04 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8139/24 пров. № А/857/6587/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Луцович М.М., м. Ужгород) у справі №260/8139/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту, поданого 05.04.2024 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з тим, що батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №939412 про присвоєння групи інвалідності безтерміново, при цьому розглянути рапорт згідно норм законодавства, які діяли на момент подання такого.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
07.01.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що 23.04.2024 року за вих.№3-19/2/5047 отримав відповідь на адвокатський запит від 10.04.2024, згідно якої відповідач повідомив, що розгляд рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби може бути здійснений лише після повернення його до військової частини НОМЕР_1 та подання особисто рапорту його безпосередньому командиру із належним пакетом документів. Позивач зазначив, що отримана відповідь не була вмотивованою та законодавчо підкріпленою, тому представник позивача 10.05.2024 та 20.08.2024 повторно звертався до військової частини НОМЕР_1 із запитами, в яких просив повідомити правові перешкоди розгляду рапорту ОСОБА_1 від 05.04.2024, однак відповіді на вказаний запит не отримував. Вважає, що вказані обставини об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з позовною заявою.
Закарпатським окружним адміністративним судом ухвалою від 08.01.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали.
На підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України Закарпатський окружний адміністративний суд 27.01.2025 повернув позивачеві позовну заяву у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк, а саме, пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при застосуванні процесуальних норм, які стосуються, зокрема, поновлення строку звернення до суду судам слід уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Зазначає, що відповідь військової частини від 23.04.2024 була невмотивованою, а тому 10.05.2024 та 20.08.2024 повторно звертався до військової частини НОМЕР_1 із запитами, в яких просив повідомити правові перешкоди розгляду рапорту ОСОБА_1 від 05.04.2024, однак відповіді не отримував. Звертає увагу, що 14.10.2024 року подав до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ЗСУ та Генерального штабу ЗСУ скаргу на дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 . Наголошує, що ним проведено низку заходів досудового врегулювання спору, проте відсутність будь-яких відповідей унеможливило звернення до суду в межах строку, передбаченого законодавством.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивачем пропущено встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду із цією позовною заявою та зазначені причини для поновлення судом строку звернення є неповажними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з'ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов'язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав можливість позивачеві навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.12.2024 та ухвала про продовження процесуального строку від 08.01.2025.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції).
За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21.
Предметом спору у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
З матеріалів справи вбачається, що позивач через свого представника 05.04.2024 звернувся з рапортом до Військової частини НОМЕР_1 .
23 квітня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено представника позивача про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі даного рапорту.
Наведені обставини скаржником не заперечуються.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк звернення до суду з цим позовом (звільнення з публічної служби) почав свій перебіг з 24.04.2024 та закінчився 24.05.2024.
З позовною заявою позивач звернувся 09.12.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем проведено низку заходів досудового врегулювання спору, проте відсутність будь-яких відповідей унеможливило звернення до суду в межах строку, передбаченого законодавством, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані звернення не перешкоджали позивачу одночасно звернутися і до суду з позовом за захистом своїх прав в межах процесуального строку звернення.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 380/13537/21.
В апеляційній скарзі позивачем не зазначено обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 246, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №260/8139/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш