер провадження: 33/813/791/25
Номер справи місцевого суду: 496/4472/24
Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
02.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №577824, 13.06.2024 о 00:20 год. Одеській області, Одеському районі, с. Широка Балка по вул. Леніна, 58, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження тесту на встановлення наявності алкоголю в організмі у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу відмовився (БК 18150168669).
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 24.02.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Сафронюк П.В. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року, скасувати вказану постанову та ухвалити нову, якою визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник посилається на те, що він копію зазначеної постанови отримав лише 14.02.2025.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише знаходився біля власного автомобіля, транспортним засобом керував його товариш який вийшов з авто, та в цей момент під'їхали працівники поліції. Відеозапис події не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказаний відеозапис не є безперервним. Поліцейські в проміжок часу з 00:25 по 00:36, погрожуючи ОСОБА_1 вилученням автомобіля на штрафмайданчик, змусили останнього до співпраці та стверджували, що в незалежності від того, чи керував автомобілем, чи ні, має нести відповідальність, оскільки перебував в автомобілі в стані сп'яніння. Наявне направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння не відповідає вимогам п. 8 розділу ІІ Порядку. Крім того, були відсутні підстави для направлення на огляд, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. До матеріалів справи не долучено доказів наявності повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається, що копію оскаржуваної постанови було отримано захисником лише 14.02.2025. За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №577824 від 13.06.2024, відповідно до якого 13.06.2024 о 00:20 год. Одеській області, Одеському районі, с. Широка Балка по вул. Леніна, 58, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження тесту на встановлення наявності алкоголю в організмі у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу відмовився (БК 18150168669)(а.с.4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду (а.с. 5)
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с. 6);
- поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що згідно ст. 63 КУ відмовився від пояснень (а.с.7);
- відеозаписами з портативного відеореєстратора № 18150168669, яким зафіксовано події викладені в протоколі, у тому числі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 9).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.
Так відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції).
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу ІІ інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція) - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
На виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозапис з нагрудної камери щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 ..
Долучений до матеріалів справи відеозапис відображає події, які відбулися 13.06.2024, а саме: - пояснення поліцейського про те, що ОСОБА_1 було зупинено під час керування транспортним засобом в період коменданської години; - попереднє виявлення поліцейським у ознак алкогольного сп'яніння на місці зупинки, з порушенням правил ПДР непрацюючою задньою підствіткою номерного знаку; - пропозиція працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки або в медичній установі на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку; - відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки або в медичному закладі; - підтвердження факту вживання алкоголю, а саме горілки (фраг. 00:22:33), а в подальшому також зазначив, що вживав пиво (фраг. 00:38:08); - відсутність жодних заперечень з боку ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом під час зупинки.
Апеляційний суд вважає залучений інспекторами поліції відеозапис як безумовний доказ у справі, який повністю відповідає вимогам Інструкції.
Наявним відеозаписом підтверджено неодноразові пропозиції інспектора поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Крім того, йому роз'яснено, що у випадку відмови буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та від слідування до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст.266 КУпАП, п.2 р.І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, а саме відео фіксацію про факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , проте зазначені доводи не заслуговують на увагу заважаючи на наступне.
В матеріалах справи наявні відеозаписи з портативного відеореєстратора, з вказаного відеозапису вбачається, що в ході розмови між патрульними та ОСОБА_1 , останній жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ані на місці події, ані під час складання та ознайомлення його з протоколом про адміністративне правопорушення, а навпаки підтвердив факт керування транспортного засобу, та зазначив, що переганяв машину з місця на місце (фраг. 00:22:18).
Апеляційний суд звертає увагу, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та зазначити в протоколі про адміністративне правопорушення, що він не керував транспортним засобом, проте від викладення пояснень останній відмовився.
Натомість протокол про адміністративне правопорушення ААД №577824 підписаний власноручно ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.
З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про відсутність належних та допустимих доказів керування останнім транспортним засобом, а отже і відсутність суб'єкта адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам щодо його складення є неспроможними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що зміст протоколу серії ААД №577824 від 13.06.2024 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та положенням Інструкції №1395. Суть адміністративного правопорушення - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Щодо зауважень апелянта про те, що наявні у справі відеозапис і протокол є неналежними та недопустимими доказами, апеляційний суд зазначає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як доказ у справі.
Крім того, враховано, що сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який було зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 13.06.2024 серії ААД №577824 та відеозаписом, вважається подією адміністративного правопорушення та тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП. Зміст подій, зафіксованих на відеозаписі, повністю узгоджується з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи про не безперервність запису та вплив працівників поліції на рішення щодо відмови від проходження огляду підставою скасування постанови суду бути не можуть, оскільки запис в наданому обсязі надає підстави вважати встановленим факт відмови від проходження огляду, а посилання на вплив працівників поліції не доведені, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу серії серії ААД №577824, зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про неналежність наявних в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки з вказаних доказів можна дійти до висновку щодо винуватості апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі не підлягають задоволенню.
Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова