Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1826/25
Номер провадження: 2-з/511/8/25
"06" червня 2025 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бобровська І. В. ,
секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що 30.09.2014 року між заявником та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Відповідно до п.1 договору, сума позики за данним договором: 50 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 647 460 грн. 30.09.2014 року заявником відповідно до розписки було передано відповідачу позику у сумі 50 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 647 460 грн. Заявником було виконано умови договору вчасно та в повному обсязі. Станом на 30.03.2019 року позика не була повернута заявнику. 30.03.2020 року між заявником та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору позики грошей від 30.09.2014 року. Відповідно до додаткової угоди сторони домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 30.03.2020 року. Станом на 30.03.2020 року позика повернута не була. 30.03.2020 року між заявником та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору позики грошей від 30.09.2014 року. Відповідно до додаткової угоди сторони домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 30.03.2023 року, однак станом на 30.03.2023 року позика заявнику повернута не була. Вказані обставини зумовлюють заявника звернутись до суду із даною заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову. Предметом позову з яким має звернутись заявник є стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми позики за договором позики грошей від 30.09.2014 року в розмірі 50 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 076 300 грн.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач умисно ухиляється від виконання умов договору, а також може вжити дії направлені на зміну власника нерухомого майна, яке йому належить на праві приватної власності, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Заявник вважає, що такі можливі дії відповідача за відсутності обтяження нерухомого майна, може значно ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь заявника, а також може мати негативні наслідки для третіх осіб - добросовісних набувачів в разі відчуження нерухомого майна відповідачем під час слухання справи судом, які у зв'язку із наведеними обставинами можуть стати учасниками судових тяжб. На думку заявника, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із майбутнім позовом заявника та спрямований виключно на збереження існуючого правового становища нерухомого майна до розгляду справи по суті та вирішення спору. Заявник зазначає, що ціна позову, який він має намір пред'явити та про забезпечення якого він просить, орієнтовно дорівнює ринковій вартості майна відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову суд розглядає без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми позики 50 000 доларів США за договором позики грошей від 30.09.2014 року за неналежне виконання ОСОБА_2 умов вищевказаного договору.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.06.2025 року № 429882283, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктами 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
На підтвердження наявності обставин, які свідчать про наявність дій відповідача, спрямованих на продаж майна для унеможливлення в подальшому виконання рішення суду при задоволення позовних вимог, позивачем не надано жодних доказів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.06.2025 року № 429882283, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , накладено арешт нерухомого майна за ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.10.2016 року (№504/3313/16-к, 1-кс/504/763/16) та Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 12.07.2023 року.
Таким чином, наявність зареєстрованого обтяження у вигляді арешту на зазначену квартиру свідчить про відсутність на момент подачі та розгляду заяви ризиків можливого відчуження відповідачем майна на користь третіх осіб, а відповідно і ускладнення виконання рішення суду в разі можливого задоволення позову.
Крім того, позивачем не дотримано вимоги щодо співмірності застосування заходів із предметом позову.
Так, предметом позову, з яким має намір звернутись заявник, є вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США. Заявник зазначає, що ціна позову, який він має намір пред'явити та про забезпечення якого він просить, орієнтовно дорівнює ринковій вартості майна відповідача, однак відомостей про вартість об'єкта на яке він просить накласти обтяження, заявником також не надано.
Висновок позивача про орієнтовну вартість квартири у розмірі 50 000 доларів США ґрунтується на припущеннях, а відтак відхиляється судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником до заяви про забезпечення позову не долучено належних і переконливих відомостей про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову, застосування яких заявлено позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що існує ймовірність відчуження відповідачем нерухомого майна на користь третіх осіб, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджену належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що можуть створити перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову у зазначений ним спосіб.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
С Суддя: І. В. Бобровська