П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11873/24
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 07.04.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Плечій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Мигіївської сільської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовом Мигіївської сільської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича, третя особа Синюхино-Брідська сільська рада, про визнання протиправними та скасування рішень від 18.07.2024 року №74170210, від 09.09.2024 року №74948596; зобов'язання вчинити певні дії, -
Мигиївська Сільська рада звернулася до адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича, за участю третьої особи Синюхино - Брідської сільської ради з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування Рішень держаних реєстраторів «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» №74170210 від 18.07.2024 року та №74948596 від 09.09.2024 року, та зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме мано Дороніну О.С. повторно розглянути заяву Мигиївської Сільської ради від 16.04.2024 року вхід. №60516898 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 року позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни з заявою про реєстрацію права на об'єкт нерухомого майна - «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але 22.04.2024 року отримав Рішення №72734859 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій». Позивач оскаржив Рішення №72734859 держ. реєстратора Дороніної О.С. в судовому порядку, та Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду №400/4889/24 від 05.08.2024 року Рішення №72734859 держ. реєстратора Дороніної О.С скасовано, та зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніну Оксану Сергіївну повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 року з урахуванням висновків суду. Але держ. реєстратор Дороніна О.С. при повторному розгляді заяви позивача від 16.04.2024 року не врахувала висновки суду, викладені в Рішення МОАС №400/4889/24 (про те, що об'єкт нерухомості з 2001 року належить Мигиївській Сільській раді та перебуває у її постійному користуванні та що позивач подав повний та вичерпний перелік документів держ. Реєстратору, які цілком підтверджують його право власності на об'єкт нерухомості) й прийняла Рішення від 09.09.2024 року №74948596 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій», де серед іншого посилалася на наявність в державному реєстрі чинного Рішення «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» №74170210 від 18.07.2024 року державного ресторатора ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що Рішення відповідача №74948596 від 09.09.2024 року «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» є протиправним та належить скасуванню, оскільки не відповідає висновкам суду, як викладені в рішення суду №400/4889/24.
Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича №74170210 від 18.07.2024 року «Про відмову в проведенні реєстраційних дій», позивач вважає також протиправним та таким що належить скасуванню, оскільки зміст оскаржуваного Рішення № 74170210 повністю суперечить правовій оцінці, наведеній у мотивувальній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №400/4889/24.
Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення держаних реєстраторів Дороніної О.С. №74948596 від 09.09.2024 року та Пухтія С.М., №74170210 від 18.07.2024 року «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» та зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме мано Дороніну О.С. повторно розглянути заяву Мигиївської Сільської ради від 16.04.2024 року вхід. №60516898 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 22.01.2025 року (т.1 а.с.71-72, 93-94).
17.01.2025 року від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни надійшов відзив на позовну заяву, де держ. реєстратор Дороніна О.С. зазначила, що позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, оскільки розглядаючи вдруге заяву позивача від 16.04.2024 року, на виконання вимог рішення суду 400/4889/24, нею було з'ясовано, що в реєстрі існує чинне Рішення держ. реєстратора Пухтія С.М. «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» №74170210 від 18.07.2024 року.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дороніна Оксана Сергіївна наголошує, що позивач просив зареєструвати право комунальної власності на об'єкт нерухомості - Насосна станція за Мигиївською територіальною громадою, хоча даний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, що належить Синюхино-Бридській сільській Раді, а відтак реєстрація права власності на об'єкт - Насосна станція за Мигиївською територіальною громадою порушить та /або вплине на право власності на земельну ділянку кадастровий №482587600610601360001, що належить Синюхино-Бридській сільській Раді. (т.1 а.с.100-103).
22.01.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, де адвокат Плечій В.В. наголошує Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 помилково посилається на положення абз.2 ч.3 ст.120 ЗК України, оскільки даний випадок не підпадає під випадки, про які йдеться у даній нормі права. По-перше - Насосна станція ні коли не належала Синюхино-Бридській сільській Раді на праві комунальної власності, а по друге набуття права комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна відбулося ще 06.06.2001 року до набуття чинності Земельним кодексом, на положення якого посилається Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дороніна Оксана Сергіївна. Окрім того це питання було досліджено під час розгляду судом первинного прозову, та висновки суду, викладені в рішенні суду 400/4889/24, яке й мала виконати державний реєстратор Дороніна О.С. (т.1 а.с.119-121).
11.02.2025 року від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича на адресу суду надійшли копії витребуваних судом документів реєстраційної справи, але своєї позиції щодо предмету позову Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пухтій Сергій Миколайович не висловлював (т.1 а.с.139-161).
17.03.2025 року ухвалою суду, під час проведення судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2025 року.
26.03.2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене рішення суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову Мигіївської сільської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича, за участю третьої особи Синюхино-Брідської сільської ради - відмовлено.
На вказане рішення суду Мигіївська сільська рада подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по справі №400/11873/24; позов Мигіївської сільської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни та до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича, про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74170210 від 18.07.2024 року, визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74948596 від 09.09.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії, у справі №400/11873/24 задовольнити в повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
21.05.2025 року (вхід.№27110/25) на адресу суду апеляційної інстанції від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін. У випадку часткового скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича №74170210 від 18.07.2024 року.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №13а від 06.06.2001 року «Про прийом будинку і водопроводу у комунальну власність» 15 сесією 23 скликання були розглянуті матеріали та акт прийому-передачі об'єктів водозабезпечення, як передаються у власність з балансу СМЕУ-3 смт. Знаменка на баланс Софійської сільської ради, сесія вирішила: п.2 прийняти житловий будинок на станції Бандурка по вул. Центральній 5 з балансу ДУ-8 Одеської залізниці на баланс Софійської сільської ради (т.1 а.с.29,155).
Актом прийому передачі об'єктів водозабезпечення з балансу БМЕУ-3 ст. Знам'янка передано на баланс Софіївської сільської ради ряд об'єктів нерухомого майна, зокрема, насосну станцію водозабезпечення станції Бандурка (інвентарний номер 010029), побудовану в 1945 році (т.1 а.с.30-31).
Рішенням Мигіївської сільської ради від 14.02.2024 року №41 «Про внесення змін до рішення Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 06.06.2001 року №13а 15 сесії 23 скликання» внесено зміни до пункту 1 рішення Софіївської сільської ради від 06.06.2001 року №13а «Про прийом будинку і водопроводу у комунальну власність» шляхом викладення його в такій редакції:
« 1. Прийняти безоплатно в комунальну власність Софіївської територіальної громади, з взяттям на балансовий облік Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, об'єкти водопостачання з балансу Знам'янського Будівельно-монтажного експлуатаційного управління №3 (код ЄДРПОУ 01072036) у відповідності з Додатком № 1 до цього рішення.» (т.1 а.с.36).
З 01.01.2024 року Будівля насосної станції знаходиться на обліку Софійської сільської ради, відповідно інвентарної картки №063/1013/3 на обліку основних засобів (т.1 а.с.50).
11.05.2018 року Комунальним підприємством «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення Софійської сільської ради був виготовлений Технічний паспорт на об'єкт нерухомості- комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою Миколаївська область, Первомайський район, село Бандурка, вул. Київська, 55а (т.1 а.с.209-213).
19.07.2023 року Товариством АБК «Арх Сіті» на замовлення Мигіївської сільської ради був виготовлений Технічний паспорт на об'єкт нерухомості- виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ТІ01:5107-6298-5128-1283) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32-35).
Пунктом 1 рішення Синюхино-Брідської сільської ради від 28.03.2024 року №28 «Про підтвердження наявності поштової адреси» підтверджено наявність адреси будівлі насосної станції водопостачання станції Бандурка: Україна, Миколаївська область, Первомайський район, село Бандурка, вулиця Київська, будівля, 55А.
В матеріалах справи міститься Витяг з Держаного земельного кадастру на земельну ділянку, що розташована за адресою вул. Київська, 55а, село Бандурка (Синяхино-Брідська територіальна громада), Первомайський район, Миколаївська область, де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825487600:10:013:0001 належить на праві власності з 03.04.2024 року Синюхино-Брідській сільській раді (т.1 а.с.38-39).
Згідно з пунктом 2 рішення Мигіївської сільської ради від 19.07.2019 року № 10 «Про реорганізацію Софіївської сільської ради, Романовобалківської сільської ради шляхом приєднання до Мигіївської сільської ради» Мигіївська сільська рада є правонаступником прав та обов'язків Софіївської сільської ради з дня набуття повноважень Мигіївською сільською радою, обраною Мигіївською сільською об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2024 року №553256568387 і від 22.05.2024 року №82693024713 Мигіївська сільська рада є правонаступником Софіївської сільської ради.
Насосна станція, яка розташована в с. Бандурка (даний населений пункт розташований на території Синяхино-Брідської сільської територіальної громади) забезпечує водопостачання станції Бандурка, що відновиться до населених пунктів Мигіївської сільської територіальної громади.
У листі від 25.07.2023 року №278/04-02-03 Комунальне підприємство Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило про те, що станом на 31.12.2012 року за даними паперових носіїв інформація про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, с. Бандурка, вул. Київська, 55а,- відсутня.
Відомості про вказаний об'єкт нерухомості також відсутні в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, що підтверджується листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 24.07.2023 року №02/541.
16.04.2024 року позивач подав заяву до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни про державну реєстрацію права комунальної власності на об'єкт нерухомості - насосну станцію , за результатами розгляду якої Державний реєстратор Дороніна О.С. прийняла Рішення «Про відмову в проведені реєстраційних дій» №72734859 від 22.04.2024 року.
Дане Рішення Державного реєстратора Дороніної О.С. №72734859 від 22.04.2024 року оскаржено позивачем в судовому порядку та 05.08.2024 року по справі №400/4889/24 судом ухвалено рішення про скасування Рішення держ. реєстратора Дороніної О.С. №72734859 від 22.04.2024 року, та зобов'язано державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 року з урахуванням висновків суду (т.1 а.с.29-23).
Рішення суду №400/4889/24 в апеляційному порядку не оскаржувалося. Та набрало чинності 05.09.2024 року.
На виконання рішення суду Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дороніна Оксана Сергіївна повторно розглянула заяву позивача від 16.04.2024 року та повторно приняла рішення №74948596 від 09.09.2024 року «Про відмову в проведені реєстраційних дій» (Т.1 а.с.24а-25).
Під час розгляду справи в суді щодо оскарження Рішення державного реєстратора Дороніної О.С. №72734859 від 22.04.2024 року, позивач 16.07.2024 року звернувся з аналогічною Заявою №62007788 «Про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна» до державного реєстратора управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Пухтія С.М., надавши аналогічний пакет документів (т.1 а.с.168-202).
За результатами розгляду даної Заяви від 16.07.2024 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Пухтієм Сергієм Миколайовичем прийнято Рішення «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» №74170210 від 18.07.2024 року (т.1 а.с.18), яке обґрунтовано тим, що «наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництву адреси серія та номер : АR0166497-0755-3679-1099 від 02.04.2024 року завлений об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4825487600:10:013:0001. За пошуком інформації за критерієм кадастровий номер 4825487600:10:013:0001 встановлено, що на дану земельну ділянку зареєстровано право власності, власник Синюхино-Брідська сільська рада. Реєстрація права власності на завлений об'єкт нерухомого майна за заявником порушить та вплине на право власності на земельні ділянку кадастровий номер 4825487600:10:013:0001 Синюхино-Брідської сільської ради, так як з моменту реєстрації права власності на заявлений об'єкт нерухомого майна за заявником у останнього виникне право на земельну ділянку кадастровий номер 4825487600:10:013:0001» (т.1 а.с.18).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дороніної Оксани Сергіївни від 09.09.2024 року №74948596 та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пухтія Сергія Миколайовича від 18.07.2024 року №74170210, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ч.1 ст.11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого (нового) судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, та /або шляхом застосування процедури судового контролю в межах тієї судової справи рішення якої не виконується та /або виконується відповідачем не належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 року у справі №816/2016/17, та постанови Верховного Суду по справі №260/1898/22 від 28.02.2023 року.
Згідно з вимогами ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації прав, урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) (в редакції від 15.04.2024 року чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (зі змінами) (далі - Порядок) (в редакції від 11.07.2024 року чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Пунктом 44 Порядку №1127 визначено вичерпний перелік документів, які подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
- документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
- документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
При цьому Порядок розмежовує перелік документів, що є необхідними для проведення державної реєстрації прав, залежно від способу набуття права, фактичного чи юридичного стану справ.
Оскільки мова йде про нерухоме майно державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року, Державному реєстратору, під час здійснення реєстраційної дії, достатньо пересвідчитися у факті перебування такого майна у державній або комунальній власності.
Пунктом 44 Порядку №1127 визначено, що: Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
Частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень…
Стаття 24 Закону №1952-IV містить перелік підстав для можливості прийняття Рішення державним реєстратором про Відмову в державній реєстрації прав:
1. Підстави для відмови в державній реєстрації прав:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;
6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);
14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об'єкт незавершеного будівництва (крім об'єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об'єкт нерухомості;
16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об'єкти нерухомості у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва;
17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості, які є частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва;
18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об'єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об'єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;
19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:
державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об'єкт незавершеного будівництва;
первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об'єкт нерухомості у зв'язку з його першим відчуженням;
2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Частини 3 та 4 статті 24 Закону №1952-IV передбачає перелік виключень з правил положень ч.ч.1,2 ст.24 Закону №1952-IV, коли Держаний реєстратор не може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації речового права.
Так, відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті 24, не застосовується у разі:
1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);
2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);
3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру;
4) зміни найменування акціонерного товариства у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство;
5) звернення заявника із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, яке було придбане у процесі приватизації у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, яке на момент проведення такої реєстрації внесено до Єдиного реєстру боржників;
6) звернення заявника із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, яке відчужено боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), згідно із затвердженим господарським судом планом санації (планом реструктуризації боргів боржника), у процедурі ліквідації (погашення вимог боргів боржника) або згідно із затвердженим господарським судом планом превентивної реструктуризації.
Частина 4 ст.24 передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:
1) державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;
2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, стосовно якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав чи в невід'ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав;
3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» або продажу майна боржника відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства;
4) державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, передбачених цим пунктом.
5) державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості за наявності згоди іпотекодержателя (крім випадків, встановлених Законом України «Про іпотеку») або контролюючого органу (для податкової застави), у тому числі на відчуження або передачу на іншому речовому праві, поділ, об'єднання нерухомого майна або виділ частки з такого майна - у разі якщо обтяженням є іпотека, заборона відчуження, накладена у зв'язку з укладенням іпотечного договору, або податкова застава.
6) державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право на спадщину;
7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження (крім заборони відчуження, накладеної відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України») на передане в іпотеку майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки;
8) державної реєстрації прав на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна;
9) державної реєстрації прав на підставі документа, відмінного від договору, щодо якого власником нерухомого майна встановлено вимогу нотаріального посвідчення, - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна;
10) державної реєстрації прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення - у разі якщо обтяженням є намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо її продажу;
11) державної реєстрації прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, крім державної реєстрації права власності на таку ділянку в результаті внесення її до статутного (складеного) капіталу юридичної особи або державної реєстрації іпотеки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, - у разі якщо обтяженням є переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
12) державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в результаті внесення її до статутного (складеного) капіталу юридичної особи або державної реєстрації іпотеки земельної ділянки сільськогосподарського призначення за наявності згоди суб'єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення - у разі якщо обтяженням є переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
13) державної реєстрації прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, крім передачі емфітевтом земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, - у разі якщо обтяженням є заборона передачі емфітевтом земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду;
14) виправлення технічної помилки відповідно до статті 26 цього Закону;
15) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було придбане у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації;
16) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, щодо якого прийнято рішення про приватизацію;
17) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження;
18) державної реєстрації припинення речового права на нерухоме майно, похідного від права власності, - у разі закінчення строку дії договору, на підставі якого набуто таке право, або настання іншої обставини, що відповідно до закону має наслідком припинення такого права.
Оскільки, державний реєстратор при здійсненні своїх повноважень повинен користуватися не тільки Законом №1952-IV та Порядком №1127, а й іншими Законами України, то у світлі виниклих правовідносин між сторонами , необхідно звернути увагу на положення ст.120 Земельного Кодексу України (в чинній редакції від 28.05.2024 року на час виникнення спірних правовідносин).
Так, частина 3 статті 120 ЗК України передбачає, що (абз. 2) - У разі набуття територіальною громадою права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва комунальної власності іншої територіальної громади, розміщений на земельній ділянці комунальної власності такої іншої територіальної громади, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до територіальної громади, яка набуває у власність відповідний об'єкт, без зміни її цільового призначення. У разі якщо у власності територіальної громади перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до територіальної громади, яка набуває у власність відповідний об'єкт, переходить право власності на таку частку.
У випадках, визначених абзацами першим - другим цієї частини, рішення відповідних органів про передачу об'єкта нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкта незавершеного будівництва до державної, комунальної власності мають передбачати передачу права власності на земельну ділянку, на якій розміщений відповідний об'єкт, із зазначенням її кадастрового номера.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуючи спірні рішення державних реєстраторів, позивач посилався на не виконання держ. реєстратором Дороніною О.С. рішення суду по справі №400/4889/24, та невідповідність рішення держ. реєстратора Пухтія С.М. висновкам суду викладених в рішенні у справі №400/4889/24.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт фактично цитує текст мотивувальної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/4889/24, та наголошує, що судовим рішенням у справі №400/4889/24 встановлений факт належності позивачу об'єкту нерухомості - насосної станції з 2001 року, а відтак, на думку апелянта, відповідачі повинні були враховувати цей факт при прийняті рішень щодо реєстрації права власності.
Стосовно цієї частини позовних вимог, колегія суддів вважає, що таке обґрунтування протиправності прийняття державними реєстраторами рішень «Про відмову в вчиненні реєстраційних дій» №74170210 від 18.07.2024 року та №74948596 від 09.09.2024 року, не заслуговує на увагу.
Так, рішення суду у справі №400/4889/24 ніяким чином не стосується прийнятого рішення державним реєстратором Пухтієм С.М. №74170210 від 18.07.2024 року, у зв'язку з тим, що це рішення не було предметом розгляду справи №400/4889/24.
Крім того, рішення суду прийнято в часі пізніше (05.08.2024 року) ніж Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пухтій Сергій Миколайович розглянув заяву позивача та прийняв оскаржуване рішення (18.07.2024 року).
Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги й по відношенню до рішення №74948596 від 09.09.2024 року, винесеного Державним реєстратором прав на нерухоме майно Дороніною О.С., оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі №400/4889/24 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 року у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 року у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 року у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 року у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 року у справі №640/15623/19.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі протиправно посилалися на п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV «наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням», оскільки відповідачі не повинні були застосовувати положення ст.120 Земельного Кодексу України, так як набуття права комунальної власності на вказаний об'єкт (насосна станція) нерухомого майна відбулося ще 06.06.2001 року до набуття чинності Земельним кодексом. Така правова позиція сторони позивача є хибною та не заслуговує на увагу суду.
Позивач, оскаржуючи рішення відповідачів, не вірно пов'язує виникнення свого права власності на наносну станцію з 2001 роком - з моменту передачі будівлі насосної станції Софійській сільській раді на баланс.
З 2001 року даний об'єкт нерухомості знаходився в простійному користуванні, а не у власності Софійської сільської ради, а згодом (після 19.07.2019 року) у користуванні позивача.
Колегія суддів зауважує, що у позивача відсутні будь які документальні підтвердження про реєстрацію права власності, та /або визнання права власності на цей об'єкт нерухомості в судовому порядку за Софійською сільською радою та /або Мигиївської сільською радою відповідно до положень ст.344 ЦК України (визнання права власності за набувальною давністю).
Розглядаючи справи про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, суд діє відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Так, при прийнятті оскаржуваних рішень «Про відмову в проведені реєстраційних дій» відповідачі, діючи в межах своїх повноважень, отримали Витяг з земельного кадастру на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та встановили, що з 03.04.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 4825487600:10:013:0001, на якій розташований об'єкт - насосна станція, належить на праві власності з 03.04.2024 року Синюхино- Брідській сільській раді (т.1 а.с.38-39), що й є наявною суперечністю між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. (п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV).
Саме у абазах 2, 3 частини 3 ст.120 Земельного Кодексу України, на такий випадок передбачено, що у разі набуття територіальною громадою права власності на об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці комунальної власності іншої територіальної громади рішення відповідних органів про передачу об'єкта нерухомого майна мають передбачати передачу права власності на земельну ділянку, на якій розміщений відповідний об'єкт, із зазначенням її кадастрового номера.
Оскільки, під час здійснення своїх повноважень та прийняття оскаржуваних рішень Земельний Кодекс вже набув чинності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі правомірно користувалися положення ст.120 ЗК України та встановили наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV), а як наслідок, відповідачі правомірно прийняли оскаржувані рішення №74170210 від 18.07.2024 року та №74948596 від 09.09.2024 року «Про відмову у вчиненні реєстраційних дій».
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову Мигіївської сільської ради.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов є таким, що задоволенню не підлягає.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Мигіївської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05.06.2025 року.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька