05 червня 2025 року
м. Київ
справа №600/7387/23-а
адміністративне провадження № К/990/18999/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №600/7387/23-а за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати та неознайомлення його з наказом про звільнення i ненадання йому грошового атестату та витягу з наказу про звільнення;
- зобов'язати відповідача виконати вимоги чинного законодавства шляхом ознайомлення його з наказом про звільнення, надання йому витягу з наказу про звільнення та грошового атестату та надання йому письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні iз зазначенням окремо кожного виду виплати (основне та додаткове грошове забезпечення, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які він право);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди в poзмipi 30000,00 грн пропорційно розрахунку на місяць за період з 05.05.2023 по 21.08.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду в poзмipi 30000,00 грн пропорційно розрахунку на місяць за період з 05.05.2023 по 21.08.2023;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 23.06.2020 по день звільнення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вартість не отриманого харчування за період з 23.06.2020 по день звільнення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за весь період служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за весь період служби;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022 та 2023 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористанні відпустки за 2022 та 2023 роки;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 роки з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленими станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023";
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборі;
- зобов'язати відповідача видати оновлені документа для установи Пенсійного фонду України з врахуванням вcix необхідних виплат належних йому відповідно до чинного законодавства та направити їx до установи Пенсійного фонду України для вірного нарахування пенсії;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних йому на день звільнення виплат по день фактичного розрахунку після проведення остаточного розрахунку із ним.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 роки з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленими станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023";
Зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборі;
Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язано Службу безпеки України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області документи з оновленим розміром та складовими грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції від 01.12.2023 судового збору у розмірі 1431,47 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 30.04.2025 Служба безпеки України засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 05.05.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
27.05.2025 Служба безпеки України через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору в належному розмірі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.12.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №600/7387/23-а за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, у цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже в силу вимог закону такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Законодавцем передбачено можливість перегляду таких судових рішень, але у виключних випадках, а отже процесуальний закон надає суду дискрецію саме у питанні можливості допуску до касаційного перегляду судового рішення, яка в силу закону не підлягає касаційному перегляду.
З огляду на це, саме скаржник, який зацікавлений у відкритті касаційного провадження за його скаргою повинен навести обґрунтовану аргументацію, чому на його думку, є підстави для відкриття касаційного провадження.
В касаційній скарзі відповідач вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Скаржником лише формально вказано, що справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес та жодним чином не обґрунтовано наведене посилання.
Так, скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині першій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував належним чином наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №600/7387/23-а.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк