Справа 688/1166/25
№ 1-кп/688/128/25
Ухвала
Іменем України
05 червня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
її захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025244000000137 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, з середньою освітою, незаміжньої, на утримані неповнолітніх дітей та утриманців не має, зареєстрованої та фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,
встановив:
Історія провадження.
18.03.2025 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025244000000137 від 20.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст.194 КК України. Підготовче судове засідання призначене на 19.03.2025.
19.03.2025 суд призначив справу до судового розгляду на 27.03.2025, продовжив обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, зобов'язав Шепетівський міськрайонний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області скласти та подати суду досудову доповідь щодо ОСОБА_4 . Розгляд справи відкладався на 06.05.2025 у зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікуванні.
29.04.2025 до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який вступив у справу на підставі угоди про надання правничої допомоги, про ознайомлення з матеріалами справи.
За клопотанням захисника ОСОБА_5 розгляд справи відкладався на 22.05.2025, 05.06.2025.
Зміст клопотання про призначення експертизи та клопотання про продовження запобіжного заходу .
В судовому засіданні 05.06.2025 після оголошення обвинувального акта захисник ОСОБА_5 подав письмове клопотання про направлення обвинуваченої до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити питання: Чи страждала обвинувачена ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення будь-якими психічними захворюваннями? Якщо так, то якими саме та чи могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними? Чи страждає обвинувачена ОСОБА_4 на теперішній час будь-якими психічними захворюваннями? Якщо так, то якими саме та чи може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними? Чи потребує на даний час обвинувачена ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування проводилася амбулаторна психіатрична експертиза, однак при її проведенні не були враховані відомості про те, що згідно медичних документів - епікриз №2156 від 22.04.2003 обвинуваченій встановлений діагноз: легка розумова відсталість без поведінкових розладів, обумовлена не уточненими причинами. Олігофренія в ступені вираженої дебільності. Оглянута у відділенні ЛКК. Рекомендовано: оформлення соціальної допомоги, як інвалід дитинства, нагляд рай психіатра. Призначене лікування на місяць, 2-3 курси на рік. В подальшому обвинувачена згідно епікризу з картки стаціонарного хворого №4316 проходила стаціонарне лікування в обласній психіатричній лікарні №1 (с. Скаржинці), проходила лікування вдруге, спадковість психічних захворювань - старший брат страждає шизофренією, має інвалідність 2 гр. ОСОБА_4 стоїть на обліку у райпсихіатра на обстеження. Натомість в матеріалах кримінального провадження міститься довідка про те, що ОСОБА_4 на обліку психіатра не перебуває. Також зазначив, що старший брат на даний час визнаний судом недієздатним.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника.
Прокурор ОСОБА_3 щодо призначення експертизи поклався на розсуд суду, надав суду оригінал висновку судово-психіатричного експерта № 142 від 12.02.2025 та документи, які характеризують особу обвинуваченої.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 строком на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що 04.07.2025 закінчується, встановлений судом строк тримання обвинуваченої під вартою, з об'єктивних причин справа не може бути розглянута у вказаний строк, ризики, визначені ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу, не зменшились, у зв'язку із чим виникла необхідність у його продовженні. Вважає, що обвинувачена ОСОБА_7 , може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки у ході досудового розслідування встановлено, що вступила у злочинну змову, із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, направлену на вчинення умисного знищення майна органів державної влади, місцевого самоврядування та підприємств, розташованих на території м. Шепетівка Хмельницькій області, що повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколом обшуку проведеного за місцем проживання ОСОБА_7 із відеозаписом до нього, протоколами огляду речових доказів. Обвинувачена ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може залишити місце проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки встановлено, що ОСОБА_7 мала намір після вчинення ряду кримінальних правопорушень залишити територію України. Окрім того, ОСОБА_7 не заміжня, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не має міцних соціальних зв'язків, не працює. Обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження особу, яка організувала вчинення вказаного кримінального правопорушення, підбурила ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, була пособником вчинення останнього, не встановлено. Також, у разі визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, не виключається, що з метою уникнення вказаного покарання, у випадку не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_7 , остання, усвідомлюючи усю суворість потенційного покарання, може покинути своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 вважає необхідним обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак у зв'язку з призначенням стаціонарної експертизи, необхідністю поміщення обвинуваченої у вартове відділення, не заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисника.
Застосоване законодавство. Оцінка та мотиви суду
Визначення психічного стану обвинуваченого відповідно до п.4 ч.1 ст. 91 КПК України є обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Згідно ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.242 КПК України проведення експертизи для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, є обов'язковим.
Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Згідно вимог п.п.1,3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою, з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Волосюк проти України», «Ілійков проти Болгарії») сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Частина 6 цієї ж статті передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 509 КПК України у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або в обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними призначення експертизи є обов'язковим.
При цьому суд бере до уваги правові позиції ЄСПЛ, відповідно до яких тримання особи у психіатричному закладі без достатніх на те підстав є позбавленням свободи у значенні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції (п. 67 рішення від 05 червня 2014 року у справі «Акопян проти України», п. 105 рішення від 17 квітня 2014 року по справі «Руденко проти України». Поняття позбавлення свободи поєднує у собі як об'єктивний елемент, а саме тримання особи в обмеженому просторі протягом значного періоду часу, так і суб'єктивний елемент, тобто відсутність достовірної згоди особи на таке тримання (пп. 71 і 74 рішення від 16 червня 2005 року у справі «Шторк проти Німеччини»).
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання про призначення експертизи, чим надала свою згоду на таке тримання.
Оскільки визначення психічного стану обвинуваченого відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України є обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, іншими способами психічний стан обвинуваченого встановити неможливо, суд дійшов висновку, що потреби судового розгляду кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи та дають підстави для призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи для визначення психічного стану обвинуваченої ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що для визначення психічного стану необхідні спеціальні знання у галузі психології та психіатрії, з'ясування вказаних питань необхідно для встановлення того, чи є ОСОБА_4 суб'єктом інкримінованого їй злочину та прийняття законного рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в умисному пошкодженні майна, вчиненого шляхом підпалу. Діянню надана правова кваліфікація за ч.2 ст. 194 КК України. Таким чином, кримінальне правопорушення у якому обвинувачуються ОСОБА_4 за ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд враховує таке.
Суд при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, враховуючи доводи прокурора, вважає, що такі ризики є досить вірогідними. Також суд зазначає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченою, оскільки обставини, що враховувалися судом під час обрання та під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду клопотання не змінилися, підстав для застосування щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає.
Клопотання про продовження дії запобіжного заходу розглядається у судовому засіданні, розгляд справи не розпочався, тобто суд не досліджував письмові докази, не допитав свідків обвинувачення, обвинувачена показань не надавала.
При оцінці можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушать покладені на них процесуальні обов'язки чи здійснять одну із спроб, що передбачена п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
Прокурор довів, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу не зменшилися, що дає підстави для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, в т.ч. щодо участі у судовому розгляді та перебування у психіатричному закладі для проведення експертизи, суд вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 на 60 днів.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст.9, 177, 178, 183, 197, 372,395 КПК України, суд -
ухвалив:
Призначити у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України»
(79021 м.Львів вул.Кульпарківська 95).
На вирішення експертизи поставити наступні запитання:
1.Чи страждала обвинувачена ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення будь-якими психічними захворюваннями? Якщо так, то якими саме та чи могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними?
2. Чи страждає обвинувачена ОСОБА_4 на теперішній час будь-якими психічними захворюваннями? Якщо так, то якими саме та чи може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними?
3. Чи потребує на даний час обвинувачена ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?
У розпорядження експертів надати матеріали кримінального провадження №688/1166/25 №1кп/688/128/25 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, медичну картку ОСОБА_4 .
Попередити експертів про кримінальну відповідальність: за надання завідомо неправдивого висновку експерта, - передбачену ст. 384 КК України; за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, передбачену ст.385 КК України та привести їх до присяги.
Змінити місце перебування під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , помістивши її до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19) на час проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Виконання ухвали в частині етапування обвинуваченої ОСОБА_4 до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19) доручити начальнику ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».
Виконання ухвали в частині етапування обвинуваченої ОСОБА_4 до Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» доручити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити.
Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 03.08.2025 включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 242 240грн.
При внесенні зазначеної суми застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, за першим викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора або суд про зміну місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Розгляд справи відкласти на час проведення експертизи.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 5 днів із дня її оголошення.
Головуюча суддя: ОСОБА_8