05 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20397/24 пров. № А/857/15602/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, головуючий суддя - Морська Г.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.09.2024 року №135050016722; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 та період навчання згідно з дипломом серія НОМЕР_2 від 30.06.1983 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що не зарахування до страхового стажу періодів роботи, занесених до трудової книжки, та періоду навчання згідно з дипломом позбавило позивача права на отримання пенсії за віком та, в подальшому, суттєво вплине на розмір моєї пенсії, адже коефіцієнт стажу є однією зі складових у формулі для розрахунку пенсії. Вважає, що відповідач при призначенні пенсії діяв протиправно, оскільки недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.09.2024 року №135050016722; зобов'язано Головне управління ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024 року та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з урахуванням трудової книжки серії НОМЕР_1 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме, на першій (титульній) сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки та запис про зміну прізвищ зроблено не належним чином (відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб). Крім того, відсутні підстави для зарахування навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1983 року, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. Відтак, підстави для зарахування період з 01.05.1995 року по 21.07.1997 року відсутні, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 . 04 вересня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Рішенням від 11.09.2024 року № 135050016722 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмова мотивована наступним: «… Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 04.09.2024 року. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік заявника 60 років 7 місяців 20 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 17 років 3 місяці 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_4 , яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме, на першій (титульній) сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки та запис про зміну прізвищ зроблено не належним чином (відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб). Згідно пункту 2.13 частини другої "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 року №58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
- навчання згідно диплому НОМЕР_5 від 30.06.1983 року, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. До ЕПС долучено довідку про шлюб № A-04821 від 30.05.2024 року на якій відсутня відмітка про проставлення Документи, які видані на території російської федерації або Республіки Білорусь, виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення. Видані в цих державах документи, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік…».
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернулась до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки у заповненні трудової книжки, враховуючи відсутність сумніву та спору щодо належності трудової книжки позивачці, наявність інших обов'язкових реквізитів (зокрема, дати початку заповнення), є формальним та таким, що не спричиняє втрату юридичної сили всього документу. Разом з тим, відсутні підстави для неврахування спірного періоду навчання до страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В пункті 2.2 Інструкції №58 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із п.2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
З матеріалів справи слідує, що трудова книжка серії НОМЕР_1 виписана на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Титульна сторінка містить записи про зміну прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 , та запис про те, що прізвище « ОСОБА_4 » змінене на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_7 від 22.02.2001 року. Зазначені записи скріплені підписами уповноважених осіб і завірені печатками. Титульна сторінка трудової книжки також завірена печаткою відділу кадрів.
Перший запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про трудову діяльність позивачки - навчання у Дрогобицькому нафтовому технікумі - диплом № НОМЕР_8 від 30.06.1983 року.
18.08.1983 року - прийнята оператором підтримування тиску Нафтогазовидобувне управління Лянторфнафта - наказ № 267-к від 18.08.1983 року.
Колегія суддів звертає увагу, що на час первісного заповнення трудової книжки НОМЕР_1 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, яку суд застосовує в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 року № 252 зі змінами, внесеними постановою Держаного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року № 412 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно із п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 передбачено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Щодо доводів відповідача про те, що відсутні підстави для зарахування навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1983 року, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним, то колегія суддів не приймає такі до уваги та зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 виписана на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На титульному аркуші наявні наступні записи про особу: прізвище - « ОСОБА_3 » закреслено; « ОСОБА_4 » закреслено; « ОСОБА_5 », ім'я - « ОСОБА_6 »; по батькові - « ОСОБА_7 ».
Також титульна сторінка трудової книжки серії НОМЕР_1 містить наступні записи : 1) від 18.07.1985 року - прізвище « ОСОБА_3 » змінене на прізвище « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 ;
2) прізвище « ОСОБА_4 » змінене на прізвище « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_7 від 22.02.2001 року.
Обидва записи скріплені печатками та завірені підписами посадових осіб.
Титульна сторінка трудової книжки також завірена печаткою відділу кадрів.
Крім того, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Погар Стрийського району Львівської області.
Відповідно до паспорта НОМЕР_10 , виданого Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 20.03.2009 року ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 рокуу с. Погар Сколівського району Львівської області.
Разом з тим, трудова книжка позивачка серії НОМЕР_1 , містить запис про її навчання в Дрогобицькому нафтовому коледжі та отримання диплому № НОМЕР_8 від 30.06.1983 року.
Згідно з дипломом НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким нафтовим технікумом, позивач у 1979 році вступила до технікуму і у 1983 році закінчила технікум.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (далі - Порядок № 637).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Порядку № 637).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Порядку № 637).
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 2.13 Порядку № 637).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, перша сторінка трудової книжки позивачка скріплена печаткою підприємства, також скріплені печатками і усі зміни прізвища із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » та з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відсутність дати на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 не є помилкою або неточністю щодо відомостей про періоди роботи. Відтак, це не може бути підставою для неврахування даних трудової книжки як основного документа, що підтверджує трудовий стаж позивача.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом попередньої інстанції, що відповідач належним чином не досліджував періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки та не зазначив обставин щодо відсутності у трудовій книжці необхідних записів або про те, що в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, обмежившись, при цьому, тільки твердженням про відсутність на титульному аркуші вказаного документу дати заповнення та дати видачі свідоцтва про шлюб у записі про зміну прізвища.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд вказав, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що недоліки у заповненні трудової книжки, враховуючи відсутність сумніву та спору щодо належності трудової книжки позивача, наявність інших обов'язкових реквізитів (зокрема, дати початку заповнення), є формальним та таким, що не спричиняють втрату юридичної сили всього документу.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №380/20397/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич