27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1186/25 пров. № А/857/13248/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №460/1186/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції - Друзенко Н.В., час ухвалення - 11.41 год., місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 21.03.2025),-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 30.12.2024 №1609-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; визнання протиправним та скасування погодження Міністерства фінансів України від 26.12.2024 №17030-17-62/38414 «Про погодження звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 30.12.2024 №226-о «Про оголошення наказу ДПС України від 30.12.2024 року №1609-о»; поновлення на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області; стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порядок призначення на посаду державної служби визначений ст. 31 Закону №889-VІІІ, за правилами якої рішення про призначення приймається, зокрема, на посади державної служби категорії «Б», які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, - суб'єктом призначення, визначеним законом. Водночас, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 83 Закону №889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87 Закону). Займана позивачем до звільнення посада заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області віднесена до категорії «Б». Згідно підпункту 16 пункту 11 «Положення про Державну податкову службу України», затвердженого постановою КМУ №227 від 06.03.2019, голова ДПС призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів ДПС, у тому числі у разі покладення виконання обов'язків за вакантними посадами. Аналогічно в п.12 «Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області», що затверджене наказом ДПС України №643 від 12.11.2020, начальник ГУ ДПС має заступників, яких призначає на посади та звільняє з посад Голова ДПС, відповідно до законодавства про державну службу. Таким чином, визначеним законом суб'єктом призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області та звільнення з цієї посади є Голова ДПС України, до обов'язків якого за правилами ч. 3 ст. 87 Закону №889-VІІІ і належить пропозиція державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби. З аналізу положень Порядку делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади, що затверджений постановою КМУ №1041 від 11.12.2019, вбачається, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До таких повноважень, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби. Водночас повноваження щодо пропонування державному службовцю категорії «Б» рівнозначних чи нижчих посад у разі припинення ним державної служби за ініціативи суб'єкта призначення не відносяться до тих повноважень, які можуть бути делеговані керівникам територіальних органів. Відповідно до цього наказ ДПС України №443 від 12.07.2022, не може розглядатися як належна правова підстава для делегування відповідних функцій керівнику ГУ ДПС в Рівненській області, тим більше, що такий наказ не містить всіх відомостей, передбачених п.4 Порядку №1041. Також сторона позивача зауважувала на тому, що згідно затвердженого Переліку змін №2 до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС у Рівненській області відбулось скорочення посад заступників начальника ГУ ДПС у Рівненській області з 4 до 2, проте в ході звільнення позивача із займаної ним посади було повністю проігнороване закріплене вищевказаною нормою та передбачене законодавством про працю переважне право на залишення його на роботі. При звільненні йому не було запропоновано рівнозначних вакантних посад державної служби, хоча, як з'ясувалося, такі посади в ДПС України були в наявності. Натомість в.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області під час попередження про наступне звільнення запропонував позивачу лише нерівнозначні посади, нижчі від займаної позивачем. Така пропозиція жодним чином не була обґрунтована, не був врахований рівень професійної підготовки та професійних компетентностей позивача, зокрема, наявність понад двадцятирічного стажу державної служби, повної вищої юридичної освіти та ступеня кандидата юридичних наук. За таких обставин вважає, що наказ про звільнення є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді в судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №1609-о від 30.12.2024. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області «Про оголошення наказу ДПС України від 30.12.2024 року №1609-о» №226-о від 30.12.2024. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області з 31.12.2024. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2024 по 19.03.2025 включно в розмірі 168887,00 грн. (сума зазначена без урахування обов'язкових утримань).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області з 31.12.2024. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 65184,46 грн. (сума зазначена без урахування обов'язкових утримань).
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області та Державну податкову службу України подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання.
В позові ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування Погодження від 26.12.2024 № 17030-17-62/38414 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачами подані апеляційні скарги.
ДПС України не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його винесеним без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що згідно з пунктом 4 Порядку делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11 грудня 2019 року №1041 (далі - Порядок №1041) делегування повноважень здійснюється на підставі наказу/розпорядження керівника державної служби, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та повне найменування посади, яку обіймає особа, якій делегуються повноваження; обсяг делегованих повноважень із визначеним переліком питань з управління персоналом та переліком структурних підрозділів, працівників (у разі потреби) апарату центрального органу виконавчої влади та його територіального органу чи відокремленого підрозділу центрального органу виконавчої влади, на яких поширюється дія делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1041 до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/розпорядженням керівника державної служби. Порядок №1041 є загальним для всіх центральних органів виконавчої влади, натомість як для податкових органів, діє спеціальний порядок делегування повноважень, який передбачений саме Податковим кодексом України.
Пунктом 11 Положення № 227, що Голова ДПС: призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС (п.п. 16 п. 11); надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема на: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, виконання функцій роботодавця стосовно працівників, які не є державними службовцями, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу (п.п. 31, п. 11).
З аналізу вказаних норм права, якими визначені повноваження керівника державної служби, вбачається, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2022 року №443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов'язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю, зокрема, стосовно попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Цей наказ видано з метою забезпечення дотримання прав працівників територіальних органів ДПС, призначення на посади та звільнення з посад яких відповідно до законодавства здійснюються Головою ДПС, виконання вимог Закону №889, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1041 та керуючись Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 (далі - Положення №227).
Наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» вирішено утворити як відокремлені підрозділи ДПС територіальні органи за переліком згідно з додатком.
Наказом ДПС від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, повноважень і функцій територіальних органів утворених як її відокремлених підрозділів.
За визначенням статті 2 Закону № 889 суб'єктом призначення є державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. Керівником державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) є посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Відповідно до статті 17 Закону №889 повноваження керівника державної служби у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, здійснює керівник відповідного органу.
Відповідно до положень статті 21-1 Закону України від 17 березня 2011 року №3166- VI «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися в межах граничної чисельності державних службовців та працівників відповідного центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, ліквідовуватися, реорганізовуватися керівником відповідного центрального органу виконавчої влади як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Відповідно до пунктів 1, 15 положення про Головне управління ДПС у Рівненській області, затвердженого наказом ДПС від 12.11.2020 №643 (зі змінами) ГУ ДПС у Рівненській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.
Таким чином, Головне управління ДПС у Рівненській області в силу приписів статті 21-1 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-УІ «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон №3166 - VI) є органом державної влади.
Щодо пропонування посад апелянт зазначає, що згідно з абзацом третім статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП) одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Таким чином, законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення пропонування вакантних посад відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності державного службовця.
Прийняття рішення про доцільність/недоцільність пропонування державному службовцю будь-якої вакантної посади у державному органі є дискреційним повноваженням керівника державної служби (суб'єкта призначення). Адміністративний суд лише вправі перевірити законність дій відповідача, однак не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Окрім цього, пунктом 5 частини 3 статті 43 Закону №889-Ш передбачено, що до зміни істотних умов праці віднесена зміна місця розташування державного органу. Керуючись положеннями Наказу №443, виконуючим обов'язки начальника ГУ ДПС Троцком Андрієм 14.11.2024 видано заступнику начальника ГУ ДПС ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення із пропозицією вакантних посад державної служби категорії «Б» у ГУ ДПС станом на 14.11.2024, а саме посад: 1. заступника начальника відділу супроводження судових справ управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Рівненській області; 2. Завідувача Здолбунівського сектору обслуговування платників Рівненської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області; 3. Завідувача Костопільського сектору обслуговування платників Рівненської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області.
Зазначене попередження ОСОБА_1 не підписано, проте надано відомості щодо отримання ним копії попередження та висловлено ним позицію щодо тексту попередження від 14.11.2024. Працівниками ГУ ДПС складено акт відмови від проставлення підпису про ознайомлення з попередженням про наступне звільнення ГУ ДПС від 14.11.2024.
Посада заступника начальника Головного управління ДПС відноситься підкатегорії «Б2». Позивачу під час попередження про наступне звільнення було запропоновано вакантні посади державної служби категорії «Б» у ГУ ДПС у Рівненській області.
Наказом ДПС від 30.12.2024 №1609-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889, за погодженням з Міністерством фінансів України від 26.12.2024 №17030-17-6238414, ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області.
Таким чином, відповідачами виконано вимоги частини третьої статті 87 Закону №889 щодо попередження про наступне звільнення та пропонування Позивачу іншої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, та правомірно звільнено з посади державної служби, у зв'язку з відмовою останнього від переведення на запропоновану посаду, що було проігноровано судом першої інстанції.
Крім цього, апелянт вказує на те, що визначальною обставиною у справі №460/1186/25 є існування відносин з проходження державної служби Позивачем у Головному управлінні ДПС у Рівненській області, що виникли у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №460/9966/23. (наказом ДПС №1021-о від 21 серпня 2024 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №460/9966/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ДПС №8-дс від 14 квітня 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області з 21 серпня 2023 року; стягнуто з ГУ ДПС у Рівненській області середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 07 березня по 14 квітня 2023 року в розмірі 30 201,47 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі 460/9966/23 змінено рішення суду першої інстанції, визнано ОСОБА_1 поновленим на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року.
ДПС видано наказ №1021-о від 21.08.2024 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області.
Постановою Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/9966/23 (копія Постанови додається) частково задоволено касаційні скарги ДПС та ГУ ДПС у Рівненській області, а саме: касаційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області задоволено частково; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/9966/23 скасовано; справу №460/9966/23 направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Таким чином, якщо Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі №460/9966/23, фактично на сьогодні звільнення ОСОБА_1 , що відбулось наказом ДПС від 21.08.2023 №1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », який виданий на підставі наказу ДПС №8-ДС від 14.04.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення», є правомірним, та працівник вважається звільненим з дати, зазначеної у наказі ДПС від 21.08.2023 №1011-о про звільнення, а саме 21.08.2023.
Судове рішення за результатами нового розгляду справи №460/9966/23 на сьогодні відсутнє.
З урахуванням наведеного просить рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає його таким, що підлягає скасуванню з огляду на прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Покликаючись на обставини справи у дані справі, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання відповідачами вимог частини третьої статті 87 Закону №889 -УШ щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Відповідно до частини третьої ст. 87 Закону №899, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Тобто, суб'єкт призначення або керівник державної служби зобов'язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Також зазначає, що Рівненським окружним адміністративним судом не було враховано, що відповідно до статті 17 частини 3 Закону України № 889 керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження, визначені частиною другою цієї статті, керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 17 частини 3 цього ж Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 11.12.2019 №1041 затвердив Порядок делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади (далі-Порядок №1041).
Пунктом 3 Порядку №1041 визначено, що до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/розпорядженням керівника державної служби.
Підстави припинення здійснення делегованих повноважень визначені пунктами 5-6 Порядку № 1041.
Так, у разі неможливості здійснення делегованих повноважень з об'єктивних причин (тимчасової непрацездатності, відрядження, перебування у відпустці тощо) особа, якій делеговано повноваження, письмово (в електронній або паперовій формі) повідомляє про це керівнику державної служби, який делегував повноваження.
Повідомлення (заява) особи, якій делеговано повноваження, про неможливість з об'єктивних причин здійснювати делеговані повноваження є підставою для їх припинення (п. 5 Порядку №1041).
З огляду на відсутність підстав, визначених пунктом 5 Порядку N 1041, та не прийняття керівником державної служби наказу/розпорядження про дострокове припинення делегованих повноважень, Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до наказу ДПС від 12 липня 2022 року №443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом», наказів ГУ ДПС у Рівненській області від 07.11.2024 №220 «Про введення в дію Переліку змін №4 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Рівненській області», від 08.11.2024 №62-ф «Про введення в дію Переліку змін №2 до Штатного розпису» та на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889 вручено позивачу попередження про наступне звільнення з одночасним пропонуванням вакантних посад державної служби.
При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Андрієм Троцком було взято до уваги продуктивність праці позивача. Так, зокрема, відповідно до Розподілу обов'язків між керівним складом Головного управління ДПС у Рівненській області, затвердженого наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.01.2024 року №10 (у редакції наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.09.2024 №163) заступник начальника Головного управління ДПС у Рівненській області ОСОБА_1 спрямовує та координує діяльність лише відділу інфраструктури та господарського забезпечення ГУ ДПС.
Враховуючи, що позивача поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області 22.08.2024 року (наказ ДПС України №1021-о від 21.08.2024 року), відтак, оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році ОСОБА_1 не проходив.
В той же час, за результатами щорічного оцінювання результатів службової діяльності інших посадових осіб, які займали посади заступників начальника ГУ ДПС, останні отримали позитивну та відмінну оцінки.
Крім цього, апелянт зазначає, що пропонування вакантних посад відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності державного службовця належить до дискреційних повноважень суб'єкта призначення.
Також апелянт вказує на обставини у справі №460/1186/25, у якій Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі №460/9966/23, фактично на сьогодні звільнення ОСОБА_1 , що відбулось наказом ДПС від 21.08.2023 №1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », який виданий на підставі наказу ДПС №8-ДС від 14.04.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення», є правомірним, та працівник вважається звільненим з дати, зазначеної у наказі ДПС від 21.08.2023 №1011-о про звільнення, а саме 21.08.2023.
Судове рішення за результатами нового розгляду справи №460/9966/23 на сьогодні відсутнє.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники відповідачів апеляційні скарги підтримали з підстав наведених у скаргах та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 в 1999 році закінчив Донецький державний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (а.с.73 том 1).
На підставі рішення Атестаційної колегії Приватного вищого навчального закладу «Університет Короля Данила» від 18.12.2018 - здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук (а.с.74 том 1)
Присягу державного службовця прийняв 31.08.2008, будучи прийнятим на посаду провідного інспектора оперативного відділу №1 оперативної служби Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України (а.с.56 том 1).
В Держмитслужбі працював до 27.05.2013 (а.с.47-65 том 1).
28.05.2013 ОСОБА_1 в порядку переведення був призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу інспектування Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту Міністерства доходів і зборів України.
У зв'язку з утворенням Державної фіскальної служби України шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів України, з 09.07.2014 - переведений на посаду головного державного ревізору-інспектора відділу інспектування Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту ДФС.
До 20.02.2020 працював у різних Департаментах ДФС, а 21.02.2020 в порядку переведення призначений на посаду начальника відділу фінансових розслідувань Департаменту боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України (а.с.66-70 том 1).
З 23.06.2020 по 20.09.2020 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС в Одеській області (а.с.70 том 1).
З 21.09.2020 по 24.08.2021 обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області (а.с.71 том 1).
Наказом ДПС України №1795-о від 25.08.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області у порядку переведення з Головного управління ДПС в Одеській області, як переможця конкурсу (а.с.229 том 1).
Наказом ДПС України №1011-0 від 21.08.2023 ОСОБА_1 було звільнено з посади за вчинення дисциплінарного проступку (а.с.226 том 1), а наказом №1021-о від 21.08.2024 поновлено на посаді та державній службі на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №460/9966/23, що набрало законної сили 19.03.2024 (а.с.227 том 1).
Відповідно до посад державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів, використаних в постанові Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» №15 від 18.01.2017 посада заступника начальника Головного управління ДПС відноситься підкатегорії «Б2».
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області «Про введення в дію Переліку змін №4 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Рівненській області» №220 від 07.11.2024, затвердженим в.о. Голови ДПС України 05.11.2024, введено в дію перелік змін №4 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Рівненській області, відповідно до яких, зокрема, виведено зі структури чотири штатні одиниці заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області та введено дві штатні одиниці заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області (а.с.32-39 том 1).
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області «Про введення в дію Переліку змін №2 до Штатного розпису» №62-ф від 08.11.2024, який затверджений 08.11.2024 в.о. Голови ДПС України, виведено, зокрема, зі штатного розпису дві посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області (а.с.40-46 том 1).
На підставі наказів ГУ ДПС у Рівненській області «Про введення в дію Переліку змін №4 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Рівненській області» №220 від 07.11.2024, «Про введення в дію Переліку змін №2 до Штатного розпису» №62-ф від 08.11.2024 та керуючись наказом ДПС України «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» №443 від 12.07.2022, ОСОБА_1 за підписом в.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області Андрія Троцко сформовано Попередження про наступне звільнення (а.с.20 том 1).
В попереджені зазначено про те, що відбувається скорочення посади державної служби, з огляду на що ОСОБА_1 підлягатиме звільненню відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІІ не раніше ніж 30 календарних днів з моменту ознайомлення. Одночасно запропоновано переведення на такі три вакантні посади державної служби:
1. заступника начальника відділу супроводження судових справ управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Рівненській області;
2. завідувача Здолбунівського сектору обслуговування платників Рівненської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області;
3. завідувача Костопільського сектору обслуговування платників Рівненської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області.
Відповідно до посад державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів, використаних в постанові Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» №15 від 18.01.2017, дані посади відноситься підкатегорії «Б3».
Позивач відмовився від проставлення підпису у відповідній графі Попередження про наступне звільнення, у зв'язку із чим комісією відповідача 1 було складено акт відмови, датований 14.11.2024 (а.с.22-23 том 1). Разом з тим на зворотній стороні Попередження про наступне звільнення, ОСОБА_1 зазначив про отримання його ксерокопії і висловив свої зауваження про те, що йому не запропоновано рівнозначну посаду заступника начальника в ГУ ДПС у Рівненській області або в інших областях, наголосивши на тому, що у посадових осіб ГУ ДПС у Рівненській області відсутні повноваження пропонувати йому вакантні посади, натомість такі повноваження належать Голові ДПС України (а.с.21 том 1).
Листом № 2480/4/99-00-11-02-01-04 від 12.12.2024 Державна податкова служба України надіслала до Міністерства фінансів України прохання погодити звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, до якого долучила копії документів: біографічну довідку, попередження про звільнення з актом відмови від підпису, перелік змін №4 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Рівненській області та перелік змін №2 до Штатного розпису (а.с. 143-164 том 1).
Міністерство фінансів України розглянуло подання та погодило звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області за умови дотримання законодавства про державну службу листом № 17030-17-62/38414 від 26.12.2024 (а.с.165 том 1).
30 грудня 2024 року в.о. Голови Державної податкової служби України Тетяною Кірієнко винесено наказ №1609-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, 30 грудня 2024 року, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення або чисельності державних штату службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами). Також даним наказом Головному управлінню ДПС у Рівненській області доручено вжити заходів щодо ознайомлення зі змістом цього наказу ОСОБА_1 в установленому порядку та забезпечити проведення розрахунку згідно з чинним законодавством. Підставою наказу зазначено: лист Головного управління ДПС у Рівненській області від 03.12.2024 № 6946/8/17-00-11-13, попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , акт відмови від проставлення підпису про ознайомлення з попередженням про наступне звільнення від 14.11.2024, лист Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.12.2024 № 7456/8/17-00-11-13, лист-погодження Міністерства фінансів України від 26.12.2024 № 17030-17-62/38414 (а.с.228 том 1).
30 грудня 2024 року в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Андрієм Троцко видано наказ №226-о «Про оголошення наказу ДПС України від 30.12.2024 року №1609-о», яким також визначено порядок проведення розрахунку з ОСОБА_1 (а.с.220 том 1).
Не погоджуючись із оскаржуваними наказами та звільненням позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржувані накази не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області з 31.12.2024.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.
Пункт 4 статті 83 вказаного Закону серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону, однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною третьою цієї статті визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Текстуальний зміст наведеної норми свідчить на користь того, що державний службовець підлягає звільненню за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII лише у тому випадку, якщо у відповідному державному органі чи установі відсутні вакансії інших посад державної служби, рівнозначних або навіть нижчих, або ж, якщо державний службовець відмовився від усіх запропонованих вакансій.
Відповідно до цього, керівник державної служби зобов'язаний запропонувати такому державному службовцю всі вакансії, які існують в установі, в першу чергу ті, які є рівнозначними тій посаді, яку він займав, або навіть і нижчу займаній ним посаді, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей, незалежно від того, в якому відокремленому підрозділі державний службовець працював.
Вказана правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2023 року по справі № 580/7962/21.
Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2023 року по справі №140/9066/21 визнав застосовною до правовідносин про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, після внесення змін до частини третьої статті 87 цього Закону, правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16 та інших, за якою, обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 05 квітня 2023 року у справі №640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі №340/1791/22, від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі №120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року, від 12 жовтня 2023 року у справі № 380/10238/21, в яких Верховний Суд резюмував, що у випадку звільнення державного службовця в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади, на які можна було б його перевести.
З матеріалів справи слідує, що попередження про наступне звільнення заступнику начальника Головного управління ДПС у Рівненській області ОСОБА_1 вручено 14.11.2024.
Відповідач 1 вказує, що станом на 14.11.2024 посади заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області, окрім ОСОБА_1 , обіймали: ОСОБА_2 (наказ ДПС України «Про призначення ОСОБА_2 » №499-о від 05.05.2023) та ОСОБА_3 (наказ ДПС України «Про призначення ОСОБА_3 » №1088-о від 01.09.2023).
ОСОБА_2 , при цьому, був виконуючим обов'язки начальника ГУ ДПС у Рівненській області.
Доказів пропонування позивачу інших посад, як і доказів попередження про наступне звільнення інших осіб, які обіймали посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, відповідачем суду не надано.
Апелянт вказує на те, що при скороченні двох з чотирьох посад заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, звільненню підлягав саме позивач, покликаючись на наказ ДПС України «Про затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів ДПС, які займають посади начальників територіальних органів ДПС (осіб, які виконують їхні обов'язки), у 2024 році» № 911 від 10.12.2024, за яким ОСОБА_2 отримав позитивну оцінку (а.с.223-225 том 1) та наказ ГУ ДПС «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління ДПС у Рівненській області у 2024 році» №207-о від 02.12.2024, за яким ОСОБА_3 отримав відмінну оцінку (а.с.218-219 том 1), а також вказав, що оцінювання результатів службової діяльності позивача у 2024 році не проводилась з огляду на те, що він був поновлений на посаді лише 21.08.2024.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Дійсно, станом на дату звільнення - 30.12.2024 в штатному розписі Головного управління ДПС у Рівненській області передбачено дві посади заступника начальника, які обіймали: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Водночас, в проміжок часу з 14.11.2024 (дата попередження позивача про наступне звільнення) по 30.12.2024 (дата звільнення позивача) в Державній податковій службі України та її територіальних органах, які є відокремленими підрозділами без права юридичної особи, налічувалося тридцять п'ять вакантних посад державної служби підкатегорії «Б2» (а.с.182-185 том 2), а саме посади: заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області, заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області, заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області, заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, заступників начальника Головного управління ДПС у Київській області (дві посади), заступника начальника Головного управління ДПС у Луганській області, заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області, заступників начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області (дві посади), заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській області, заступників начальника Головного управління ДПС у Сумській області (дві посади), заступників начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області (дві посади), заступника начальника Головного управління ДПС у Черкаській області, заступника начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області, заступників начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області (дві посади). Дані посади не лише відносяться до тієї самої підкатегорії посад державної служби, яку обіймав позивач, а й передбачають виконання тотожних (або дуже схожих) посадових обов'язків, які виконував позивач на своїй посаді.
Жодної з вище перелічених посад позивачу в період з 14.11.2024 по 30.12.2024 не пропонувалося і дана обставина визнається усіма учасниками справи.
Натомість пропозиція про вакантну посади зводилась лише до трьох посад державної служби підкатегорії «Б3», тобто нижчої підкатегорії.
Усі три запропоновані посади були у штаті Головного управління ДПС у Рівненській області, хоча позивач у зауваженнях до Повідомлення про наступне звільнення висловлював свою позицію щодо посад підкатегорії «Б2» у Головних управліннях ДПС інших областей.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1 та відповідач -2 не подали до суду ні доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, ні доказів неможливості здійснення таких пропозицій, ні доказів неможливості надати позивачу іншу роботу, відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що роботодавець повинен запропонувати усі вакансії, які з'явилися у нього з дня попередження про вивільнення до дня звільнення працівника.
Апеляційний суд зауважує, що звільнення у зв'язку із скороченням посад повинно відбуватись за необхідності наявності законної та справедливої підстави для такого звільнення.
Крім цього, при такому звільненні повинні бути забезпечені справедливі процедурні гарантії для працівника.
Приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов'язок на суб'єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.
Недотримання цього обов'язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону № 889-VIII.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що процедура вивільнення працівників у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників передбачає обов'язок роботодавця врахувати переважне право працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці на залишення на роботі.
Для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України викладені в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 27 лютого 2020 року у справі №620/1941/19, від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, які враховуються судом у силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 висловив міркування про те, суб'єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об'єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.
Відповідач -1 покликався на результати річного оцінювання інших працівників та на вивчення в.о. начальником ГУ ДПС у Рівненській області - Андрієм Троцко кваліфікації і продуктивності праці заступників начальника ГУ ДПС у Рівненській області .
Проте, суд першої інстанції вірно вказав, що результати такого аналізу в будь-якій формі не відображені.
Крім цього, ОСОБА_2 перебував на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області, тобто обіймав таку саму посаду, як і позивач та ОСОБА_3 .
Водночас, ОСОБА_2 виконуючи обов'язки начальника ГУ ДПС у Рівненській області за жодних умов не міг визначати хто із трьох заступників, у тому числі він, підлягає залишенню на посаді, а хто скороченню.
Відповідач 2 доказів проведення будь-якого аналізу суду також не надав і про проведення такого не повідомляв.
Доводи апелянтів про те, що позивач був поновлений на посаді і тому, аналіз його роботи не проводився, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими з урахуванням наведених вище висновків суду.
Отже, відповідачами не надано належних та допустимих доказів належної оцінки та аналізу роботи, освіти, кваліфікації працівників, підвищення кваліфікації тощо осіб, які могли претендували на одну посаду - заступника начальника ГУ ДП, з метою їх урахування при вирішенні питання переважного права залишення на роботі, тобто дотримання вимог ст. 42 КЗпП України.
Щодо погодження звільнення позивача Міністерством фінансів України, то останнє листом №17030-17-62/38414 від 26.12.2024 за результатами розгляду подання Державної податкової служби України погодило звільнення позивача, але за умови дотримання законодавства про державну службу.
Також колегія суддів апеляційного суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що суб'єктом призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області та звільнення з цієї посади є Голова ДПС України, до обов'язків якого за правилами ч.3 ст.87 Закону №889-VІІІ і належить пропозиція державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби. Відповідно до цього, для належної реалізації наказу в.о. Голови ДПС України «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» №443 від 12.07.2022, зокрема в частині делегування повноважень про попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та пропонування іншої рівнозначної посади, Державна податкова служба України мала забезпечити Головне управління ДПС у Рівненській області інформацією про усі посади державної служби підкатегорії «Б2», які були вакантними і могли пропонуватися для зайняття особі, посада якої підлягає скороченню.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справ та норм чинного законодавства, суд першої інстанції ішов вірного висновку про те, що при визначенні переважного права на залишенні на роботі, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством, необґрунтовано та свавільно.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура звільнення, визначена частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем наказів згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому наказ Державної податкової служби України від 30.12.2024 №1609-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та виданий на його реалізацію наказ Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 30.12.2024 №226-о «Про оголошення наказу ДПС України від 30.12.2024 року №1609-о» є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
З урахуванням наведених вище висновків суду, відповідно як похідні підлягають до задоволення і позовні вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Згідно з довідкою про заробітну плату позивача (а.с.188 том 1), його середньоденна заробітна плата складає 2962,93 грн. Період вимушеного прогулу з 31.12.2024 по 19.03.2025 (включно) становить 57 робочих дні. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 168887,00 грн.
Одночасно суд зауважує, що відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума заробітної плати за час вимушеного прогулу визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З врахуванням наведених положень, стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 65184,46 грн. та поновлення на роботі належить до негайного виконання.
Що стосується покликань апелянта на обставини у справі №460/9966/23, то колегія суддів зазначає наступне.
У наступних пунктах Постанови Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/9966/23, суд зазначив:
59. Верховний Суд, надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій в цій частині, звертає увагу на те, що скасування наказу про дисциплінарну відповідальність у вигляді звільнення особи на підставі частини першої статті 65 Закону №889 не є підставою для автоматичного її поновлення на посаді. Для поновлення особи на посаді потрібно надати оцінку наказу про звільнення, який, хоч і є похідним від наказу про дисциплінарну відповідальність, але є окремим адміністративним актом, що в силу пункту 19 статті 4 КАС України має правову природу індивідуального акта управлінського характеру, який стосується прав та інтересів визначеної в акті особи.
61. У той же час такими рішеннями мета повного захисту прав та інтересів позивача (фізичної особи) від протиправних дій та рішень суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України, не була досягнута з огляду на доводи касаційних скарг відповідачів в частині порушення судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
62. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, відповідно до частини другої статті 5 КАС України, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
65. Проте суди першої та апеляційної інстанцій не скористалися таким правом та не врахували, не надали оцінку разом з наказом про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності також і наказу про його звільнення з державної служби як реалізації попереднього наказу.
Отже, метою скасування Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/9966/23 є повний захист прав позивача та розгляд питання про скасування наказу Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року №1011-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №460/1186/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 05.06.2025