Справа № 620/2185/25
Провадження № 2-а/740/39/25
05 червня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Дударця Д.В.,
за участю секретаря Каленіченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив поновити строк на оскарження постанови; скасувати постанову № 1 у справі про адміністративне правопорушення за частиною статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 02 січня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.
Свої вимоги аргументував тим, що з оскаржуваною постановою він не погоджується та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки повістки про виклик для розгляду справи він не отримував. А притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності призвело до порушення реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема і права на захист. При цьому, відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку накладення адміністративного стягнення та приписів ст. 278 КУпАП. Постанова не містить посилань на конкретні факти та докази, а також за повісткою № 975 від 05.12.2024 його не викликали. Розгляд справи про адміністративне правопорушення без складання протоколу у такому випадку є неправомірним, що є підставою для скасування постанови.
Стислий виклад заперечень відповідача
У відзиві на позов представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити, вважаючи їх необґрунтованими. Заперечення мотивовано тим, що позивач допустив порушення абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де перебуває на загальному військовому обліку, він не з'явився, будучи належним чином сповіщеним про необхідність явки для проходження медичного огляду.
Процесуальні дії у справі
21.02.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 справу за позовом передано на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
Ухвалою судді від Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2025 визнано поважними причини пропуску звернення до суду, поновлено провадження у справі та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно із частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка аргументів учасників сторін
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Засобами поштового зв'язку «Укрпошта» ОСОБА_1 за адресою проживання ( АДРЕСА_1 ) направлялася повістка № 975 від 05.12.2024 з вимогою прибуття на 09 год 00 хв 16.12.2024 для проходження медичного огляду. Для підтвердження направлення вказаної повістки представник відповідача долучив до відзиву на позовну заяву копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке позивач отримав особисто 09.12.2024.
20.12.2024 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у присутності свідків складено акт про неприбуття військовозобов'язаного ОСОБА_1 за повісткою (офіційним повідомленням, викликом).
Крім того, за вищевказаною адресою проживання позивачу засобами поштого зв'язку «Укрпошта» направлялося повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться о 15 год 00 хв 02.01.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 . Представником відповідача долучено до відзиву копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке останній не отримував, оскільки згідно з довідкою воно повернулося до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
02.01.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_4 виніс постанову № 1 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24 лютого 2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов'язки громадян під час мобілізації, зокрема: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст. 22).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Положеннями ч. 3 ст. 210-1КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті цього правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача кваліфіковано, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, визначальним в якому є факт неявки позивача ТЦК та СП за повісткою, без поважних причин. При цьому повідомлення про розгляд справи на 02.01.2025 направлено йому 20.12.2024 засобом поштового зв'язку, яке вручено не було та повернулося відправнику 30.12.2024 з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Після набрання чинності змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як вбачається з роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення за номером №1650102794107 поштове відправлення 20.12.2024 було прийнято до відправки у відділенні Бахмач 16501. Будь-яких інших відомостей про те, що працівниками Укрпошти здійснювалася спроба вручення повістки, здійснювався вихід за адресою, зазначеною у поштовому відправлені, про відмову отримання поштового відправлення, про відсутність адресата за зазначеною адресою, за номером трекінгу №1650102794107 не відображено, як і не вказано цього на самій повістці та довідці Ф-20. Жодних доказів на підтвердження вчинення необхідних дій працівниками об'єкта поштового зв'язку відповідачем не надано.
У конкретному випадку не вбачається, що працівниками пошти здійснювалася спроба вручити судову повістку позивачу. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був обізнаний про те, що на його адресу надійшла судова повістка взагалі.
Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Сам по собі той факт, що повістка прибула до відділення 20.12.2024 та 30.12.2024 повернена відправнику, не дає підстав констатувати належність повідомлення відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлені обставини засвідчують те, що відповідачем, при розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було враховано те, що на момент розгляду справи були відсутні докази належного підтвердження оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи те, що поштовий конверт був повернутий з довідкою про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», без жодної іншої інформації, як визначено в постанові КМУ від 5 березня 2009 року № 270, а тому відсутнє підтвердження, того, що вказане повідомлення було отримано позивачем.
Згідно з позицією Великої Палати ВС у справі № 752/11896/17 повернення повістки про виклик до суду з причин не вручення, не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її не перебування за адресою.
У рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої ним постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною, в зв'язку з чим вказану постанову належить скасувати, а провадження у справі закрити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов обґрунтований, доведений належними і допустимими доказами та підлягає задоволенню.
Судовий збір
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений при зверненні до суду із позовною заявою.
Керуючись статтями 5, 6, 9, 72-78, 139, 241 - 248, 250, 268, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Скасувати постанову № 1 від 02 січня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ