Справа № 600/2574/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автотранслайн" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство “Автотранслайн» звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000013 від 03 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000064 від 10 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000065 від 10 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000066 від 10 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000168 від 29 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000169 від 29 січня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000394 від 11 березня 2024 року.
Визнано протиправними та скасовано прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000393 від 11 березня 2024 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що подані позивачем документи не спростовують встановлені митним органом розбіжності та невідповідності.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2023 року між компанією COMMER INTERNATIONAL LTD (Варна, Болгарія) (далі по тексту контракту - “Продавець») та ПП “Автотранслайн» (далі по тексту контракту - “Покупець») (Новодністровськ, Україна) укладено контракт №10, відповідно до Розділу 1 якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві товар, що належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість відповідно до умов контракту. Продуктом, яким мав бути переданий Покупцю, є сіль технічна з антизлежувальною добавкою, одиниця вимірювання - тонна. Підтвердженням якості товару, що продається, є сертифікат якості товару Інколаб №в2112135 від 05 січня 2022 року.
Умови поставки товару визначені Розділом 2 Контракту. Так, товар поставляється на умовах FCA Burgas - INCOTERMS 2010. Термін відправлення товару - до 30 грудня 2023 року. Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцеві: Сертифікат якості, Сертифікат виробника, сертифікат походження, рахунок-фактура, експортна декларація.
Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна, кількість та якість товару визначається в специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід'ємними частинами даного Договору.
Як встановлено пунктами 5.1, 5.3 Контракту, розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Валюта платежу - євро.
Згідно зі Специфікацією №1 до Договору (Контракту) від 05 вересня 2023 року сума за поставлений товар становила 50000,00 Євро.
На виконання умов зазначеного Договору здійснено поставку партій товару.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач для митного оформлення товарів, придбаних на підставі контракту від 05 вересня 2023 року №10, подавав такі митні декларації:
- №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1251,00 Євро;
- №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1191,00 Євро;
- №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1197,00 Євро;
- №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1186,00 Євро;
- №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1204,00 Євро;
- №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1194,00 Євро;
- №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1248,00 Євро;
- №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1195,00 Євро.
Одночасно з названими вище митними деклараціями позивач надав митному органу низку документів для підтвердження митної вартості товару з обраним методом її визначення (перший (основний) метод), а саме: контракт від 05 вересня 2023 року №10 з додатком; рахунки-фактури (інвойси); №0000001029 від 27 грудня 2023 року, №0000001036 від 07 січня 2024 року; №0000001037 від 07 січня 2024 року, №0000001038 від 07 січня 2024 року, №0000001062 від 24 січня 2024 року, №0000001063 від 24 січня 2024 року, №0000001085 від 02 березня 2024 року, №0000001086 від 02 березня 2024 року; автотранспортні накладні CMR: №018997 від 28 грудня 2023 року, №104133 від 08 січня 2024 року, №104121 від 08 січня 2024 року, №104106 від 08 січня 2024 року, №0049241 від 24 січня 2024 року, №0049240 від 24 січня 2024 року, №211935 від 05 березня 2024 року, №211944 від 05 березня 2024 року; сертифікати про походження товару №2300010902 від 28 грудня 2023 року, №2400010010 від 08 січня 2024 року, №2400010011 від 08 січня 2024 року, №2400010012 від 08 січня 2024 року, №2400010050 від 25 січня 2024 року, №2400010051 від 25 січня 2024 року, №2400010171 від 05 березня 2024 року, №2400010172 від 05 березня 2024 року; банківські документи про сплату вартості товару, рахунки на оплату транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів/міжнародного перевезення вантажів №350 від 28 грудня 2023 року, №6 від 08 січня 2024 року, №4 від 08 січня 2024 року, №5 від 08 січня 2024 року, №8 від 25 січня 2024 року, №7 від 25 січня 2024 року, №22 від 07 березня 2024 року, №21 від 07 березня 2024 року; довідки про транспортні витрати та заявки: №37 від 28 грудня 2023 року, №40 від 09 січня 2024 року, №39 від 09 січня 2024 року, №41 від 05 січня 2024 року, №47 від 25 січня 2024 року, №48 від 25 січня 2024 року, №2 від 07 березня 2024 року, №1 від 07 березня 2024 року; договори на транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №2023/42 від 27 грудня 2023 року, №2024/1 від 05 січня 2024 року, №2024/4 від 23 січня 2024 року; разовий договір-заявка №01.03 від 01 березня 2024 року; митні декларації країни відправлення та інші документи.
За результатами розгляду поданих митних декларації та доданих до них документів Чернівецькою митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:
- №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5434,34 Євро;
- №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5442,87 Євро;
- №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001680U3 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5470,29 Євро;
- №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5420,02 Євро;
- №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5540,81 Євро;
- №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5494,79 Євро;
- №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5708,35 Євро;
- №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5465,93 Євро.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:
- відповідно до п. 1.3 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару підтверджується сертифікатом якості товару Інколаб № В 2112135 від 05.01.2022, який до оформлення не наданий. Так, не виконано вимоги п. 2.3 цього Контракту (зазначено в оскаржуваних рішеннях №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- п. 2.3 контракту від 05.09.2023 №10 передбачена наявність сертифікату якості та сертифікату виробника. Документи до оформлення не надані (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- відповідно до п. 3.1 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару визначається в специфікаціях на кожну поставку товару та є невід'ємними частинами контракту. В наданій Специфікації №1 від 05.09.2023 зазначені відомості відсутні (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 27.12.2023 №0000001029 (1251,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 № 0000001036 (1191,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100(сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001037 (1197,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001038 (1186,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001062 (1204,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001063 (1194,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року);
- товар постачається на умовах FCA BG BURGAS. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно відомостей, заявлених в розрахунках до МД, у рахунках на оплату та довідках до митної вартості додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення вищезазначених складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- у довідці від 28.12.2023 №37 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 28.12.2023 №350 вказано суму 62550 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №6 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №39 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №4 вказано суму 60000 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №5 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 25.01.2024 №47 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №8 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);
- у довідці від 25.01.2024 №48 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №7 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року).
Додатково у пункті 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів було зазначено про надання пропозицій декларанту (позивачу) надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Зокрема, згідно з частиною другою, третьою статті 53, підпункту 1 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, що позиціонуються з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;
- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціпи);
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);
- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни).
Також в оскаржуваних рішеннях зазначено, що відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати податкові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларантом подано повідомлення про те, що не має змоги надати додаткові документи.
Враховуючи, що додаткові документи не надано, а подані не спростовують вищезазначене, відповідачем в оскаржуваних рішеннях зазначено, що відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.
Вказано, що відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу для визначення митної вартості товару.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 55 Митного кодексу України митним органом здійснено коригування митної вартості товару.
В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 50 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості па основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості.
У зв'язку з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару Чернівецькою митницею були сформовані Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA408020/2024/000013 від 03 січня 2024 року; №UA408020/2024/000064 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000065 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000066 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000168 від 29 січня 2024 року; №UA408020/2024/000169 від 29 січня 2024 року; №UA408020/2024/000394 від 11 березня 2024 року; №UA408020/2024/000393 від 11 березня 2024 року.
З метою пропуску товарів позивачем було подано для митного оформлення нові митні декларації із зазначенням у графах 12, 45 митної вартості, визначеної посадовими особами відповідача в оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів: №24UA408020000299U7; №24UA408020001752U5; №24UA408020001753U4; №24UA408020001754U3; №24UA408020005040U6; №24UA408020005041U5; №24UA408020013546U1; №24UA408020013547U0.
За таких обставин, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митних декларацій та митному оформленні випуску (пропуску) товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
У постанові від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
- відповідно до п. 1.3 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару підтверджується сертифікатом якості товару Інколаб № В 2112135 від 05.01.2022, який до оформлення не наданий. Так, не виконано вимоги п. 2.3 цього Контракту (зазначено в оскаржуваних рішеннях №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- п. 2.3 контракту від 05.09.2023 №10 передбачена наявність сертифікату якості та сертифікату виробника. Документи до оформлення не надані (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- відповідно до п. 3.1 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару визначається в специфікаціях на кожну поставку товару та є невід'ємними частинами контракту. В наданій Специфікації №1 від 05.09.2023 зазначені відомості відсутні (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 27.12.2023 №0000001029 (1251,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 № 0000001036 (1191,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100(сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001037 (1197,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001038 (1186,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001062 (1204,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001063 (1194,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року);
- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: “Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім'я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок». Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року);
- товар постачається на умовах FCA BG BURGAS. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно відомостей, заявлених в розрахунках до МД, у рахунках на оплату та довідках до митної вартості додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення вищезазначених складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);
- у довідці від 28.12.2023 №37 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 28.12.2023 №350 вказано суму 62550 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №6 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №39 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №4 вказано суму 60000 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №5 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);
- у довідці від 25.01.2024 №47 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №8 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);
- у довідці від 25.01.2024 №48 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №7 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз'яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року).
Судом встановлено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) та рахунків на товари, які імпортуються (інвойси).
Зокрема, відповідно до інвойсу №0000001029 від 27 грудня 2023 року продавцем зазначено ціну товару 1251,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001029 від 27 грудня 2023 року - 1251,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001036 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1191,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001036 від 07 січня 2024 року - 1191,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001037 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1197,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001680U3 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001037 від 07 січня 2024 року - 1197,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001038 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1186,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001038 від 07 січня 2024 року - 1186,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001062 від 24 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1204,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001062 від 24 січня 2024 року - 1204,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001063 від 24 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1194,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001063 від 24 січня 2024 року - 1194,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001085 від 02 березня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1248,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001085 від 02 березня 2024 року - 1248,00 євро.
Відповідно до інвойсу №0000001086 від 02 березня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1195,00 євро.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001086 від 02 березня 2024 року - 1195,00 євро.
Оцінюючи у сукупності вищевказані документи, які були подані позивачем при митному оформленні, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митних деклараціях вартості товару саме згідно вартості, вказаної у зазначеному вище інвойсах, і що дає у повній мірі дає можливість співставити партії поставок товару з товаросупровідними документами.
До того ж, суд звертає увагу на те, що згідно вимог пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа і є тими документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Доводи апелянта щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах через відсутність сертифікатів якості товару, сертифікатів виробника та специфікацій на кожну поставку товару суд вважає необґрунтованими з огляду на їх безпідставність. При цьому зауважує, що частиною другою статті 53 МК України визначено те, які документи є такими, що підтверджують митну вартість товарів. Серед зазначених у вказаній статті документів не вказано таких, на які посилався відповідач, для підтвердження митної вартості товарів, а тому їх відсутність не може безумовно свідчити про невірність зазначення позивачем митної вартості товарів.
Крім цього, доводи митного органу у вказаній вище частині ґрунтуються виключно на припущеннях митного органу, без підтвердження своїх доводів будь-якими належними та достовірними доказами того, що залежно від виробника товару чи якості такого товару варіюється його ціна, і що в подальшому могло вплинути на визначення митної вартості товару при його митному оформленні при ввезенні на територію України.
Стосовно посилань апелянта на ненадання сертифікату якості товару, що передбачено пунктом 1.3 Контракту від 05 вересня 2023 року №10, а також сертифікату якості, сертифікату виробника і сертифікату походження, що визначено пунктом 2.3. Контракту від 05 вересня 2023 року №10, суд зауважує, що названі документи не є такими, що підтверджують саме вартість імпортованого товару в розумінні положень частини другої статті 53 Митного кодексу України. Відповідно, неподання таких документів декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо посилань митного органу в оскаржуваних рішеннях на те, що сума банківського (платіжного) документа від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 не відповідає сумам інвойсів і Специфікації до Контракту від 05 вересня 2023 року №10, суд зауважує, що зміст платіжного документа від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 не надає можливості точно визначити, що такий документ є достовірним доказом сплати саме за той товар, який було подано до митного оформлення позивачем згідно з митними деклараціями №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року.
Відповідачем у ході судового розгляду даної справи не доведено суду того, що під час проведення процедури коригування митної вартості товарів ним ужито відповідних заходів для встановлення того факту, що банківський (платіжний) документ від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 дійсно підтверджує сплату позивачем саме того товару, який задекларовано в митних деклараціях №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року.
Стосовно тверджень відповідача про те, що на умовах FCA до витрат продавця включається оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір та податки, і у зв'язку з поданням позивачем документів, в яких зазначено лише вартість транспортних витрат, у митного органу був сумнів з приводу включення таких витрат до митної вартості, то такі суд також вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту від 05 вересня 2023 року №10 товар поставляється на умовах FCA Burgas - INCOTERMS 2010.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до статті А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.
Згідно п. А.4. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Постачання вважається виконаним:
а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Суд звертає увагу, що статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.
Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки по митним деклараціям поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов'язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), то такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.
Водночас суд вважає, що підстав вважати митну вартість заниженою (за умови відсутності документів щодо понесених витрат з оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, сплати експортного мита, митного збору та податків) у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати у позивача додаткові документи.
Отже, сумніви митниці щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів під час їх митного оформлення як умови, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та вчинення подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товару, є безпідставними.
Крім цього в оскаржуваних рішеннях №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року, №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року митним органом вказано про ненадання позивачем роз'яснень стосовно того, що сума рахунків на оплату перевищує вартість транспортних витрат, зазначених у довідках, а також відомостей про розподіл транспортних витрат на до та після кордону.
Стосовно наведеного суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено розподіл транспортних витрат до перетину кордону та після. При обґрунтуванні вказаного порушення відповідач в оскаржених рішеннях не посилається на жоден нормативно-правовий акт.
Подані до митного оформлення документи про надання транспортно-експедиційних послуг (послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом) містять інформацію про загальну суму транспортування, без розподілу на витрати до та після ввезення вантажу на митну територію України. Рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг (послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом), заявки та міжнародні автотранспортні накладні містять всю необхідну інформацію, включаючи пункти відправлення та призначення (маршрут), інформацію про вартість послуг та інші необхідні реквізити, у тому числі відомості про транспортні засоби (марка автомобіля із зазначенням державних номерних знаків).
Щодо тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях на те, що вартість витрат у довідках про транспортні витрати не відповідає сумам рахунків на оплату суд звертає увагу на те, що в довідках про транспортні витрати зазначена інформація щодо вартості послуг по доставці вантажу з м. Бургас (Болгарія) до пункту пропуску “Порубне».
Натомість згідно з рахунками на оплату та заявками на перевезення м. Чернівці є пунктом розмитнення товару, а кінцевим пунктом розвантаження товару є м. Луцьк. Відповідно, сума транспортних витрат вказана за перевезення вантажу з пункту завантаження товару (м. Бургас, Болгарія) до пункту розвантаження (м. Луцьк, Україна).
Крім цього суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Натомість наявні у справи матеріали свідчать, що в таких містяться всі відомості, які підтверджують складові числових значень митної вартості, а також вказаний маршрут перевезення та номерні знаки транспортних засобів, які відповідають номерним знакам, зазначеним в автотранспортних накладних (заявках, довідках). Тобто позивачем надано належні документи, які підтверджують складові числових значень митної вартості товарів, які і були додані до загальної вартості товарів.
При цьому, розбіжність у назві послуг за наявності названих вище документів, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №810/1823/16, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Також варто зазначити таке.
Відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів у зв'язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціпи);
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);
- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).
Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваних рішень, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Так, щодо зобов'язання подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати) то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано Контракт №10 від 05 вересня 2023 року, відповідно до якого встановлено порядок оплати вартості товару наперед (оплата 100% суми Товару на момент його затаможення Продавцем - пункт 5.1 Контракту), що, на думку суду, є достатнім підтвердження умов оплати за товар.
Відносно зобов'язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано рахунки-фактури (інвойси) та рахунок на оплату транспортних послуг, про що зазначено судом вище.
Відносно зобов'язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то з наявних у справі матеріалів не вбачається факту здійснення позивачем страхування товару, а неподання таких не ставилося відповідачем у провину позивача.
Вказаного відповідачем як суб'єктом владних повноважень у ході судового розгляду цієї справи не спростовано.
Також відповідачем не доведено, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
У ході судового розгляду справи митним органом як суб'єктом владних повноважень усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Також суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Стосовно доводів оскаржуваних рішень про те, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару було взято за основу раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, варто вказати таке.
Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, які були задекларовані при митному оформленні подібних (аналогічних) товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Крім цього, суд звертає увагу на те, що ціна по всіх видах товару, який зазначений у митних деклараціях, які були взяті за основу при коригуванні митної вартості товару позивача, є значно вищою за ціну, яка зазначена позивачем у митних деклараціях з обраним першим (основним) методом митної вартості. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.
Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/1824/19.
Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Проте відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано суду обґрунтованих доводів і, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене у своїй сукупності,, суд дійшов висновку про те, що позивачем разом з митними деклараціями до митного органу було надано усі належні і допустимі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.