Справа № 729/436/23
1-кп/729/14/25 р.
03.06.2025 Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :
Судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021100000000037 від 12.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, начальника караулу Першого ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві, який не одружений, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
представника потерпілих ОСОБА_13 ,
ОСОБА_6 , 12.01.2021 близько 21 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», днз НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 111,18 км/год. у м. Бобровиця Чернігівської області по вул. Незалежності в напрямку від ринку міста до магазину «ФОРА», де в районі будинку № 38, в порушення вимог пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, не вибравши безпечну швидкість руху та не впоравшись із керуванням автомобілем, допустив наїзд на громадянина ОСОБА_14 , який переходив проїжджу частину вул. Незалежності в м. Бобровиця зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 отримав зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження, а саме: закриту внутрішньо черепну травму - крововилив в м'які тканини голови вогнищеві крововиливи в м'які мозкові оболонки, садна на голові; закриту травму грудної клітки: множинні переломи ребер зліва та справа, забій правої легені; закриту травму органів черевної порожнини: розрив правої долі печінки, кореня брижі тонкої кишки заочеревинна гематома справа, гематома великого сальника. Перелом кісток тазу зі зміщенням: розрив крижово - клубового зчленування зліва та справа, розрив лоннога з'єднання. Рвану рану промежини з розривом ануса та передньої стінки прямої кишки. Розрив сечового міхура з відривом простати та уретри. Закритий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки. Множинні садна на животі, множинні синці та садна на верхніх та нижніх кінцівках.
Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_14 має ознаки тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпечності для життя. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_14 могли бути заподіяні при дорожньо-транспортній пригоді та спричинені при житті дією тупих предметів по механізму удару та тертя в результаті удару частинами транспортного засобу, який рухався.
У причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди перебувають невідповідність дій водія автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», днз НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимогам пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:
п. 12.3: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
п. 12.4: «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
В судовому засіданні обвинувачений винуватість у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що 12.01.2021 він керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», та рухався в темну пору доби із включеним світлом фар в напрямку площі міста, вуличного освітлення не було. Дорожня розмітка по вул. Незалежності відсутня, тому він рухався по полосі ближче до центру проїзної частини. З якою швидкістю руху він сказати не може. На зустріч йому рухалось маршрутне таксі і в момент роз'їзду з вказаним транспортним засобом, але де саме це відбулось він не пам'ятає, також не пам'ятає, чи зменшував він швидкість перед роз'їздом, він побачив як пішохід перебуває по центру проїжджої частини і почав гальмувати і в цей момент відчув удар у ліве переднє крило його автомобіля. Він зупинився та викликав швидку допомогу та поліцію. Він не знав, що там зупиняється автобус, тому і не очікував, що в томі місці пішоходи можуть переходити дорогу. Позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди не визнає.
Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, суд, дослідивши докази у кримінальному провадженні, вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України доведена повністю і підтверджується такими доками:
показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка пояснила, що 12.01.2021 їй зателефонував сусід та повідомив, що її син ОСОБА_14 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду. Вона зателефонувала доньці, яка повідомила, що вона вже в лікарні з братом, в якого жахливі пошкодження і він у важкому стані. Вона не була очевидцем події, знає що трапилось лише зі слів інших людей. Заявлений позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 гривень підтримує в повному обсязі, оскільки із втратою сина вона перенесла душевні страждання в зв'язку з чим погіршились відносини в сім'ї, вона стала роздратованою, замкнутою. Просить призначити покарання відповідно до закону;
показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що 12.01.2021 він був на роботі, коли йому зателефонували з поліції та повідомили, що його син потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, та перебуває у лікарні. Він зателефонував доньці і вона повідомила, що вона у лікарні біля реанімаційного відділення. Близько 9 години ранку наступного дня його син помер. Просив призначити покарання пов'язане з позбавленням волі та позбавленням водійських прав. Заявлений позов про стягнення моральної шкоди підтримує в повному обсязі, так як загинув його син, його надія та опора. Син був молодого віку і його загибель спричинила йому батьківську біль;
показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка пояснила, що 12.01.2021 її чоловік повідомив, що брата збив автомобіль, але він ще живий. На місці пригоди залишився портфель брата, у лікарні - порвана куртка. Коли вона приїхала до лікарні, брат був у операційній. Операція тривала близько 3-4 годин. Вранці наступного дня їй повідомили, що була зупинка серця та її брат помер. Заявлений нею цивільний позов підтримує в повному обсязі, оскільки загибель брата спричинила їй нестерпну біль, вона втратила душевний спокій, перебуває в депресії тривалий час. Обвинувачений жодного разу не прийшов не вибачився, не поспівчував її горю, чим завдав додаткових моральних страждань. Щодо міри покарання повністю покладається на розсуд суду;
показаннями свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що 12.01.2021 близько 22 години вечора на зупинці він вийшов з маршрутного таксі. За ним вийшов не знайомий чоловік, згодом йому стало відомо, що це був ОСОБА_14 . Останній йшов за ним на відстані 1-2 метри звичним кроком. Їм необхідно було перейти дорогу в напрямку магазину « Фора». Подивившись по сторонам він почав переходити дорогу, за ним йшов ОСОБА_14 . Коли переходив дорогу, маршрутка стояла на місці зупинки. Знак пішохідний перехід був установлений, але дорожня розмітка - відсутня. Згодом він побачив, як із правої сторони до них дуже швидко наближається автомобіль, який був в районі сходинок до відділення поліції, а тому він прискорив свій рух. Перебігши вулицю, він позаду почув сильний удар, обернувшись побачив, що легковий автомобіль «SKODA OCTAVIA», збив чоловіка, який рухався за ним. Моменту зіткнення він не бачив. Після дорожньо - транспортної пригоди автомобіль зупинився і чекав поліцію. А він зателефонував до поліції та викликав швидку допомогу. Під час досудового розслідування його допитували як свідка, а також проводили слідчий експеримент за його участю. В протоколі слідчої дії відображені всі обставини дорожньо - транспортної пригоди;
показаннями експерта ОСОБА_16 , який зазначив, що ним був наданий висновок інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження механізму та обставин дорожньо-транспортних пригод» за №СЕ-19/125-23/1590-ІТ від 03.03.2023. Провівши дослідження на підставі наданих вихідних даних слідчим в постанові, він прийшов до висновків, які зазначені в експертизі. Йому були надані спроможні вихідні дані, які ним використовувались, оскільки вони встановлені під час слідчого експерименту за участю очевидця ДТП, в ході вказаної слідчої дії було встановлено, що момент виникнення небезпеки для руху водія автомобіля Шкода настає за 64,55 м., саме ці дані і були ним використані при проведенні експертизи. Швидкість руху автомобіля було встановлено фототехнічною експертизою, яка становила від 96 км/год. в діапазоні до 126 км/год., яка ним також була врахована при проведенні експертизи. Ним розраховувався час руху автомобіля і йому було достатньо встановленої відстані з якої настає видимий пішохід на проїзній частині. Час руху автомобіля Шкода при швидкості руху 96.34±126.02 км/год. на ділянці дороги з моменту виникнення небезпеки для руху до наїзду становить близько 2.41±1.84 с. Водій не порушуючи вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Технічна спроможність руху пішохода ОСОБА_15 ним не досліджувалась, так як не було в цьому потреби, щоб використовувати ці вихідні дані при проведенні експертного дослідження, оскільки він не досліджував, чи мав технічну можливість пішохід вийти за межі смуги руху автомобіля на безпечний інтервал. Йому було достатньо встановленої відстані, з якої настає видимий пішохід на проїзній частині. Провести експертне дослідження за показами ОСОБА_6 не було можливості, оскільки останній не надав відповідного комплексу вихідних даних для його проведення;
показаннями експерта ОСОБА_17 , який зазначив, що він має кваліфікацію судового експерта з правом проведення фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення», тому приймав участь у складенні висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження механізму та обставин дорожньо-транспортних пригод» 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» №КСЕ-19/125-23/676 від 01.02.2023. На час проведення експертного дослідження ним використовувалися 3 кадри на записі з камери « Безпечне місто» і на основі них була визначена швидкість руху транспортного засобу. При цьому враховувалась низка факторів, а саме: темна пора доби, низька частота кадрів - 14 кадрів за секунду, в той час як нормальна частота - 25 кадрів. Тому ним при подальшому дослідженні прийнята похибка у 2 кадри що становить 14,84 км/год. Тому у висновку зазначено, що це близько 111 км/год.± 14,84. Це може бути як більше так і менше. Слідчий надав план-схему з двома контрольними точками, які він досліджував і надав конкретну відповідь на конкретне запитання;
витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань з якого вбачається, що 12.01.2021 в ЄРДР за № 62021100000000037 внесені відомості про те, що водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Шкода Октавія» в м. Бобровиця по вул. Незалежності навпроти будинку № 38 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 . Внаслідок ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження та у важкому стані доставлений до Бобровицької лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер;
протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: ділянки автодороги по вул. Незалежності біля буд. №38 в м. Бобровиця Чернігівської області, схемою, доданою до протоколу та ілюстративною таблицею, на яких зафіксовано слідову інформацію, стан дорожнього покриття, погодні умови, відсутність вуличного освітлення та дорожньої розмітки, розташування транспортного засобу « Шкода Октавія» на проїзній частині вул. Незалежності, та детальний опис його пошкоджень, а також наявність на місці події слідів контакту автомобіля та пішохода;
висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого 12.01.2021 о 22 год. 40 хв. водій ОСОБА_6 був тверезим;
висновком експерта №12 від ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно якого на тілі ОСОБА_14 виявлені такі тілесні ушкодження: закрита внутрішньо черепна травма - крововилив в м'які тканини голови, вогнищеві крововиливи в м'які мозкові оболонки, садна на голові; закрита травма грудної клітки: множинні переломи ребер зліва та справа, забій правої легені, закрита травма органів черевної порожнини розриви правої долі печінки, кореня брижі тонкої кишки заочеревинна гематома справа, гематома великого сальника. Перелом кісток тазу зі зміщенням: розрив крижово-клубового зчленування зліва та справа, розрив лонного з'єднання. Рвана рана промежини з розривом ануса та передньої стінки прямої кишки Розрив сечового міхура з відривом простати та уретри. Закритий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки. Множинні садна на животі, множинні синці та садна на верхніх і нижніх кінцівках. Виявлений комплекс тілесних ушкоджень має ознаки тяжкого ступеню за ознакою небезпеки для життя і могли бути заподіяні при ДТП та спричинені при житті дією тупих предметів по механізму удару та тертя в результаті удару частинами транспортного засобу який рухався в тому числі за обставин ДТП, яка сталась 12.01.2021. Виявлені тілесні ушкодження зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди. В мить травми ОСОБА_14 міг знаходитися в вертикальноу, або близькому до нього положенні, та в момент первинного контакту-удару виступаючими частинами транспортного засобу був звернутий правою боковою поверхнею тіла по відношенню до транспортного засобу, чи перебував у близькому до цього положенні. На момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА_14 , знаходився в динаміці, але визначити темп руху неможливо.
Смерть ОСОБА_14 настала від комплексу тілесних ушкоджень, а саме: закритої внутрішньо черепної травми - крововилив в м'які тканини голови, крововиливи в м'які мозкові оболонки; закритої травми грудної клітки: множинні переломи ребер зліва та справа, забій правої легені; закритої травми органів черевної порожнини: розрив долі печінки, кореня брижі тонкої кишки, заочеревинна гематома справа, гематома великого сальника. Переломів кісток тазу зі зміщенням: розрив крижово-клубового зчленування зліва та справа, розрив лонного з'єднання. Рвана рана промежини з розривом ануса та передньої стінки прямої кишки. Розрив сечового міхура з відривом простати та уретри; Закритого перелому малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки які супроводжувались плевропульмональним шоком, травматичним шоком. Причина настання смерті знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку отриманим комплексом тілесних ушкоджень. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год. 15 хв. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_14 виявлено етанол в концентрації - 0,99 г/л., що відносно живої людини може відповідати легкому ступеню алкогольного сп'яніння. Наркотичні речовини - морфін, кодеїн - не виявлені;
висновком експерта № СЕ-19/125-21/3799-ІТ від 10.06.2021 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи (за спеціальністю10.1 «дослідження обставин і механізму ДТП») згідно якого на момент огляду в системі рульового керування та робочій гальмівній системі автомобіля «Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутні несправності, які б перебували у причинному зв'язку з виникненням описаної дорожньо-транспортної пригоди;
протоколом огляду диску CD-R марки «VS» від 01.06.2023 на якому знаходиться файл D10_20210112214500 та файл D 15 - 20210112214459 з записами з камери « Безпечне місто» яка знаходиться на підвищенні та знімає Т-образне перехрестя навпроти входу до відділення поліції в м. Бобровиця по вул. Незалежності 28-А. Вказані файли переглянуті в судовому засіданні, на відеозаписах зафіксовані погодні умови, часткове освітлення, транспортні засоби та силуети двох осіб на проїзній частині. У ході огляду здійснено роздруківку силуету двох осіб у світлі фар автомобіля;
протоколом проведення слідчого експерименту за показами свідка ОСОБА_15 від 03.12.2021 в ході якого по його показах було визначено напрямок руху автомобіля Шкода Октавія. Місце де він 12.01.2021 переходив дорогу по вул. Незалежності в районі будинку № 38, відстань яку він подолав після прискорення побачивши автомобіль за 64,55 м., який знаходився в районі сходинок відділення поліції та витрачений на це час. Напрямок руху пішохода ОСОБА_14 та місце знаходження тіла після наїзду, місце розташування маршрутного таксі на зупинці, але не зміг вказати, де знаходилась маршрутка в момент його прискорення. До протоколу додана план схема з відповідними замірами;
протоколом проведення слідчого експерименту від 15.02.2022 з метою відтворення механізму ДТП. Під час проведення вказаної слідчої дії в темну пору доби автомобіль «Шкода Октавія» виставлено в місці вказаному свідком ОСОБА_15 при проведенні слідчого експерименту 03.12.2021, коли останній почав прискорення. Також маршрутне таксі - автобус «Рута» також поставлено на те місце, яке вказав свідок. Два статиста виставлені на ті місця, де по показах ОСОБА_15 він почав прискорення, побачивши автомобіль. В ході проведення слідчого експерименту встановлювалась видимість пішоходів з відстані 64.55 м. при увімкненому вуличному освітленні і при вимкненому. Встановлено, що при вимкненому освітленні видимість пішоходів краща, ніж при увімкненому. Увімкнене світло фар автомобілів не заважало видимості пішоходів;
протоколом проведення слідчого експерименту від 19.01.2023 за участю двох понятих, яких з метою контролю швидкості розміщено в салоні автомобіля в момент експериментальних заїздів. В ході проведення слідчої дії автомобіль демонстрант по вул. Незалежності в м. Бобровиця від ринку в сторону магазину « Фора» проїхав в зоні дії камери « Безпечне місто», яка розташована напроти відділу поліції за адресою вул. Незалежності 28-А ближче до розділової полоси зі швидкістю 80 км/год. та 90 км/год. У зв'язку з погодними умовами проїхати з більшою швидкістю автомобіль не мав можливості;
протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2023 в ході якого з метою визначення швидкості, з якою рухався автомобіль «Шкода Октавія» 12.01.2021, рух якого зафіксовано в момент ДТП на камеру « Безпечне місто», яка знаходиться навпроти відділення поліції за адресою вул. Незалежності 28-А в м. Бобровиця було здійснено заміри умовних точок за допомогою лазерної указки та складено план-схему, яку додано до протоколу слідчої дії;
висновком експерта №КСЕ-19/125-23/676 від 01.02.2023 за результатами проведеної комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження механізму та обставин дорожньо-транспортних пригод» та 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» у відповідності до якого в умовах місця події викладених в постанові середня швидкість руху автомобіля (згідно постанови - «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер « НОМЕР_1 »), який зафіксований на відеозаписі з камери «Безпечне місто», що навпроти відділення поліції в м. Бобровиця, вул. Незалежності, 28-А на 02 хв. 17 сек. та на відображеному таймері 12/01/2021 TUE 21:47:20, між проекцією контрольної точки № 2 (дерево) та проекцією контрольної точки № 3 (зовнішній парапет сходинок до відділення поліції за адресою: м. Бобровиця, вул. Незалежності 28-А), на схемі по траєкторії руху автомобіля, становить близько 111,18±14,84 км/год.;
висновком експерта №СЕ-19/125-23/1590-ІТ від 03.03.2023 за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження механізму та обставин дорожньо-транспортних пригод», з якого слідує, що водій автомобіля «Шкода Октавія» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 , рухаючись з дозволеною, відповідно до п. 12.4 ПДР швидкістю руху, мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_14 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаного у постанові про призначення даної експертизи - об'єктивного виявлення перешкоди (пішоходів) на проїжджій частині вул. Незалежності у м. Бобровиця. В дорожній обстановці та обставинах, що вказані у постанові про призначення даної експертизи, наданих матеріалах кримінального провадження, з технічної точки зору, водій автомобіля «Шкода Октавія» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав діяти у відповідності з вимогами п. 12.3, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України. За вказаних у постанові про призначення даної експертизи умов та обставин дії водія автомобіля «Шкода Октавія» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3, 12.4 ПДР. За умов та обставин дорожньо-транспортної пригоди, вказаних у постанові про призначення даної судової експертизи, з технічної точки зору дії водія автомобіля «Шкода Октавія» днз НОМЕР_1 ОСОБА_6 , які не відповідали вимогам п. 12.3, 12.4 ПДР, перебувають у причиновому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (є причиною її виникнення);
Показання свідка - очевидця ДТП ОСОБА_15 , узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а тому у суду не виникає сумніву у їх правдивості, оскільки на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні надавав чіткі, послідовні покази. Будь-яких даних про те, що свідок зацікавлений у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежний від них, або мав би підстави обмовити обвинуваченого, в суді не встановлено.
Згідно з приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці зазначає про те, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відносяться до процедури, має бути змагальність, і що має бути забезпечена рівність сторін між обвинуваченням та захистом. Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість володіти інформацією, ознайомитись із матеріалами і могти прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною, а також надавати щодо них пояснення.
Під час судового розгляду стороною захисту самостійно проведено експертизу № 007-04(Е)/23 від 11.04.2023 поза межами досудового розслідування кримінального провадження, тобто після виконання вимог ст. 290 КПК України та проведення вказаної експертизи позбавило права сторони обвинувачення поставити перед експертом запитання, які б вона вважала необхідними для отримання відповіді на них, що є порушенням ст. 22 КПК України щодо принципу змагальності сторін, що є недопустимим.
Вказаний висновок зазначений у постанові Верховного Судом від 30.05.2024 у справі № 721/827/21.
Однак, з метою об'єктивного проведення судового розгляду вказаний висновок експерта був досліджений судом та сторони кримінального провадження висловили свої доводи: сторона обвинувачення про визнання даного висновку недопустимим доказом, сторона захисту - належним та допустимим.
Разом з тим, суд, враховуючи позицію сторін не може взяти до уваги висновок експертизи № 007-04(Е)/23 від 11.04.2023 проведеної експертом ОСОБА_18 , безпосередньо за клопотанням захисника ОСОБА_8 , оскільки висновки вказаної експертизи ґрунтуються на комплексі вихідних даних визначених замовником експертизи шляхом самостійного проведення дослідження відеозапису D- 15 20210112214459, а також самостійної візуальної оцінки експертом - автотехніком, ( не в рамках експертної спеціальності 6.1 дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення), а також за допомогою інструментів інтернет -сервісу « Google Планета Земля». Крім того експерт зазначає, що в момент настання видимості пішоходів, які перебувають посередині проїзної частини та рухаються зліва-направо по ходу руху автомобіля «Шкода Октавія» виникає небезпека для руху і згідно до якої водій повинен був діяти відповідно до п.12.3 ПДР України. Такий висновок наданий експертом, виходячи з наданих адвокатом вихідних даних, який вказав, що момент виникнення небезпеки для руху водію автомобіля настає в момент появи пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 які перетинали проїзну частину до моменту наїзду з моменту початку підсвічування світлом фар автомобіля ділянки проїзної частини вул. Незалежності в місці її перетину пішоходами. При цьому експерт, вважаючи слідчий експеримент, який був проведений за чіткими, послідовними показами безпосереднього свідка - очевидця ДТП ОСОБА_15 в ході якого було встановлено, що останній побачив автомобіль «Шкода Октавія» за 64.55 м. до свого прискорення, а також слідчий експеримент, в ході якого було встановлено видимість пішоходів з відстані вказаної свідком технічно неспроможними, посилається тільки на те, що вони суперечать вищезазначеному одному відеозапису, інший відеозапис, який був досліджений судом і який був предметом дослідження комплексної інженерно транспортної та фототехнічної експертизи залишились поза увагою експерта. Вирішуючи питання щодо технічної можливості обвинуваченим уникнути ДТП, в дослідницькій частині експерт враховує тільки покази ОСОБА_19 надані на досудовому розслідуванні в якості свідка та вихідні дані надані його адвокатом, про те, що він знаходився на відстані близько 20 метрів від того місця де пішохід перебігав дорогу і до наїзду пройшло близько 1 сек.
При цьому суд звертає увагу, що в судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 наполягав на тому, що протокол допиту ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні в якості свідка не можна вважати допустимим доказом, враховуючи вимоги ст. 87 КПК України.
Також слід зазначити, що від проведення слідчого експерименту 24.07.2021 для перевірки показів ОСОБА_6 , експериментальним шляхом з проведенням відповідних замірів та складення відповідної схеми обвинувачений в присутності адвоката відмовився, посилаючись на невідповідність погодних умов, тим умовам які були 12.01.2021 та був повний місяць.
Обвинувачений в судовому засіданні під час його допиту не надав жодної конкретної відповіді на поставлені запитання, в тому числі і не зміг зазначити швидкість транспортного засобу, яким він керував 12.01.2021. Така позиція обвинуваченого розцінюється судом як обраний ним спосіб захисту.
Крім того, висновки експерта суперечать показам свідка ОСОБА_15 , висновку експертизи №КСЕ-19/125-23/676 від 01.02.2023, проведеної з урахуванням протоколів слідчих експериментів за показами вказаного свідка, з урахуванням схем, складених безпосередню під час проведення слідчої дії, з висновку якої слідує, що ОСОБА_6 , рухаючись з дозволеною швидкістю руху мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху 64,55 метра - об'єктивного виявлення перешкоди ( пішоходів) на проїжджій частині вул. Незалежності у м. Бобровиця.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 на запитання адвоката ОСОБА_9 , щодо неспроможності показів свідка ОСОБА_15 про розташування автомобіля «Шкода Октавія» на відстані 64.55 м від пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , пояснив, що свідок в своїх поясненнях в тому числі і при проведенні слідчого експерименту зазначав, що в той момент коли він був по центру проїзної частини, побачив що до нього на великій швидкості наближається автомобіль і він побіг, пробігши 4,97 м. за 1.3, 1.4, 1.24 сек. Також було встановлено, що автомобіль перебував на відстані 64,55 м. Тому, виходячи з таких даних, швидкість руху автомобіля повинна складати 166-187 км/год. Також пояснив, що він при проведенні експертизи використовував відеозапис пригоди на якому відображені автомобіль, перехрестя, а також 2 силуети пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Всі розрахунки ним проводились і все відображено в його висновку. Момент коли світло фар висвічує проїзну частину там, де переходили пішоходи, в темний час доби, в умовах поганого освітлення, це було моментом, коли водій автомобіля і міг побачити пішоходів, це зазначено ним на 32 сторінці його висновку. Вважає, що рухаючись навіть зі швидкістю 50 км/год. водій не зміг би уникнути зіткнення, так як ним був проведений розрахунок, згідно якого зупиночна відстань 34-35 метрів. Відстань до пішоходів була 23 метри. На запитання прокурора та представника потерпілих зазначив, що на час проведення експертизи ліцензії на здійснення експертизи за спеціальністю 6.1 він не мав. На відеозаписі видно два силуети це були пішоходи ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Використання інструменту «Google Планета Земля» є допустимим, оскільки дає точне позиціонування відстаней. Зазначені у висновку відстані були надані як вихідні дані слідчим, перевірені ним та адвокатом ОСОБА_8 . Тому в нього немає сумніву у відстанях зазначених у висновку. Ним вирахувана швидкість руху, яка становила 98,5 км/год. Щодо можливості водія уникнути наїзду на пішоходів ним був врахований ситуаційний час реагування водія та на спрацювання гальмівної системи. Виходячи з проведених ним розрахунків водій навіть рухаючись з допустимою швидкістю не зміг би уникнути зіткнення.
Щодо доводів сторони захисту, яка посилаючись на висновок експерта ОСОБА_18 вважає слідчий експеримент за показами ОСОБА_15 , технічно неспроможним, обґрунтовуючи тим, що свідок перебуваючи на середині дороги та побачивши автомобіль за 64,55 м, прискорився та подолав відстань за 4,97 м. за 1.3, 1.4, 1.24 сек. Після чого почув удар від наїзду автомобіля на пішохода. Автомобіль « Шкода Октавія» при швидкості руху 96.34±126.02 відстань 64,55 м. до наїзду долає за 1.84, 2.41 сек., що значно більше від часу руху пішохода, суд вважає зазначити наступне.
Транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 12.01.2021 не здійснював наїзду на пішохода ОСОБА_15 , оскільки останній перебіг вулицю, а потім через певний час доїхав автомобіль та здійснив наїзд на ОСОБА_14 . Тобто час руху автомобіля 1.84, 2.41 сек., який він проїжджає 64,55 м. та час руху 1.3, 1.4, 1.24 с. за який пішохід прискоривши перебігає 4,97 м. порівнювати не можливо. Те, що пішохід долає вищевказану відстань за зазначений вище час не означає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , за цей час доїде до місця зіткнення.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що експерт ОСОБА_16 роз'яснюючи свій висновок зазначив, що ним розраховувався час руху автомобіля, вихідні дані вказані слідчим щодо темпу руху пішохода ним не використовувались, технічна спроможність швидкості руху пішохода не досліджувалась, оскільки він не досліджував чи мав технічну можливість пішохід вийти за межі смуги руху автомобіля на безпечний інтервал. Йому було достатньо встановленої відстані, з якої настає видимий пішохід на проїзній частині.
Тому суд бере до уваги висновок експерта ОСОБА_16 №СЕ-19/125-23/1590-ІТ від 03.03.2023, оскільки він узгоджується з показами свідка та письмовими матеріалами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Сторона захисту в суді наголошувала на тому, що пішохід ОСОБА_14 порушив правила дорожнього руху, а саме перетинав проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу в не встановленому для цього місці, в темну пору доби, що є технічною причиною виникнення ДПТ.
В постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 592/7961/18 вказано, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний виконати вимогу пункту 12.3 Правил дорожнього руху України і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди.
Перебування пішохода на проїзній частині дороги створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту правил.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушення ОСОБА_14 п.п.4.7, 4.10 Правил дорожнього руху є обставиною, яка заслуговує на оцінку під час визначення ступеня вини кожного учасника події. Однак така поведінка пішохода не виключає відповідальності водія ОСОБА_6 , який, керуючи транспортним засобом зі швидкістю, що перевищувала встановлену межу в межах населеного пункту, не вжив вчасних заходів для зменшення швидкості та уникнення наїзду, як того вимагає п. 12.3 ПДР.
Таким чином, дії водія є причинно-наслідково пов'язаними з настанням тяжких наслідків - смертю потерпілого ОСОБА_14 .
Оцінивши вищевказані докази, які є належними та допустимими та які судом приймаються до уваги при розгляді даного кримінального провадження, оскільки порушення норм КПК України при збору даних доказів не було встановлено.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що вина ОСОБА_6 в скоєному кримінальному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження і його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 .
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 та обставин, які обтяжують покарання - не встановлено.
При цьому відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Досягнення виправлення засудженого допускає усунення суспільної небезпечності особи, тобто такий вплив покарання, внаслідок якого у винного з'являється схильність до законослухняної поведінки. Сам по собі факт призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує почуття справедливості у суспільстві.
Визначаючи покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості наслідків правопорушення, його відношення до вчиненого, сімейний та матеріальний стан, працює, стан здоров'я, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, його вік, за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання, позицію потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому, заподіяна шкода не відшкодована, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, висновок органу пробації, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, дійшов висновку про призначення йому покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді реального позбавлення волі, враховуючи вчинення тяжкого злочину з необережності. Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність його застосування, в зв'язку із тим, що обвинувачений є водієм, має відповідне посвідчення на право керування транспортними засобами, а також те, що даний злочин було вчинено у результаті грубого порушення вимог ПДР. Дане покарання виконувати відповідно до вимог ст. 72 КК України.
На думку суду саме таке покарання буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілими цивільного позову про стягнення заподіяної моральної шкоди з обвинуваченого на їх користь кожному в сумі по 400000 гривень слід зазначити таке.
Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч.1, ч.5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, зокрема у випадках, коли таку шкоду спричинено внаслідок смерті членів її сім'ї чи близького родича. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо вона настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - у цьому випадку автомобіля.
Відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Судом встановлено, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є батьками загиблого ОСОБА_14 , ОСОБА_12 є його рідною сестрою, яка не проживала разом з ним.
У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 748/802/23 зазначено, що у судовій практиці Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду в свій час існував підхід, за яким моральна шкода не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або договором.
Враховуючи приписи ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 7 § 3 Розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2148-VIII від 03.10.2017 вказаний підхід був застосований Касаційним кримінальним судом Верховного Суду в справі № 182/2352/14-к (провадження № 517997км18), де Суд виходив із того, що приписи ст. 1168 ЦК не дають підстав до стягнення компенсації моральної шкоди на користь брата загиблого, який був визнаний по справі потерпілим, проте проживав окремо.
Втім, ВП ВС в постанові від 01 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16) відійшла від раніше висловлених правових позицій та дійшла висновку про те, що виходячи із положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Оскільки ч.1 ст. 23 ЦК передбачає загальний спосіб захисту порушених цивільних прав та знаходиться у загальних положеннях ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення будь-яких її прав. Отже, ст. 23 ЦК може прямо застосовуватися до будь-яких відносин. ЦК як основний акт цивільного законодавства не виходить із того, що моральна шкода компенсується лише у випадках, передбачених ним або спеціальними законами.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду (далі - КЦС ВС) неодноразово застосовував цю позицію, зокрема, в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 виходив із того, що в контексті приписів ст. 1168 ЦК, ст. 23 ЦК є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди.
Об'єднана палата КЦС ВС в постанові від 22 квітня 2024 року (справа № 279/1834/22, провадження № 51-1382сво23) сформувала висновок, за яким норми права, передбачені ст. 23 ЦК, мають поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При цьому, в нормі наведений не вичерпний перелік, а найбільш можливі варіанти прояву моральної шкоди.
З тих підстав, що за ст. 23 ЦК моральна шкода повинна відшкодовуватися кожному, чиє право порушене та кому вона дійсно завдана, необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб'єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК.
ОСОБА_12 , набула процесуальний статус потерпілої відповідно до вимог КПК і сторони кримінального провадження не ставлять під сумнів її статус потерпілої, отже вона має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України передбачають, що у разі, якщо груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування може бути зменшено.
У ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_14 порушив п.п.4.7, 4.10 Правил дорожнього руху. Крім того, відповідно до висновку судової медичної експертизи в організмі загиблого було виявлено алкоголь в концентрації що відносно живої людини може відповідати легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
Суд бере до уваги вищезазначені обставини, водночас звертає увагу на те, що на обвинуваченого, як водія транспортного засобу, покладається обов'язок дотримання підвищеної обережності при керуванні, особливо в межах населеного пункту. Саме він, згідно з пунктом 12.3 Правил дорожнього руху, був зобов'язаний вжити заходів до зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу у разі виникнення небезпеки для руху.
Той факт, що пішохід порушив правила дорожнього руху та перебував у стані сп'яніння, не звільняє водія від обов'язку діяти відповідально та обережно.
Як встановлено в суді, у зв'язку із смертю ОСОБА_14 потерпілим заподіяна моральна шкода, яка полягала душевних страждання, яких вони зазнали внаслідок непоправної втрати - втрати самої близької людини для них - сина та брата внаслідок чого вони втратили спокій, душевну рівновагу та суттєво змінився їх життєвий уклад.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження, зокрема співвідношення вини обох сторін, а також ступінь моральних страждань кожного з потерпілих, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільних позовів.
Суд вважає обґрунтованим визначити такі розміри морального відшкодування: на користь матері загиблого - 300 000 гривень, на користь батька загиблого - 300 000 гривень, на користь сестри загиблого - 200 000 гривень.
У решті - в частині, що перевищує вказані суми - цивільні позови залишити без задоволення.
Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані Главою 8 КПК.
Так, процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Приписами ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вказана позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати..
За змістом ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих судових витрат, понесених ними за надання правової допомоги їх представником - адвокатом ОСОБА_13 в сумі по 13000 гривень кожному, суд враховує договори про надання правової допомоги, документи, які підтверджують його повноваження у відповідності до вимог ст.ст. 50,58 КПК України. Представник потерпілих брав участь на досудовому розслідуванні даного кримінального провадження, складав позовні заяви, подавав клопотання та інші документи, що підтверджують реальність та обґрунтованість процесуальних витрат. Також суд враховує його постійну участь в суді, надання потерпілим правової допомоги під час проведення судових засідань, висловлення позиції потерпілих при обговоренні заявлених сторонами клопотань.
Отже з урахуванням вказаного суд вважає, що процесуальні витрати на правову допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих.
Також у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів також підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня його фактичного затримання.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим за ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4(чотирьох ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 300000( триста тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 300000( триста тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 200000 ( двісті тисяч ) гривень 00 коп. моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 процесуальні витрати пов'язані з правовою допомогою в сумі по 13 000( тринадцять тисяч) гривень 00 коп. кожному.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави за проведення експертиз 5526 ( п'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) гривень 12 коп.
Речові докази: два CD-R диски після вступу вироку в законну силу залишити в матеріалах кримінального провадження ;
автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», днз НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику ОСОБА_20 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1