05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/22782/24
адміністративне провадження № К/990/21243/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підписану ОСОБА_2 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 520/22782/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2024 року № 00130160708 щодо накладення суми штрафних санкцій у розмірі 5 294 684,50 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00130160708 від 13 березня 2024 року у частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 091 806,50 грн, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00130160708 від 13 березня 2024 року Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 091 806,50 грн.
У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року залишено без змін.
16 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від Краснощока Олександра Петровича, який діє в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій представник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною третьою статті 55 КАС визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Отже, належним доказом на підтвердження повноваження адвоката як представника є саме довіреність або ордер.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Поняття ордера визначено у частині другій статті 26 Закону № 5076-VI, відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року №41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення № 41).
Відповідно до пункту 4 Положення, що чинне в частині визначення форми ордера до 01 січня 2022 року, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Так, відповідно до підпункту 12.4. пункту Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що національний законодавець чітко вказав на обов'язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога».
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду або судові органи, в якому адвокат надає правову допомогу.
Касаційну скаргу, подану від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підписано адвокатом Краснощоком Олександром Петровичем, на підтвердження повноважень якого до касаційної скарги надано ордер від 16 травня 2025 року серія АІ № 1776410.
Зазначений ордер видано на підставі договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 01 січня 2024 року у Печерському районному суді міста Києва.
Тобто, в ордері, який відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України, на рівні з довіреністю, підтверджує повноваження адвоката як представника, відсутні повноваження на представництво позивача у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підписану ОСОБА_2 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 520/22782/24 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов