П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р. Категорія: 140м. ОдесаСправа № 488/5841/24
Перша інстанція: суддя Щеглова Я.В.,
час і місце ухвалення: 15:27:34, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 03665229 від 15.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, мотивуючи його тим, що оскаржувана постанова не відповідає обставинами справи, винесена із порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2025 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що справа щодо цього адміністративного правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі, не була розглянута в порядку та з дотриманням вимог ч. 2 ст. 279 КУпАП та пункту 9 р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853. Зокрема, відповідач порушив конституційне право позивача на правничу допомогу, передбачене ст. 59 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП. Відповідач, в порушення ст.ст. 268, 279 КУпАП не розглядав справу, не роз'яснював позивачу його права та обов'язки. При винесені постанови відповідач не керувався жодними належними, допустимими та достовірними доказами, які підтверджували б вину позивача у скоєнні правопорушення, а висновки ґрунтуються лише на його припущеннях та суб'єктивній думці, без дослідження та об'єктивного оцінювання ситуації. Також, оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію порушення та об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, які підтверджують те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначені в оскаржуваній постанові події не відображають обставин справи. Поліцейським не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху та оскаржувана постанова не містить відомостей про порядок її оскарження.
29.04.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву відповідач зазначав, що вважає доведеним те, що 15.12.2024 о 10.15 год. за адресою м. Миколаїв, проспект Богоявлениський, 255, водій транспортного засобу DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимогу п. 3.4 ПДР України. При цьому відповідач зазначає, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, а також відеозаписами з нагрудного відеореєстратора інспектора Гончара О.С. 474971 та з реєстратора службового автомобіля патрульного поліцейського. Таким чином, постанова серії ЕНА № 3665229 від 15.12.2024 є законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 3665229 від 15.12.2024, винесеною поліцейським 2-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом Гончаром Олександром Сергійовичем, встановлено, що 15.12.2024 о 10.19 год. у м. Миколаєві по проспекту Богоявленському, 255, водій, керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 3.4 ПДР України, порушення вимог розмітки проїжджої частини доріг. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та призначено штраф у розмірі 340 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав суду достатні докази на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України з недотримання вимог, визначених п. 34 ПДР порушення вимог розмітки проїзної частини доріг та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3665229 від 15.12.2024 відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням пункту 1.10 ПДР, дорожня обстановка сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 8.5.1 ПДР, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 1 розділу 34 ПДР «Дорожня розмітка», горизонтальна розмітка має, зокрема, таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
В абзацах 54, 55 п. 1 розділу 34 ПДР визначено, що лінії 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год..
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Закону № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач надав суду відеоматеріали із автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу працівників патрульної поліції щодо вчиненого позивачем правопорушення (факт перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1).
Як вбачається з оглянутого відеозапису, поліцейськими 15.12.2024 зафіксовано рух автомобіля DAEWOO червоного кольору, о 10:15 год. зафіксовано, що вказаний автомобіль здійснив рух ліворуч, перетнувши дорожню розмітку 1.1 з виїздом на зустрічну смугу.
Факт здійснення цих дій саме ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , підтверджується записом з бодікамери поліцейського Гончара О.С. № 4749711 у проміжок часу з 10.15 год. 15.12.2024.
Оглянувши надані суду докази в сукупності із встановленими у цій справі фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку, що поліцейський чітко зафіксував факт порушення позивачем, який керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , вимог п. 1.1 розділу 34 ПДР (абзаци 3, 4).
Порушення Правил дорожнього руху, як наслідок вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП виявлено поліцейським безпосередньо (особисто), досліджено матеріали справи та прийнято рішення про застосування адміністративного стягнення.
З огляду на викладене відхиляються доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Судом першої інстанції досліджена копія запису з бодікамери поліцейського Гончара О.С. № 4749711, отримана адвокатом за адвокатським запитом, не спростовує інформації із відеозаписів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Посилання апелянта на те, що відповідач порушив конституційне право позивача на правничу допомогу, передбачене ст. 59 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.
Верховним Судом в постанові від 07 листопада 2019 року зазначено: «Що розгляд таких справ передбачає спрощену процедуру посадовою особою УПП у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП. Тобто, вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур .передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу. Реалізація права позивача щодо можливості скористатись правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень в суді, у зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє зазначені доводи.
На підставі встановлених у справі фактичних обставин та наведеного правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що поліцейським 2-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом Гончаром Олександром Сергійовичем обґрунтовано винесена спірна постанова та підстави для її скасування відсутні. Відповідач надав суду достатні докази на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України з недотримання вимог, визначених п. 34 ПДР порушення вимог розмітки проїзної частини доріг та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3665229 від 15.12.2024 відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2025 року по справі № 488/5841/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький