Справа №766/19038/19
Пров. №2/766/1145/25
04 червня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 23.09.2019 року звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказала, що є власником спірного житлового будинку у якому зареєстрований відповідач, який не є членом її сім'ї. Відповідач фактично у спірному приміщенні не проживає з липня 2018 року. Реєстрація відповідача створює для неї перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, отриманні соціальних житлових пільг, тощо.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
02.12.2019 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що спірний житловий будинок придбано за спільні кошти фактичного подружжя, оскільки позивачка та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2007 року. Відповідач з моменту реєстрації в спірному житловому будинку постійно у ньому проживає, однак, позивачка створює йому перешкоди, які виявляються зокрема у провокуванні постійних сварок та суперечок, викиданні особистих речей відповідача з будинку, тощо.
11.08.2020 року представником позивачки подано заяву ро зміну підстав позову, у якій вказала, що на час придбання позивачкою спірного житлового будинку між нею та відповідачем склались дружні відносини з намірами створити сім'ю, в свою чергу відповідач багато разів просив позивачку зареєструвати його в її будинку, оскільки міг втратити роботу. Не підозрюючи дійсних намірів відповідача, позивачка прописала його у будинку. Однак, з часу реєстрації відповідача у спірному житловому приміщенні він лише декілька разів зупинявся у позивачки на час свого відрядження у м.Херсон, а з липня 2018 року взагалі перестав з'являтися за місцем реєстрації. Весь час відповідач проживає у м.Хмельницькому, де був одружений, мешкає його родина та має місце постійної роботи. Жодних комунальних платежів, витрат на ремонт, обслуговування житлового будинку відповідач не здійснював, його особисті речі у будинку відсутні. Добровільно знятись з реєстрації місця проживання відповідач відмовляється. Відповідач не є членом її сім'ї, вони не проживають разом не ведуть сумісного господарства. Просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_1 нерухомим майном шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 та зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.03.2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №766/18791/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу та поділ майна подружжя, що перебуває в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2024 року провадження у справі поновлено, продовжено судове провадження та призначено судовий розгляд.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2025 року судове засідання відкладено, на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувано відомості щодо реєстрації смерті відповідача.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.04.2025 року запропоновано представнику позивачки ОСОБА_1 адвокату Стефан Л.В. та представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Паньковій О.Ю. надати свої пояснення щодо поданих клопотань про виклик свідків, судове засідання відкладено.
02.06.2025 року через Електронний суд представником позивачки подано заяву, у якій вказала, що від допиту раніше заявлених свідків відмовляється, клопотання про допит свідків просила залишити без розгляду.
В судове засідання позивачка не прибула, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, про причини не явки суд не повідомляли.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу від 08.11.2012 року, витягом про державну реєстрацію права №36205631 від 12.11.2012 р.
За довідкою №56 від 16.09.2019 року виданої органом самоорганізації населення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не проживає з липня 2018 року.
Згідно акту від 16.09.2019 року складеного сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідченого головою квартального комітету №10 Чепурко О.В., ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше року з липня 2018 року.
Відповідно до висновку за результатами розгляду матеріалів ЄО від 10.09.2019 року №18562 за заявою ОСОБА_2 , 10.09.2019 року до Корабельного ВП надійшла заява від ОСОБА_2 , мешкає АДРЕСА_1 . В якій просить вжити заходів до співмешканки ОСОБА_1 , яка перешкоджає доступу частини будинку, яка належить заявнику. В ході проведення перевірки фактів викладених у заяві та спілкуванні з ОСОБА_1 було встановлено, що останнім часом в неї з співмешканцем ОСОБА_2 із-за неприязних відносин один до одного виникають конфлікти та суперечки. З ОСОБА_1 проведено бесіду профілактичного характеру. Подальшу перевірку фактів викладених у заяві вирішено закінчити.
З наданих відповідачем копій заповітів від 31.10.2018 р. та 21.11.2018 року вбачається, що ним на випадок своєї смерті зроблено розпорядження, яким все належне йому майно він заповів ОСОБА_1 .
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2022 року у справі №766/18791/19 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна відмовлено.
Судом на підставі пояснень свідків, допитаних у судовому засідання, не встановлено ознак спільного проживання сім'єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет. При цьому, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №129/2115/15-ц постанова від 14 лютого 2018 року. Суду не надано жодних документальних доказів, що підтверджують участь позивача у придбанні спірного майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, тощо. Суд вважає, що позивачем не доведено факт проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу у зазначений ним період. Позивачем також не надано належних і допустимих доказів про участь у набутті спірного майна, оскільки самі по собі факти придбання спірного майна, спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня участі працею й коштами в придбанні спірного майна - транспортного засобу та житлових будинків, а також реєстрація позивача у спірному будинку, не можуть бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.02.2024 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2022 року у справі №766/18791/19 залишено без змін.
За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2022 року не встановлено обставин спільного проживання відповідача та позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
За нормами ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням не інакше як на підставі і в порядку, визначеному законом. Право громадянина на житло нерушиме та гарантовано статтею 47 Конституції України.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституція України проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду (ст.47 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно із положеннями статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав позивачки.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не є членом сім'ї позивачки, не проживає у спірному житловому приміщенні щонайменше з 2019 року без поважної причини, не сплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
В той же час, відповідно до п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності, на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Тобто, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, а відтак, вимога позивачки про зняття відповідача з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 04 червня 2025 року.
Керуючись ст. 12, 13,76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус