Номер провадження: 22-ц/813/3342/25
Справа № 521/6239/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Карташов О. Ю.
17.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна
на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а також додаткових витрат на дитину, пов'язаних із сплатою навчальних послуг. Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що з відповідачем, ОСОБА_2 , вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21.08.2004 року по 05.12.2019 рік. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2019 року. Дитина з 03.03.2024 року є повнолітньою та продовжує навчання у Фаховому коледжі Міжнародного Гуманітарного університету. Донька навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Згідно з договором про надання освітніх послуг від 03.08.2021 №035-073к1 загальна вартість за весь період навчання складає 56 700,00 грн. Вказана сума є непосильною для позивачки одної.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно надавати допомогу на дитину, просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки (однієї чверті) усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період навчання, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною віку 23 років, при умові продовження навчання, а також стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , додаткові витрати на дитину у розмірі 28 350 грн. (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят гривень), що становить 1/2 частини вартості освітньої послуги за Договором про надання освітніх послуг від 03.08.2021 №035-073к1.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду від 05 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задоволено частково.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки (однієї чверті) усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період навчання, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною віку 23 років, при умові продовження навчання.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
В частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення суду згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що у справі не встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачу виконанню обов'язку по утриманню повнолітньої дочки, що продовжує навчання, тому суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, суд прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги, щодо стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 28350 грн, оскільки вони є недоведеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Майнард Н.О., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на необґрунтованість, незаконність ухваленого рішення, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у позовній заяві ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, вмотивована тим, що судом невірно зазначено, що «обставин, які б перешкоджали відповідачу виконанню обов'язку по утриманню повнолітньої дочки, що продовжує навчання, судом не встановлено», проте звертається увага на те, що до суду разом із матеріалами заперечення на позовну заяву було направлено докази того, що ні на момент подання позовної заяви, ні на момент винесення ухвали про її прийняття до розгляду не було заборгованості по сплаті аліментів і батько продовжував сплачувати аліменти в тому ж обсязі, що і до повноліття дочки, а також судом встановлено оплату навчання ОСОБА_5 , про що позивачка не зазначила у позові. Сторона відповідача наголошує, що суд всупереч принципу вмотивованості зазначив про наявність ухилення батька від утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчатися у добровільному порядку.
Крім того, в скарзі звертається увага на те, що позовна заява ОСОБА_1 від 04.04.2024 року не містить доказів належного уповноваження матері на подання позову, утримання повнолітньої дочки, спільного проживання з нею і продовження навчання. Договір про навчання від 14.08.2024 року був залучений представником позивача тільки заявою від 03.11.2024 року. На думку сторони відповідача, позовна вимога з якою звертається ОСОБА_1 не тільки не підтверджена належними доказами, а і була викладена у спосіб, що унеможливлює її задоволення, зважаючи на бездоказовість факту порушення прав повнолітньої дитини, яка може і повинна самостійно звернутися за захистом власних прав.
Сторона відповідача, просить врахувати суд, що після ухвалення рішення судом першої інстанції з'явились обставини, які не були відомі, адже і враховані судом першої інстанції, а саме те, що Іванівським районним судом Одеської області 22.11.2024 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі однієї чверті частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з моменту подання заяви та досягнення сином ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, просять врахувати, що відповідач є єдиною працездатною особою в родині із 5-х осіб - батьків: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та дружини ОСОБА_6 з сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .. Дружина ОСОБА_6 не працює через військовий стан та у зв'язку із зайнятістю з вихованням дитини не може працевлаштуватися. Наголошується, що сплата аліментів у розмірі 1/4 на користь першої дружини, яка має самостійний дохід, ставить другу родину відповідача у дуже скрутне становище, оскільки загальний дохід на одного члена нової родини не досягає навіть прожиткового мінімуму за 2024 рік.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ніц А.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Майнард Н.О. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.08.2004 року по 05.12.2019 рік.
Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Дитина з 03.03.2024 року є повнолітньою та навчалась у Фаховому коледжі Міжнародного Гуманітарного університету.
Згідно з договором про надання освітніх послуг від 03.08.2021 №035-073к1 загальна вартість за весь період навчання складає 56 700,00 гривень.
Позивач наголошує, що вона щороку сплачувала за навчання по 18900,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина вартості навчання за вказаним договором про надання освітньої послуги від 09.09.2022 року №10610658-2022, яка складає 28350,00 гривень.
На даний час ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання факультету менеджменту, готельно-ресторанної справи та туризму, Міжнародного гуманітарного університету, що підтверджується довідкою №109 від 02.09.2024 року.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині не задоволених позовних вимог сторонами по справі не оскаржується і в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період навчання, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною віку 23 років, при умові продовження навчання.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що повнолітня дитина може і повинна самостійно звернутися за захистом власних прав є безпідставними та такими, що протирічать нормам Закону.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Тож, стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199, 200, 201цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Судом встановлено той факт, що донька сторін ОСОБА_3 навчається на першому курсі денної форми навчання факультету менеджменту, готельно-ресторанної справи та туризму у Міжнародному гуманітарному університеті, що підтверджується довідкою № 109 від 02.09.2024 року.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня донька відповідача, навчається на першому курсі денної форми навчання факультету менеджменту, готельно-ресторанної справи та туризму, Міжнародного гуманітарного університету, що підтверджується довідкою № 109 від 02.09.2024 року.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позовних вимог в цій частині, мотивуючи своє рішення тим, що відповідач будучі працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1ст. 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти на період навчання дочки у розмірі 1/4 частки його доходів щомісячно.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що на утриманні у відповідача перебувають п'ять осіб, а саме його батьки, дружина та її син, і їх спільний син 2020 року народження, та те, що з відповідача стягуються аліменти за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2024 року на утримання дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 в розмірі 1/4 доходу, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв'язку із навчанням.
Фактично доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду є безпідставними, оскільки не спростовують обов'язок батька брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, яка потребує такої допомоги.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, оскільки відповідач будучі працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, отже є такою, що потребує матеріальної допомоги. Відповідач, маючи обов'язок у змагальному процесі доводити свої твердження, не надав суду доказів, що не має змоги сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Водночас колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до суду з позовом саме про зміну встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, передбачених положеннями ст.192 СК України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький