Справа №766/8552/25
н/п 1-кп/766/3862/25
06.06.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3
обвинуваченої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4
захисника обвинуваченого (на відеоконференції) ОСОБА_5
розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 03.09.2024 року за № 12024230000001537, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, Херсонської області, громадянки України, українки, із середньою спеціальною освітою, незаміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст. 307КК України,-
03.06.2025 до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт з кримінального провадження № 12024230000001537 від 03.09.2024 відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 307 КК України. Вказаний обвинувальний акт відповідно до здійсненого авторозподілу в порядку ст. 35 КПК України передано в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 03.06.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2025 року зазначене кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченої під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю злочинів, які інкримінується даній особі.
Захисник заперечував щодо продовження тримання під вартою обвинуваченої, вказуючи, що ризики прокурором не доведені. Просив застосувати домашній арешт, а в разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний захід у вигляді застави.
Обвинувачена підтримала думку захисника.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченої під вартою виходячи з такого.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У ч. 1 ст. 177 КПК України закріплено, що з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих їй кримінального правопорушення знайшло підтвердження під час розгляду на стадії досудового розслідування слідчим суддею клопотань про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою .
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України , які існували на час обрання обвинуваченій вищевказаного запобіжного заходу, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, докази по якому ще не досліджені, свідки по справі не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачена може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Так, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченої, яка має на утриманні 2 малолітніх дитей, раніше є не судимою, має постійне місце проживання. Однак, вказані обставини не є такими, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, застосованого до останньої на даному етапі.
При вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченої у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, яка раніше не судима, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченої, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченої під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що її стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченої, тяжкості злочинів, які їй інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, та які ще не допитані в судовому засіданні.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченої ОСОБА_4 , не можуть їм запобігти.
В рамках кримінального провадження триває підготовче судове засідання, запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду неможливо, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
Обставини, на які посилаються захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
При цьому, відповідно до п. 5 ст. 183 КПК України суд, може не визначати розміру застави до особи, яка обвинувачується щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченої ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції "Про прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб без визначення застави.
Крім того, захисник в судовому засіданні заявив клопотання про направлення зазначеного кримінального провадження для вирішення питання про об'єднання з матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, які перебувають на розгляді у судді ОСОБА_6 та надійшли до суду раніше.
Обвинувачена підтримала думку захисника.
Прокурор не заперечував щодо клопотання захисника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченої, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватись в одне провадження, або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднанні матеріали досудових розслідувань, щодо декількох осіб , підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення , або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчиненні однією особою (особами).
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне направити матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України для вирішення питання про об'єднання судді Херсонського міського суду Херсонської області - ОСОБА_7 ,-
Керуючись ст.ст. 217, 314 316, 334,176-178, 183, 193-194, 196,199 КПК України КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 діб, до 03 серпня 2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024230000001537 від 03.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, направити судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_7 для вирішення питання про об'єднання в одне провадження з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України (справа № 766/4545/24)
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1