05 червня 2025 року
м. Київ
справа №260/8636/24
провадження № К/990/21352/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
17 травня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 19 травня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року залишено без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 260/8636/24 повернуто.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору, доказів про надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали відповідач отримав 08 квітня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
На виконання вказаної ухвали скаржник подав платіжну інструкцію №1100 від 09 квітня 2025 року про сплату судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.
У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до приписів абзацу 1-2 частини дев'ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі апеляційної скарги та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
В якості доказу надіслання апеляційної скарги відповідачем додано фіскальний чек АТ «Укрпошта».
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог про належне надсилання документів іншій стороні. Опис вкладення без номеру поштового відправлення не є належним доказом направлення документів.
Тобто належним доказом надіслання документів іншим учасникам справи є саме опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).
Судом встановлено, що скаржником не долучено відповідного опису вкладення, що унеможливлює встановлення вмісту поштового відправлення (відповідного вкладення в лист), як і не дозволяє дізнатися чи на правильну поштову адресу позивача було скеровано документи.
Повертаючи апеляційну скаргу відповідачу суд апеляційної інстанції зазначив, що фіскальний чек АТ «Укрпошта» не є доказом надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Саме опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом поштового відправлення. На необхідності наявності опису вкладення чітко зазначено у вищенаведених приписах процесуального закону.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/24123/23, від 14 січня 2025 року у справі № 380/13761/24.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 08 квітня 2025 року.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 260/8636/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська