Справа № 120/6969/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протипранвим та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №146 від 28.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого ОСОБА_1 та про скасування посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 04.04.2012;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області поновити дію посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.04.2012, терміном дії "безстроково", виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для срави, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою РФ.
В березні 2012 року позивач звернулась до територіального органу ДМС України із заявою від 21.03.2012 про надання дозволу на імміграцію відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію".
04.04.2012 позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну та згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про громадянство» документована посвідкою на постійне місце проживання в Україні НОМЕР_1 від 10.05.2012.
У подальшому, 18.03.2024 до УДМС у Вінницькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Дане подання сформоване на підставі проведення заходів співробітниками підрозділу УСР ДСР Національної поліції України у Вінницькій області, під час яких було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2024 має у власності 60% на території України приватне підприємство «Лісове», яке працює та отримує прибуток, що в подальшому передається власнику на території РФ, згідно відсотків статутного капіталу.
Також було з'ясовано, що ОСОБА_1 являється засновником ООО «Сладости мира», юридична адреса якого зареєстрована на території РФ.
Рішенням УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 за № 146, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 28.03.2024.
Також, рішенням УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 № 146/1, на підставі пп. 1 п. 64 Порядку № 321, було скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 10.05.2012.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дішйов висновку, що відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв оскаржувані рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні
За визначенням статті 1 Закону України від 07.06.2001 №2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491-III): імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 12 Закону №2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
З викладеного слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, передбачених у статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Як встановлено судом, 18.03.2024 до відповідача надійшло подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Дане подання сформоване на підставі проведення заходів співробітниками підрозділу УСР ДСР Національної поліції України у Вінницькій області, під час яких було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2024 має у власності 60% на території України приватне підприємство «Лісове», яке працює та отримує прибуток, що в подальшому передається власнику на території РФ, згідно відсотків статутного капіталу.
Також було з'ясовано, що ОСОБА_1 являється засновником ООО «Сладости мира», юридична адреса якого зареєстрована на території РФ.
Зі змісту подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вбачається, що позивач, будучи громадянкою РФ та з 2021 року перебуваючи за межами України, отримує прибуток від належної їй на праві власності 60% приватного підприємства "Лісове".
Враховуючи вищевикладене, Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено на адресу УДМС України у Вінницькій області подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання громадянину рф ОСОБА_1 .
Так, процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
У силу положень пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до абзацу 2 пункту 22 Порядку №1983 визначено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно із вимогами пунктів 23-25 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
Аналіз вищезазначених положень Закону №2491-III та Порядку №1983 дає суду підстави дійти висновку, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке вивчається ДМС, його територіальними органами і підрозділами.
Враховуючи наведене, подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україні, посвідки на постійне проживання, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", та направлене відповідачу у порядку, передбаченому п. 4, 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 .
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, перевірка інформації зазначеної в поданні не є обов'язковою відповідно до п.5,6 вказаної Інструкції.
Враховуючи те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд вважає що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну».
Крім того, оскільки необхідність скасування дозволу на імміграцію позивача визначена компетентним органом, то у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у його недостовірності, та підстави для проведення перевірки відсутні.
Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом, оскільки відповідно до приписів абзацу 1 пункту 23 Порядку № 1983, запрошення іммігранта є правом, а не обов'язком міграційного органу, яке реалізується у разі потреби.
Позивачем фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення. За твердженнями позивача, протиправність відповідного рішення зводиться до необґрунтованості подання та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в ньому.
Разом з цим, позивач не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.
Суд також зазначає, що подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", та направлене відповідачу у порядку, визначеному законодавством, а перевірка саме відповідачем інформації, зазначеної в поданні, не є обов'язковою.
При цьому, суд враховує додану інформаційну довідку ПП "Лісове", однак вважає за необхідне відзначити, що остання не містить первинних документів, зокрема банківських виписок, на підтвердження відображених у ній обставин, а відтак не спростовує наведених у Поданні Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Суд зазначає, що в розрізі фактичних обставин справи та підстав, які були визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024, останні вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 5 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування позивачу дозволу на імміграцію в України, що спрямоване на забезпечення фундаментальних національних інтересів України.
Крім того, надаючи оцінку доводам апелянта, що позивач проживає на території України, є українкою, а також провадить активну волонтерську діяльність, колегія суддів зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя має здійснюватися у відповідності до закону, повинно мати легітимну мету та враховувати справедливий баланс, який має бути досягнутий між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.
Водночас, у контексті обставин даної справи, апеляційний суд вважає, що втручання у права позивача шляхом скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні здійснене згідно із законом, має легітимну мету та в умовах війни з російською федерацією є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, при цьому у даному випадку публічний інтерес перевищує право позивача на повагу до приватного життя.
Таким чином оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.03.2024 за №146/1 про скасування посвідки на постійне проживання, а також зобов'язання відповідача її поновити суд зазначає таке.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321), згідно із пунктом 1 розділу I якого Посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно із підпунктом 4 пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до пунктів 65-67 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.
Враховуючи те, що в ході розгляду даної адміністративної справи не встановлено правових підстав для скасування рішення УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 № 176 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в України, суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення від 28.03.2024 за №146/1 про скасування позивачу посвідки на постійне проживання. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог зобов'язального характеру.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.