04 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/528/25 пров. № А/857/6602/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) у справі № 460/528/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради, Костопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Рівненської обласної ради, Костопільської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Костопільської міської ради щодо відмови у наданні одноразової допомоги, відмову провести розслідування щодо фіктивних комунальних боргів, погасити заборгованість у розмірі 720000 грн щодо недоплаченої суми компенсації витрат; зобов'язати Костопільську міську раду надати одноразову допомогу у розмірі 60000 грн, провести розслідування щодо питань, які стосуються діяльності підприємств, які перебувають в його підпорядкуванні, та погасити заборгованість у розмірі 720000 грн щодо недоплаченої суми компенсації витрат; визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної ради щодо відмови у наданні одноразової допомоги у розмірі 50000 грн та відмові погасити заборгованість у розмірі 720000 грн щодо недоплаченої суми компенсаційних виплат; зобов'язати Рівненську обласну раду надати одноразову допомогу у розмірі 60000 грн та погасити заборгованість у розмірі 720000 грн щодо недоплаченої суми компенсаційний виплат; відшкодувати моральну шкоду сумарно з двох відповідачів у розмірі 2000000 грн.
На підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України Рівненський окружний адміністративний суд 20 січня 2025 року повернув позивачеві позовну заяву, оскільки позивач порушив правила об'єднання позовних вимог.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що в основу правовідносин позивача з відповідачами - Костопільською міською радою і Рівненською обласною радою, покладено різні підстави їх виникнення, різна доказова база, яка обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги.
Суд вказав, що докази щодо позовних вимог, об'єднаних в одній позовній заяві, не пов'язані між собою, оскільки щодо кожної позовної вимоги необхідно встановлювати певні обставини, які будуть підтверджуватись різними доказами.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд має право роз'єднати позовні вимоги після відкриття провадження у справі. Наголосив, що має право заявити в одному позові вимоги до кількох відповідачів, але з однієї і тієї підстави - виплати одноразової допомоги, а подання кількох позовів до різних відповідачів призведе до його матеріальних втрат.
Відповідачі письмовий відзив на апеляційну скаргу не подали.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості ухвали про повернення позову виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 21 КАС встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Апеляційний суд зазначає, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Такий підхід щодо неможливості об'єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідачів - Рівненської обласної ради та Костопільської міської ради щодо відмови у наданні одноразової допомоги, відмови провести розслідування щодо комунальних боргів та відмови погасити заборгованість.
Підставою звернення позивача з позовом до суду стали відмови Костопільської міської ради та Рівненської обласної ради, оформлені листами від 31.12.2024 та від 26.12.2024 року, відповідно.
Апеляційний суд вважає, що у даній справі позовні вимоги пов'язані між собою підставами їх виникнення, адже обставини щодо відмови відповідачів є подібними, обгрунтування позовних вимог є тотожними, а тому вони можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Апеляційний суд звертає увагу, що правила об'єднання позовних вимог, порушення яких може бути підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 172 КАС України, згідно яких не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
В даному випадку позивачем не порушено зазначені правила об'єднання позовних вимог, що виключає застосування положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС для повернення позовної заяви.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що частиною шостою статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті може роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог
не ґрунтується на дотриманні норм процесуального права.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, слід передати справу за позовом ОСОБА_1 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 460/528/25 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш