справа № 492/667/25
провадження № 2-о/492/49/25
Іменем України
30 травня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
встановив:
Заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою, в якій просила суд видати відносно ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на 6 місяців, посилаючись на те, що ОСОБА_2 тривало вчиняє насильство в сім'ї відносно неї у формі психологічного насильства, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, 03 січня 2024 року, 23 червня 2024 року, 20 травня 2025 року було винесені термінові заборонні приписи щодо ОСОБА_2 , однак його поведінка не змінилася та він продовжує вчиняти психологічне насильства відносно заявниці у зв'язку з чим заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою.
Заявниця, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала, просила її задовольнити.
Заінтересована особа, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення заяви.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 2 ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із вимогами частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Питання видачі обмежувального припису регулюється ЦПК України та Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особою, яка постраждала від домашнього насильства, в розумінні згаданого Закону, є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі, а кривдником - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі
12 листопада 2022 року між ОСОБА_1 , заявницею у справі, та ОСОБА_2 , заінтересованою особою, зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 7).
В матеріалах справи відсутні відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , заявницею у справі, та ОСОБА_2 , заінтересованою особою.
Отже, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на заявницю та заінтересовану особу розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно із частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , заявниця у справі, зверталась до Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , заінтересовану особу, за насильство в сім'ї у формі психологічного насильства відносно заявниці.
Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, 03 січня 2024 року було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 .
Також, Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, 23 червня 2024 року було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 , заінтересованої особи.
Терміновим заборонним приписом АА № 064248 було зобов'язано кривдника ОСОБА_2 залишити місце проживання потерпілої особи, заборонено входити до місця проживання та контактувати із ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_2 було зобов'язано залишити місце проживання: АДРЕСА_1 .
Постановою Арцизького районного суду Одеської області по справі № 492/922/24 від 08 липня 2024 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1
27 грудня 2024 року та 03 січня 2025 року ОСОБА_3 знов вчинив відносно ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області по справі № 492/45/25 від 13 січня 2025 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 .
20 травня 2025 року ОСОБА_3 знов вчинив відносно ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру.
Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області 20 травня 2025 року було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що вимоги термінового забороненого припису ОСОБА_2 не виконав та був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2, частиною 3 статті 173-2 КУпАП за насильство в сім'ї у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі. Після призначеного судом адміністративного стягнення свою поведінку ОСОБА_2 не змінив.
Вказані докази у сукупності свідчать про те, що існує небезпека (ризик) щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі, тому наявні підстави для застосування обмежувального припису з метою запобігання вчинення психологічного насильства та забезпечення першочергової безпеки заявниці.
На підставі викладеного, давши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 76-81, 89, 211, 247, 263-265, 294, 350-4, 350-6, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), якому визначити тимчасові обмеження його прав, та покласти на нього обов'язки, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на сто метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (в тому числі за допомогою СМС-повідомлень) телефоні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто чи через третіх осіб
Обмежувальний припис видати строком на шість місяців.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.