П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р. Категорія: 140м. ОдесаСправа № 468/735/23
Перша інстанція: суддя Янчук С.В.,
місце ухвалення: м. Баштанка,
Миколаївська область
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 02.12.2022 р. серія АА № 00002287, мотивуючи його тим, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за перевищення встановлених габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами та накладено штраф. Позивач вважає, що дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при обчисленнях відсотку перевищення відповідачем не враховано типу транспортного засобу (контейнеровоз), по якому передбачено збільшені вагові норми 44 тони та помилково застосовано норму 40 тон, як для звичайних вантажівок, тому при фактичній вазі 42,471 тони та ваговій нормі 44 тони відсутні перевищення вагової норми. Позивач вважає, що відповідачем умисно приховано у постанові відомості про причеп-контейнеровоз, а отже постанова не відповідає вимогам законодавства. Також позивач вказує, що оскільки про оскаржувану постанову від 02.12.2022 р. він дізнався 09.04.2023 року від Баштанського ВДВС, то просить суд поновити строк для звернення до суду з даним позовом як пропущений з поважних причин.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 02.12.2022 р. серія АА № 00002287 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що у оскаржуваній постанові зазначено виміряні вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри т/з на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри т/з на даній ділянці дороги. З фото фіксації правопорушення вбачається, що т/з проходив ваговий контроль одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребує, так як він не є самостійним суб'єктом адміністративної відповідальності. Саме по собі зазначення у свідоцтвах про реєстрацію вищезазначених транспортних засобів «напівпричіп - спеціалізований - контейнеровоз-Е» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнерах. Тобто, позивач здійснював перевезення вантажів контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації. Використання конструкції візуально схожої на контейнер є намаганням штучно збільшити максимальне дозволене навантаження т/з всупереч нормам законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 02.12.2022 р. серія АА № 00002287 06.10.2022 о 12.39 год. за адресою М-04, км. 186+337, Дніпропетровська область зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH42T д.н.з. НОМЕР_1 , при русі якого відповідальна особа допустила рух т.з. із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, загальної маси т.з. на 6,1% (2,472 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що переобладнання чи зміна контейнеру, за умови дотримання перевізником нормативу в 44 тонни, визначеного правилами для напівпричепу (контейнеровозу), не впливає на суть правопорушення, яке є предметом у даній справі. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, напівпричіп, яким здійснювалося перевезення вантажу є вантажним напівпричепом контейнеровозом. Отже, суд приходить до висновку, що Укртрансбезпека неправомірно застосувала до транспортного засобу позивача вагові норми у 40 тонн.
П'ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Пунктом 1.5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Частина перша статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» встановлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
В справі, що розглядається відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в універсальних контейнерах, згідно з їх призначенням.
Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.
Напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв.
Разом із тим, відповідно до п.17.9 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.
Однак, жодних документів, на підтвердження зазначеного факту позивачем надано не було.
Зазначене також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.
Щодо відсутності інформації про напівпричіп слід зазначити, що в оскаржуваній постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.
Не зазначення наведених позивачем параметрів не спростовує суті вчиненого правопорушення - рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, “правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Отже, факт вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлюється частиною 2 статті 132-2 КУпАП, належним чином зафіксовано, відповідно оформлено та доведено належними доказами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова винесена серія АА 00002287 від 02.12.2022 року правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - задовольнити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року по справі № 468/735/23, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 , - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький