Єд. унік. № 243/3580/25
Провадження № 2-а/243/43/2025
04 червня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Малахової К.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Скляров Сергій Дмитрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
01 травня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Скляров Сергій Дмитрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30 квітня 2025 року постановою № 469 за підписом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (надалі - позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн. З вказаною постановою позивач не погоджується та вважає, що наведені обставини не відповідають дійсності, підстави для притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП відсутні з огляду на наступне.
В жовтні 2024 року, позивач знаходячись за місцем постійного мешкання: АДРЕСА_1 отримав повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи вимоги абз. 3, п. 10, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.10.2024 року, за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики та зв'язку, оперативного забезпечення, охорони за гр.ІІ ст.19-б,ст.64В. При знаходженні в вищезазначеному ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходженні ВЛК позивач надав дані про адресу свого фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації будинок зруйнований і він там не мешкає на протязі останніх 20 років, а також засоби номери засобів мобільного зв'язку якими він користується. Підтвердженням цієї обставини є надане, на звернення 06.12.2024 року (вхідний №ІІ-1817) позивача, письмове роз'яснення від 09.01.2025 року №191 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його адресу проживання - АДРЕСА_1 . З вищевказаним зверненням позивач звертався до вищезазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 за роз'ясненням про порядок отримання відстрочки від призиву під час мобілізації у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 в бою при захисті України його брата ОСОБА_3 , військовослужбовця ЗСУ. 10.01.2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було видано військово-обліковий документ 02022024642873400056. Отже, позивач вважає, що він виконав всі вимоги законодавства щодо військового обліку, а відповідач підтвердив виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після збору пакета документів, які необхідні для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року, позивач, 20.02.2025 з'явився за місцем обліку, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де особисто написав заяву про надання відстрочки від призиву під час мобілізації. При написанні заяви ним також була вказана адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Після подачі документів на відстрочку та очікування рішення по цій заяві позивач неодноразово спілкувався з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 як засобами мобільного зв'язку, так і безпосередньо. В період складання електронної повістки він протягом лютого, березня, та крайній раз в квітні 2025 року неодноразово відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 з питання розгляду його заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації. При цьому, жодних зауважень від працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язаних з мобілізацією позивачу не надходило, повісток не вручалось.
18.04.2025 року о 09.00 знаходячись в сервісному центрі МВС №1443 м. Краматорськ позивач був затриманий працівниками поліції та доставлений до працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від працівників поліції, а в подальшому від працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач дізнався про те, що знаходиться у розшуку за невиконання Закону України »Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться у АДРЕСА_2 . Відносно позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 в той же день був складений протокол № 469 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, з якого позивач вперше дізнався, що 25.02.2025 року на його адресу реєстрації було направлено повістку про необхідність явки в ТЦК та СП. На питання позивача про мету явки, яка зазначена у повістці, працівники відповіли що їм не відомо, що цю повістку направило «Міноборони» поштою з міста Київ. Відповідно до трек-номеру, який зазначений в протоколі №469 позивач у працівників «Укрпошти» з'ясував що повістка була направлена з м Києва до селища Майдан Краматорського району після чого повернулась у місто Краматорськ, а після цього у поштове відділення в м. Слов'янськ, де 02.04.2025 о 08 годині 58 хвилин її отримав представник ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30 квітня 2025 року о 10.00 год. позивач з представником позивача з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою, яка вказана в протоколі № 469. При вході в ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняв від позивача письмові пояснення на окремому аркуші до адміністративного протоколу, копії доказів, які на думку позивача, спростовують твердження відповідача про скоєне правопорушення позивачем. Крім того, представником позивача до письмового пояснення позивача було надано ордер на надання правової допомоги в ІНФОРМАЦІЯ_9 та засвідчена копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю. Отримавши вказані документи представник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив що розгляд справи відбудеться в порядку черговості. Приблизно через 30 хвилин, на вулицю вийшов представник ІНФОРМАЦІЯ_7 та вручив позивачу під розпис постанову № 469 від 30.04.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, штраф 17000 гривень. На питання представника позивача про розгляд справи в присутності позивача, представника позивача ніякої відповіді отримано не було. Отже, вважає що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки справа не була розглянута в присутності позивача та його представника, що свідчить про формальний підхід до повноти та об'єктивності встановлення всіх обставин справи про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з чим, просить суд скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 № 469 від 30 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладення на нього 17000 грн. штраф
12 травня 2025 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Вказано, що 25.02.2025 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістка № 2661580 відправлена засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням, трек номер поштового відправлення 0610233821732. Вказане поштове відправлення не отримано позивачем. Відповідно до вказаної повістки військовозобов'язаний зобов'язаний був прибути 10.03.2025. Відомостей щодо зміни адреси (місця мешкання/місця реєстрації) військовозобов'язаним на час направлення повістки до ІНФОРМАЦІЯ_7 не надходило. Повідомлень щодо поважності/неможливості прибуття до відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 не надавав. Враховуючи викладене, 21.03.2025 до ГУНП направлено електронне звернення за № Е1702069, щодо доставлення/супроводження громадянина військовозобов'язаного ОСОБА_1 . 18.04.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений/супроводжений працівниками ГУ НП. Таким чином, в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Враховуючи викладене, 18.04.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 складено протокол щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Тобто, 18.04.2025 року виявлено (встановлено) особу правопорушника та складено протокол, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. При складанні протоколу військовозобов'язаний ознайомившись з протоколом був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП. Військовозобов'язаний копію протоколу отримав особисто, у протоколі надавав особисті пояснення. Відповідно до протоколу до правопорушника доведено про розгляд справи який призначено на 10,00 годину 30.04.2025 року, під особистий підпис. Будучі ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи ОСОБА_1 30.04.2025 на розгляд справи прибув. Розгляд справи відбувся за участю належним чином повідомленого правопорушника. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу складеного протоколу та вчиненого правопорушення не надавав. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу перенесення, відкладення розгляду справи не надавав. За результатами розгляду справи правопорушником отримано Постанову одразу та особисто.
У зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Скляров Сергій Дмитрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, та розглянути справу за відсутності представника відповідача.
21.05.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив доводи викладені яких є аналогійними, що містяться в позовній заяві.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, з'ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
Згідно долученої представником відповідача повістки № 2661580 від 25.02.2025 вбачається, що 25.02.2025 позивачу на адресу: АДРЕСА_3 було направлено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на «14:00» год. 10.03.2025 року для уточнення даних, однак повернулась до ТЦК з відміткою: «одержувач відсутній за вказаною адресою».
30 квітня 2025 року стрільцем-помічником гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 складено протокол № 469 про порушення ч. 3 ст. 2101 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом у строк зазначений у повістці, без поважних на то причин, про причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 2101 КУпАП.
Під час складання протоколу позивача ознайомлено зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що міститься підпис позивача у відповідній графі протоколу. У поясненнях порушника зазначено «повістку не отримував. Закон не порушував» та міститься підпис позивача. Також, в протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 00 хв. 30 квітня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 , та міститься підпис позивача про повідомлення йому місця та часу розгляду справи, та про отримання копії протоколу.
30 квітня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову № 469 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень. Згідно постанови суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 за викликом у строк зазначений у повістці, без поважних на то причин не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 2101 КУпАП. Таким чином, в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
Копія постанови за результатами розгляду позивачем отримано особисто 30.04.2025.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт ТЦК про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 2101 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Натомість, ані у протоколі № 469 за справою про адміністративне правопорушення, ані в оскаржуваної постанові № 469 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не вказано конкретно, яку саме норму спеціального закону ним порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи (ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних (І) або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (ІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, повістка № 2661580 від 25.02.2025, надіслана позивачу, повернулась до ТЦК з відміткою: «одержувач відсутній за вказаною адресою». Вказана повістка надсилалась за місцем реєстрації позивача, водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви та долученої відповідачем до відзиву адміністративної справи № 469 позивач фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що також відомо і самому відповідачу.
Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи вимоги п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 10 березня 2025 року о 14-00 годин.
У зв'язку з чим, неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, оскільки не встановлено порушення позивачем правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.
Крім того, згідно з оскаржуваною постановою повістка була направлена позивачу для уточнення даних. Однак, в оскаржуваній постанові не наведено, які саме дані необхідно було уточнити. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач 24.10.2024 року за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП,ВВНЗ, навчальних закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики та зв'язку, оперативного забезпечення, охорони за гр. ІІ ст. 19-б, ст. 64В, що підтверджується копією довідки № 2822 військово-лікарської комісії, також 10.01.2025 отримав військово-обліковий документ № 020220246428734000056
Відповідно до примітки статті 210 КУпАП положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Водночас, обставин, які підтверджують неможливість отримання ТЦК відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до статті 210 КУпАП, відповідач не надав. Оскаржувана постанова не містить відповідних відомостей (які саме відомості необхідно уточнити) і неможливість їх уточнити у порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови є очевидним, що під час її винесення начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_4 не з'ясував усіх фактичних обставин справи, як того вимагає ст. 280 КУпАП, а саме: чи були підстави для надсилання позивачеві повістку, які саме дані необхідно було уточнити, чи було зазначено номер телефону позивача на поштовому рекомендованому повідомленні, що гарантувало б обізнаність ОСОБА_1 у надходженні йому повістки ТЦК, чи було працівником поштового зв'язку виконано усі необхідні дії для вручення позивачеві повістки та якими доказами підтверджується поза розумним сумнівом факт обізнаності ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також ухилення від явки та чи були враховані пояснення надані позивачем та його представником.
Отже, суд оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що докази (достатні), які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем, відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вина позивача у порушенні вимог саме ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведена належними та достатніми доказами у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 2101 КУпАП, що є підставою для задоволення позову.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 2101 КУпАП за постановою начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 № 469 від 30 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладення на нього 17000 грн. штрафу, підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 01.05.2025 року.
Водночас, частиною 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року становить 3028 грн.
Відтак при зверненні до суду позивачем повинно було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Крім того, суд вважає за потрібне додатково роз'яснити позивачу, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 246, 255, 271-272, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Скляров Сергій Дмитрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 № 469 від 30 квітня 2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Соловйова