05 червня 2025 року
м. Київ
справа №160/31546/23
адміністративне провадження № К/990/16179/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/31546/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому грошової компенсації за всі дні не отриманої щорічної основної та додаткової відпустки виходячи з місячного грошового забезпечення за останньою займаною мною посадою, із врахуванням при визначенні розміру грошового забезпечення окладів, розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за всі дні не отриманої щорічної основної та додаткової відпустки виходячи з місячного грошового забезпечення за останньою займаною мною посадою із врахуванням при визначенні розміру грошового забезпечення окладів, розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу грошової компенсації за 40 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 40 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року закрито апеляційне провадження у справі №160/31546/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі №160/31546/23. Визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/31546/23. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/31546/23 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскаржуваного судового рішення та обгрунтувань своєї позиції.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримав 30 квітня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, строк для усунення недоліків цієї касаційної скарги закінчився, однак скаржником не виконано вказані вимоги ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2025 року.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги в частині подання клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не усунуто.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Як неодноразово у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зауважував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, станом на момент постановлення цієї ухвали скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не виконано, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено.
За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/31546/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
М. І. Смокович