05 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4800/24 пров. № А/857/23518/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гінди О.М.
суддів Матковської З.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (головуючий суддя Гомельчук С.В. місце ухвалення м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 17.06.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в Державній службі України з надзвичайних ситуацій в період з 16.08.2009 по 25.03.2016 відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати до стажу служби у поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній службі України з надзвичайних ситуацій в період з 16.08.2009 по 25.03.2016, яка згідно із послужним списком у календарному обчисленні становить 6 років 7 місяців 9 днів; зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», починаючи з дати зарахування на службу до Національної поліції України, з подальшими виплатами, надбавками за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в Державній службі України з надзвичайних ситуацій в період з 16.08.2009 по 25.03.2016 відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній службі України з надзвичайних ситуацій у період з 16.08.2009 по 25.03.2016. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити перерахунок вислуги років позивачу відповідно до положень ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», починаючи з дати зарахування на службу до Національної поліції України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з підстав неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що у вичерпному переліку видів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції, визначеному частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», відсутня Державна служба України з надзвичайних ситуацій, то відповідно період служби позивача в цій установі не може бути зарахований до стажу служби в поліції. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.08.2009 по 25.03.2016 проходив службу на посадах у підрозділах МНС, ДСНС України. Йому були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції: рядовий служби цивільного захисту, лейтенант служби ЦЗ, старший лейтенант служби ЦЗ, що підтверджується послужним списком за особистим № 3367603913 та довідкою від 16.02.2023 № 18, виданою Головним управлінням ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
ОСОБА_1 , з 28.08.2017 проходив службу на посаді поліцейського роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України.
На звернення ОСОБА_1 від 20.05.2024, відповідач листом від 04.06.2024 № 7218-2024 повідомив позивача про те, що ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліції» містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Відтак, законні підстави для зарахування до стажу служби в поліції службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування стажу служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій до стажу служби в поліції, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у період з 16.08.2009 по 25.03.2016 служив у підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що входили у систему цивільної оборони відповідно до Закону України від 03.02.1993 № 2974-XII «Про Цивільну оборону України» (втратив чинність 01.07.2013), Кодексу цивільного захисту України, тому на нього поширюється дія п. 2 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII, згідно з яким військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції, чого відповідачем зроблено не було.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статті 78 цього Закону стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, з дня призначення на відповідну посаду.
Спір у цій справі виник з приводу відмови відповідача зарахувати позивачу стаж служби в органах цивільного захисту до стажу служби в поліції.
Згідно п. 21 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 629 (далі - Положення №629; яка була чинною на момент проходження позивачем служби в органах МНС, ДСНС України), особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.
Відповідно до п. 56 Положення № 629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що служба в органах цивільного захисту, до якого належала МНС, ДСНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», який набрав чинності 21.07.2004 року визначалося, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти.
Статтею 42 цього Закону визначалося, що на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
Разом з цим до моменту затвердження Дисциплінарного статуту органів цивільного захисту на ці органи та підрозділи було поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України» № 2974-ХІІ від 03 лютого 1993 року, який був чинний до 01.07.2013, систему цивільної оборони складали: - органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; - органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; - сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони; - фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій; - системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони; - курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони; - служби цивільної оборони.
Статтею 2 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» № 1859-ІV від 24 червня 2004 року, правовою основою цивільного захисту визнавались Конституція України, цей Закон, закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про пожежну безпеку», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про використання ядерної енергії та радіаційну Безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.
Разом з цим, пунктами 2, 3 Розділ XIV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону було встановлено, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі, а Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити реалізацію Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року.
З 01 липня 2013 року набрав чинності Кодекс цивільного захисту України.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593 (далі - Положення № 593).
Відповідно до п. 3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, визначено, що особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Пунктом 95 Положення № 593 визначено, що особам, які проходять службу у військових формуваннях, правоохоронних та інших державних органах або перебувають у запасі Збройних Сил чи інших військових формувань (далі - перебування у запасі) і яких приймають на службу цивільного захисту на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено відповідне спеціальне звання, присвоюються в порядку переатестування спеціальні звання служби цивільного захисту, відповідні тим військовим або спеціальним званням, які вони мають на час прийняття на службу цивільного захисту. У разі прийняття на службу цивільного захисту осіб, які перебувають у запасі та мають, крім військового, інше спеціальне звання, їм присвоюється в порядку переатестування спеціальне звання служби цивільного захисту, рівноцінне вищому із зазначених звань, а особам, які призначаються на посади, що заміщуються особами вищого начальницького складу, допускається присвоєння спеціального звання служби цивільного захисту середнього та старшого начальницького складу на один ступінь вище наявного військового або спеціального звання, яке вони мають. Строк вислуги у спеціальному званні служби цивільного захисту обчислюється для осіб, яким присвоєно таке спеціальне звання у порядку переатестування, від дня видання наказу про присвоєння військового або іншого спеціального звання, яке вони мали до переатестування. Особам, які раніше проходили службу цивільного захисту, під час повторного прийняття на таку службу враховується раніше присвоєне спеціальне звання служби цивільного захисту. Під час присвоєння зазначеним особам чергового спеціального звання до строку вислуги у спеціальному званні зараховується вислуга у такому званні до звільнення із служби цивільного захисту.
На цей час, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, а тому перебування на службі в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій зараховується до стажу служби в Національній поліції також на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII.
З системного аналізу зазначених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у період з 16.08.2009 по 25.03.2016 служив у підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що входили у систему цивільної оборони відповідно до Закону України від 03.02.1993 № 2974-XII «Про Цивільну оборону України» (втратив чинність 01.07.2013), Кодексу цивільного захисту України, тому враховуючи вищевказане, на нього поширюється дія п. 2 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII, згідно з яким військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції, чого відповідачем зроблено не було.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає, відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС.
Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 300/4800/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін