Справа № 127/9336/24
Провадження № 22-ц/801/1315/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
05 червня 2025 рокуСправа № 127/9336/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького міського суду Винницької області від 22 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Жмудя О. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2025 року ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів у військовій частині НОМЕР_1 . Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 273641,13 грн без утримання податку і інших обов'язкових платежів за період з 06 січня 2024 року до дня ухвалення судового рішення - 13 березня 2025 року.
21 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить зазначену ухвалу суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Зазначає, що суд не врахував те, що у зв'язку з проведення додаткових організаційних заходів у в/ч НОМЕР_1 виведена із штату посада, яку займав позивач, що унеможливлює виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Заслухавши доповідача, осіб, що приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення , суд виходив із того, що обставини, на які заявник посилається у своїй заяві, не є винятковими та такими, що унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення, в зв'язку з чим заява військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.
Колегія судів погоджується з висновком суду , виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).
Як передбачено ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував ту обставину, що у зв'язку з проведення додаткових організаційних заходів у в/ч НОМЕР_1 із штату посада, яку займав позивач, виведена, що унеможливлює виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі , не заслуговують на увагу.
У постановах Верховного Суду: від 08 грудня 2021 року у справі № 465/6661/16-ц; від 20 жовтня 2021 року у справі № 727/2765/20; від 09 вересня 2021 року у справі № 721/910/19; від 17 березня 2021 року у справі № 335/6370/15-ц; від 10 лютого 2021 року у справі № 569/13347/18; від 12 серпня 2020 року у справі № 306/1325/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 та від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16 заначено, що роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу. Обов'язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладено на роботодавця, якому передані відповідні завдання і функції.
З огляду на вказане , посилання заявника і зазначені ним доводи не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в/ч НОМЕР_1 не надала, тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Таким чином, встановивши, що заявником не було надано до суду доказів на підтвердження наведених обставин для розстрочення виконання рішення, зокрема, доказів існування виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення суду, суд вважає, що підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Винницької області від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський