Справа № 133/3476/24
Провадження № 33/801/566/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
06 червня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Лисого Олександра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 через захисника - адвоката Лисого О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях як водія події і складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, про що повідомляв працівникам поліції, а тому вважає що щодо нього діє особливий порядок проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно до вимог ст. 266-1 КпАП України.
Зазначає про відсутність доказів скоєння ОСОБА_1 правопорушення, що стало підставою для зупинки працівниками поліції транспортного засобу.
Звертає увагу на те, що у наявні у справі документи мають суттєві розбіжності щодо часу їх складення, що робить їх недопустимими доказами, а також вказує на відсутність безперервності відеозаписів з бодікамер поліцейських.
В судовому засіданні захисник - адвокат Лисий О.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №170442 ОСОБА_1 10.11.2024 о 13:53 год., в с. Махнівка на АД М-21 242 км. керував т/з «Nissan PATHFINDER», д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога в КП «Козятинська ЦРЛ», результат позитивний «Канабіс», чим порушив п.2.9.а. ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 1 статті 130 КпАП України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і , при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний уповноваженою особою - поліцейським взводу № 2 роти № 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Кутняком Д.С.
Водночас ОСОБА_1 від підпису відмовився, та у відповідній графі протоколу вказав, що пояснення надасть в суді.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 130 КпАП України, така підтверджується також: направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану сп'яніння від 10.11.2024; направленням сечі на ПАР з ВЕ(Н)МД в лабораторію Козятинської ЦРЛ, відповідно до якого результат тесту на наркотичний засіб ТНС позитивний; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходиться в стані наркотичного сп'яніння (ТНС); рапортом працівника поліції від 10.11.2024; диском з відеозаписом
Так, під час перегляду в апеляційному суді відеоматеріалів встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на стаціонарному посту для перевірки документів, про що й повідомлено водієві.
В подальшому під час спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, про які поліцейські озвучили ОСОБА_1 та запропоновано пройти медичний огляд, на що останній дав згоду.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2024, ОСОБА_1 знаходиться в стані наркотичного сп'яніння (ТНС).
Вказаний відеозапис, що складається із трьох файлів, є належним доказом у справі, оскільки на ньому чітко зафіксовані факти: встановлення особи водія, проходження зі згоди водія огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, складення протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлення з ним.
Зафіксовані відеозаписом обставини, надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер.
Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Тобто, посилання захисника у цій частині є необґрунтованими та такими, що не вливають на висновок суду першої інстанції.
Є хибними та відхиляються й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а відтак його огляд на стан сп'яніння мав би проводитись відповідно до порядку передбаченого ст.266-1 КпАП України з таких підстав.
Відповідно до статті 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. ч. 2, 3 статті 266-1 КпАП України, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КпАП України проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у заборонених місцях у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку - ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом з тим, як при спілкуванні з працівниками поліції, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 хоч і повідомлялось, що він є військовослужбовцем, проте не було надано доказів щодо підтвердження перебування останнього в статусі військовослужбовця, який саме виконує обов'язки військової служби, як то передбачено положеннями ч. 4 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема: поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу у ЗС України, у визначений в протоколі про адміністративне правопорушення час, виконував обов'язки військової служби, такі докази й не додані до апеляційної скарги.
Більш того, із наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.11.2024 № 314, вбачається, що на підставі рапорта та відпускного квитка, ОСОБА_1 було надано відпустку строком на 15 діб (в тому числі 2 доби на дорогу) з 10.11.2024 по 24.11.2024 , а відтак він не міг виконувати обов'язки військової служби.
Тобто докази на доведення свого статусу військовослужбовця, який в розумінні положень ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», виконує обов'язки військової служби під час його зупинки працівниками поліції, в даному випадку - під час пригоди відсутні, а відтак правових підстав для застосування щодо нього процедури, передбаченої ст. 266-1 КУпАП не має.
Відхиляються й доводи апелянта щодо відсутності доказів скоєння правопорушення, що стало підставою для зупинки працівниками поліції транспортного засобу, оскільки обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 взагалі не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо перебування особи, яка керувала транспортним засобом, в стані наркотичного сп'яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.9а ПДР України.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, в тому числі щодо незаконної зупинки, шляхом звернення до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, хоча мали для цього достатньо часу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення адміністративного протоколу, та направлення водія на медичний огляд.
Водночас керування транспортним засобом водієм, який перебуває або підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Також в апеляційному суді не знайшли свого підтвердження апеляційні твердження апелянта про розбіжності в часі, зазначеному поліцейським у направленні сечі на ПАР та в висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2024, оскільки незначна неточність часу у хвилинах, зафіксована у вказаних документах не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду та не спростовують вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, обставини якого повністю підтверджуються відеозаписом з місця події, долученим до протоколу.
За наведених обставин ОСОБА_1 при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Лисого Олександра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Стадник