05 червня 2025 року
м. Київ
справа №730/1016/24
адміністративне провадження № К/990/21667/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №730/1016/24 за позовом ОСОБА_1 до Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ поліції №3 (м. Борзна) Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), через свого представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Борзнянський ВДВС), третя особа - Відділ поліції №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Борзнянського ВДВС щодо неповернення виконавчого документа - постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2023 року про накладання стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 березня 2024 року головного державного виконавця Борзнянського ВДВС Савченко В.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , про постановлення окремої ухвали щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення від займаної посади судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 з направленням такої ухвали до Вищої ради правосуддя. Апеляційну скаргу Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №730/1016/24 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судових рішень заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Позивач, у свою чергу, не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови про накладення штрафу, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
У касаційній скарзі представник позивача посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм права та вказує підставами касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 328 ЦПК України.
Разом з тим Суд звертає увагу скаржника, що підстави звернення до Касаційного адміністративного суду регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Судами встановлено, що постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2023 року у справі №730/1189/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У вступній та резолютивній частинах вказаної постанови зазначено наступне: «розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою сатті 126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-21063», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться за місцем проживання ОСОБА_1 . Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. В разі несплати правопорушником штрафу в зазначений строк в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення штраф стягується в подвійному розмірі 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) грн".
14 березня 2024 року до Борзнянського ВДВС надійшла заява Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2024 року про примусове виконання постанови від 13 листопада 2023 року по справі №730/1189/23 і в той же день відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
Вважаючи протиправною бездіяльність Борзнянського ВДВС, яка полягає у неповерненні виконавчого документа, а саме: постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2023 року, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом.
Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Отже, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», такий документ має бути повернений стягувачу.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що у постанові Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2023 року у справі №730/1189/23 про накладання стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 , наявна необхідна, в розумінні частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» інформація про боржника.
Судом апеляційної інстанції вказано, що стягувачем у даному випадку є орган державної влади, зокрема, Відділ поліції №3, реквізити якого наявні в постанові від 14 березня 2024 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
Суд дійшов висновку, що у державного виконавця Борзнянського ВДВС, при отриманні виконавчого документа, зокрема, постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2023 року у справі №730/1189/23, були відсутні підстави для його повернення у відповідності до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06 травня 2020 року у справі №815/6844/17, де суд зазначив, що повернення виконавчого документу згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виключно з підстав відсутності певних реквізитів (ідентифікаційного номеру тощо) неодноразово визнавалось Верховним Судом проявом надмірного формалізму.
Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 287, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №730/1016/24 за позовом ОСОБА_1 до Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ поліції №3 (м. Борзна) Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько