27 травня 2025 року ЛьвівСправа № 140/7244/24 пров. № А/857/25641/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» про ухвалення додаткового рішення у справі №140/7244/24 за адміністративним позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» про визнання протиправним та скасування рішення,-
Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради звернувся в суд із позовом до Іваничівської селищної ради про визнання протиправним та часткове скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Іваничівської селищної ради (далі також відповідач) № 3 від 12.01.2024 в частині встановлення ТОВ «Аванті-Девелопмент» тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі 613,73 грн/Гкал (без ПДВ), 736,48 грн/Гкал (з ПДВ) для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та частково скасовано скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Іваничівської селищної ради № 3 від 12.01.2024 в частині встановлення ТОВ «Аванті-Девелопмент» тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі 613,73 грн/Гкал (без ПДВ), 736,48 грн/Гкал (з ПДВ) для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» - задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №140/7244/24 скасовано та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» надійшла заява про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради на його користь судові витрати пов'язані із розглядом апеляційної скарги у вигляді судового збору в розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради на його користь судові витрати пов'язані із розглядом справи судом першої інстанції у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. та витрат пов'язаних з переїздом представника третьої особи до іншого населеного пункту в розмірі 5 260 (п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 36 коп.
Від Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради, не надходило клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату час та місце судового засідання у встановленому законом порядку шляхом надсилання повісток до електронного кабінету. Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, колегія суддів вважає, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 цієї ж статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, частина шоста статті 134 КАС України визначає, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 11 ст. 139 КА України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що з приводу надання правничої допомоги, у наданих документах міститься опис наданих послуг саме по цих спірних правовідносинах, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати надані послуги та прослідкувати взаємний зв'язок із цим спором.
Із матеріалів справи слідує, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу третя особа подала такі документи:
1) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.00 коп., що підтверджується наступними доказами: договором про надання правової допомоги №б/н від 19.07.2024 року (копія); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №796 від 19.09.2014 року звіт про надану правову допомогу від 28.08.2024 року (копія); акт прийому-передачі №б/н від 30.08.2024 року (копія); платіжною інструкцією.
2) витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту представників сторін, в загальному розмірі 5 260 (п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 36 коп., що підтверджується наступними доказами: наказом про відрядження ОСОБА_1 №13/В від 29.07.2024 року (копія); квиток на поїзд (посадочний документ) №000В4712-В6Е0-СА8А-0001 (копія); квиток на автобус від 30.07.2024 року та квитанціями про сплату (копія);- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №13 від 31.07.2024 року (копія); супровідна відомість для перерахування коштів на поточні рахунки №197 від 01.08.2024 року; наказом на відрядження ОСОБА_1 №15/В від 14.08.2024 року (копія); квиток на поїзд (посадочний документ) №000В4727-D772-6706-0001 (копія); квиток на автобус від 15.08.2024 року та квитанціями про сплату (копія); звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №18 від 15.08.2024 року (копія); супровідна відомість для перерахування коштів на поточні рахунки №203 від 20.08.2024 року.
У зв'язку із розглядом апеляційної скарги, товариством фактично понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується наступними доказами: договором про надання правової допомоги №23-09 від 23.09.2024 року (копія); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ВЛ №796 від 19.09.2014 року (копія); акт прийому-передачі №б/н від 11.10.2024 року (копія); платіжною інструкцією №1457 від 16.10.2024 (копія).
При зверненні із апеляційною скаргою, третьою особою був сплачений судовий збір в розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп., що підтверджено платіжною інструкцією в національній валюті від 09.10.2024 року №1443.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.) про те, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 268).
Водночас, у зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною та адекватною у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг та складності справи, не є непропорційно завищеними, та спрямовані не на збагачення, а виключно на відшкодування мінімальних витрат позивача, пов'язаних з оскарженням протиправного податкового повідомлення-рішення відповідача
Також до відшкодування підлягають транспорті витрати пов'язані з прибуттям адвоката у судове засідання до суду першої інстанції та у зворотному напрямку, які документально підтверджені в розмірі 2060,36 грн.
Що стосується добових витрат адвоката, згідно наказу №13/В «Про відрядження» від 29.07.2024 р. та наказу №15/В «Про відрядження» від 14.08.2024 р. у розмірі 3200,00 грн., то колегія суддів зазначає, що при вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Проаналізувавши наведене вище, колегія суддів зазначає, що добові витрати адвоката у розмірі 3200,00 грн. не є тими необхідними витратами, що підлягають відшкодуванню.
Також апеляційний суд враховує, що відповідач не заявив про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Жодних заяв чи заперечень на обґрунтування таких доводів Відповідачем не було надано, як і не подано клопотання у порядку статті 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених заявником витрат.
Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» судові витрати в розмірі 25602,36 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 229, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» про ухвалення додаткового рішення у справі №140/7244/24 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 25602 (двадцять п'ять тисяч шістсот дві) грн 36 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст додаткової постанови складено 05.06.2025