Справа № 570/2605/25
Номер провадження 1-кс/570/271/2025
04 червня 2025 року м.Рівне
Слідча суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12025181180000362, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
03.06.2025 слідчий слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 (далі - слідчий) за погодженням із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернулася до слідчої судді Рівненського районного суду Рівненської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Короткий зміст клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що на підставі Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, та на виконання вимог мобілізаційних директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 №32/321/501/13, ОСОБА_5 у листопаді 2022 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до Збройних Сил України на військову службу під час загальної мобілізації.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2024 №111 старшого лейтенанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення управління військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби старший лейтенант ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N548-XIV від 24 березня 1999 року, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин, включених до таблиці І Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з обігу таких наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин у цілях, на підставах і з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.
Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, включених до Переліку, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку.
Статтею 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.
Відповідно до списку №2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, PVP відноситься до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.
Однак, старший лейтенант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України призваним під час мобілізації, у порушення вимог вищевказаного законодавства та порушуючи порядок, становлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 8,345 г, що являється великим розміром, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 та відповідно до списку №2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку зберігав в особистій сумці до 22 год. 17 хв.
01.06.2025, тобто до моменту виявлення та вилучення у нього співробітниками поліції під час проведення огляду місця події за адресою: вулиця Шевченка, село Понебель Рівненського району Рівненської області.
З огляду на викладене слідчий зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно.
Оскільки на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Також у клопотанні слідчий стверджує, що більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з обмеженням волі, не зможуть гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Позиції учасників кримінального провадження
Прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав, викладених у ньому. У судовому засіданні долучив додаткові протоколи оглядів місця події від 02.06.2025, інформацію відносно перебування підозрюваного в СЗЧ, висновок експерта від 03.06.2025, яким встановлено, що вилучена у підозрюваного речовина у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено -PVP. Зазначив, що з наданого підозрюваним телефону встановлено, що останнім було зроблено 600 закладок, лише 20 з них слідству вдалося віднайти.
Слідчий підтримала подане клопотання з підстав, наведених в такому.
Захисник ОСОБА_6 , якій було доручено Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити надання ОСОБА_5 , безоплатної вторинної правової допомоги у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, покликаючись на сприяння ОСОБА_5 слідству. Також зазначила, що ризики зазначені у клопотанні є необґрунтовані. А тому просила у задоволенні клопотання відмовити.
Підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому зазначив, що сам викликав поліцію і всіляко сприяє слідству, усвідомлює значення вчинених кримінальних правопорушень в яких він обвинувачується та підозрюється, тож уникати слідства та суду не планує. Інші ризики теж вважає необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені слідчою суддею та норми права, які підлягають застосуванню.
Ознайомившись із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Слідчою суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №1202518118000062, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
02.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинено повторно.
Висновком експерта від 03.06.2025 підтверджено, що вилучена у підозрюваного речовина у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено -PVP.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст.183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розділом II Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Крім цього, у ст.178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Щодо обґрунтованості підозри.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені.
Проте воно висвітлено у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами. Термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України"). Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства").
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання "поза розумним сумнівом", та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
Відповідно до практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується: протоколом огляду місця події від 01.06.2025, протокол огляду предметів/речей від 02.06.2025, висновком експерта від 02.06.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , матеріалами службового розслідування на ОСОБА_5 щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , довідкою про судимість від 08.04.2024.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідча суддя зазначає, що оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення його вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише з метою визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тобто на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Як встановлено під час судового засідання та вбачається із досліджених слідчою суддею в судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, вони є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На переконання слідчого та прокурора, у цьому провадженні існують ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, слідча суддя вважає такий ризик на момент розгляду даного клопотання обґрунтованим з огляду на таке.
При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000.
Слід зазначити, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років та на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Слідча суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Слід зазначити, що ОСОБА_5 в повній мірі усвідомлює реальність покарання за вчинення ним, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років, може безперешкодно виїхати в інше місто, область, що суттєво вплине на строки та всебічність досудового розслідування.
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що у провадженні Рівненського районного суду перебувають обвинувальні акти відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, які на даний час перебувають на розгляді та по яким рішення не прийнято.
Крім того, відповідно до витягу з наказу №287 від 09.10.2024 ОСОБА_5 вважається таким, що 08.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та до тепер на службу не повернувся та проводить час на власний розсуд, не пов?язаний із проходженням військової служби.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши сторони кримінального провадження, слідча суддя встановила, що у даному кримінальному провадженні в якості свідків допитано понятих. Зі змісту протоколів допиту свідків від 02.06.2025 вбачається, що свідками надані показання про хід слідчої дії до якої вони були залучені в якості понятих.
Тож, з огляду на викладене, слідчий суддя приходь до висновку, що ризик незаконного впливу є не підтвердженим і таким, який слід вважати недоведеним та необґрунтованим.
Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, слід зазначити наступне.
Слідча суддя враховує позицією прокурора та зазначає, що озвучена прокурором та підтверджена підозрюваним у судовому засіданні кількість зроблених ним закладок, а саме 600, з ймовірними особливо небезпечними психотропними речовинами, обіг яких заборонено, дає підстави дійти висновку про обґрунтованість ризику про вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, якій мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає даний ризик обґрунтованим, оскільки на даному етапі досудового розслідування не встановлено ряд обставин, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні.
Щодо можливості інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим, статтею 177 КПК України та клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Частиною 1 ст.176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається "позбавленням волі" в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особисте зобов'язання та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, на думку слідчої судді, застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відтак, за переконанням слідчої судді в обранні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слід відмовити.
Натомість, слідча суддя дійшла висновку, що до ОСОБА_5 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчої судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання. (ч. 1, 2 ст. 197 КПК).
Зважаючи на ризики, встановлені під час судового розгляду, особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінального правопорушення, слідча суддя вбачає обґрунтованим застосувати до підозрюваного тримання під вартою на строк 60 діб.
Щодо обрання та визначення розміру застави.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідча суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язана визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
На переконання слідчої судді, такій меті цілком може відповідати застава в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Саме такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
У зв'язку із застосуванням до ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідча суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, які будуть покладені на підозрюваного, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 196-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про обрання альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12025181180000362, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рівне Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, українця, громадянина України, командира інженерного-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант» (обвинувальний акт відносно якого за ч. 1 ст. 307 КК України та ч. 2 ст. 307 КК України 20.10.2017 скеровано до Рівненського районного суду Рівненської області, обвинувальні акти відносно якого за ч. 2 ст. 309 КК України 16.01.2025 та 04.02.2025 скеровано до Рівненського районного суду Рівненської області), запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з моменту винесення ухвали, а саме з 04 червня 2025 року.
Визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення за нього застави, визначити до 02 серпня 2025 року.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 02 серпня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1