05 червня 2025 року
м. Київ
справа №200/599/25
адміністративне провадження № К/990/21808/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Єнокян Катерини Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №200/599/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо незастосування при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період служби: з 18 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових за періоди служби, а також грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за періоди служби: з 18 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2020 року, за період служби з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2021 року, за період служби з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2022 року, за період служби з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо незастосування при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період служби: з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових за періоди служби, а також грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за періоди служби: з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2022 року, за період служби з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Не погодившись з оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача звернулася до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом. Позовну заяву позивача залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення із зазначенням інших підстав, що свідчать про поважність причин пропуску строку, з наданням доказів, що підтверджують неможливість такого звернення у вказаний проміжок часу.
На виконання вимог вказаної ухвали, до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивач не є фахівцем в галузі права, а тому не має бути обізнаний в питаннях правильного нарахування грошового забезпечення. 12 грудня 2024 року позивач, випадково дізнавшись про можливе порушення його прав, звернувся до Адвокатського об'єднання «Ганна Іщенко та партнери» та уклав Договір від № 2024-0436 від 12 грудня 2024 року для перевірки та можливого відновлення своїх порушених прав. Відповідно, про можливість порушення своїх прав позивач дізнався після звернення за правовою допомогою до фахівців в галузі права. Для визначення та підтвердження порушення прав позивача, представниками останнього 16 грудня 2024 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено заяву про перерахунок грошового забезпечення. У відповідь на звернення 13 січня 2025 року отримано лист Військової частини від 08 січня 2025 року, яким підтверджено порушення прав позивача. 3 даним позовом позивач (через свого представника) звернувся до суду 27 січня 2025 року, тобто у місячний строк коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк звернення до суду з цим позовом для частини позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року складає три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України було встановлено карантин.
В подальшому вказаний карантин неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України.
З 01 липня 2023 року карантин скасовано.
Судами встановлено, що з урахуванням запровадженого карантину, строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року розпочався 01 липня 2023 року та, з урахуванням вихідного дня сплинув 02 жовтня 2023 року.
Апеляційним судом витребувано у відповідача інформацію, згідно якої наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10 жовтня 2023 року № 541-ОС «Про особовий склад», сержанта ОСОБА_1 (П-041340) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, який вибуває для подальшого проходження служби до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, з 10 жовтня 2023 року. Також повідомлено, що при вибутті ОСОБА_1 до іншого місця проходження служби, йому видавався грошовий атестат, що підтверджено підписом про його отримання та наявним підтвердженням про отримання грошового атестату № 234, яке надійшло від Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_3 ).
На переконання суду апеляційної інстанції, про порушення своїх прав позивач дізнався 10 жовтня 2023 року, з моменту отримання грошового атестату.
Суди вказали, що позивач звернувся з позовом до суду 28 січня 2025 року, більш ніж через рік після закінчення тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Пунктами 6 та 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суди зазначили, що позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суди дійшли висновку, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто в частині позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року в справі № 400/5432/24.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позов в частині вимог, правильно застосували положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Єнокян Катерини Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №200/599/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько