П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30547/24
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В
Дата і місце ухвалення 22.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенко О.В.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Челак Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
28.12.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" звернулось до суду першої інстанції області з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № № 38639/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ТАЛАМУС ЛТД» задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38639/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 008 139,25 грн та визначення суми штрафу у розмірі 763 967,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У своїй поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" просило скасувати рішення суду першої інстанції від 22 січня 2025 року в частині, що стосується скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року у повному обсязі.
Головне управління ДПС в Одеській області, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог товариства, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі № 420/30547/24 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області від 26.07.2024 року, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.07.2024 №6631-п, відповідно до пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіку проведення перевірок, , посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД", код ЄДРПОУ 20936229, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2024.
За результатами даної перевірки контролюючим органом складено акт №36257/15-32-07-01-14 від 23.08.2024 року, в якому зазначено, зокрема, про наступні встановлені порушення, допущені платником податку:
- п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп. 140.4.4, пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 ПК України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток на загальну суму 7 639 671,0 грн., в тому числі по періодам: за 2019 року у сумі 1 344 273,0 грн, за 2020 року у сумі 1 601 514,0 грн, за 2021 року у сумі 2054 223,0 грн, за 2023 року у сумі 1 820 044,0 грн, за І квартал 2024 рік у сумі 819 616,0 грн, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування: за 2023 рік у сумі 27 496 415,0 грн за І квартал 2024 року у сумі 22 942 994,0 грн;
- п.п.39.4.2.1 п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI. зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено факт не включення до поданих Звітів про КО за 2019-2021 рр. інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції на загальну суму 9218 249 грн., в т.ч.: - за 2019 рік в сумі 70 649 грн.; за 2020 рік в сумі 8721 298 грн.; - за 2021 рік в сумі 426 302 грн.
- п. 103.2 та п. 103.4 ст. 103, пп.141.4.2, пп. 141.4.4 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 36 156 грн., в т.ч. І квартал 2022 року 16 619 грн., 2022 рік 36 156 грн.;
- пп. 16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2022 року, 2022 рік.
Судом встановлено, що на підставі акту №36257/15-32-07-01-14 від 23.08.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.09.2024 року:
- № 38638/15-32-07-01-19, яким за порушення п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 ПК України збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 8403638,00 грн, а саме: 7639671,00 грн - за податковим зобов'язанням; 763967,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 38639/15-32-07-01-19, яким за порушення п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп. 140.4.4, пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації №9116486565 від 03.05.2024 року за 1 квартал 2024 року на 22942994,00 грн.
В акті перевірки щодо порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп. 140.4.4, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України, контролюючий орган зазначив, що за період з 01.01.2019 по 31.03.2024 ТОВ «Таламус ЛТД» задекларовано у рядку 02 Декларацій з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» (далі за текстом - рядок 02 Декларації ) наступні показники: за 2019 рік у сумі 26 150 276,0 грн, за 2020 рік у сумі 14 845 514,0 грн, за 2021 рік у сумі 52 392 427,0 грн, за 1 квартал 2022 у сумі «-» 889 785 грн, за 2023 рік у сумі «-» 27 657 928,0 грн, за І квартал 2024 року у сумі 4 553 421,0 грн.
Перевіркою показників, відображених у рядку 02 Декларації, за період з 01.01.2019 у по 31.03.2024 року встановлено заниження на загальну суму 37 607 210,0 грн, а саме: заниження показника «прибуток» на загальну суму 9 949 934,0 грн за 2023 рік; завищення показника «збиток» на загальну суму 27 657 928,0 грн за 2023 рік, в результаті завищення показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту Форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)».
Вказаного висновку контролюючий орган дійшов за наслідком здійснення аналізу інформації наявної в базах даних ДПС України стосовно ТОВ «Таламус ЛТД», а також аналізом наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку, відповідно до яких було встановлено, що в період з 01.04.2022 по 31.07.2023 платник перебував на спеціальному єдиному податку зі ставкою 2%, відповідно до п.9 підрозділу 8 розділу XX Перехідні положення ПК України. У зв'язку з наведеним, за період з 01.04.2022 року по 31.07.2023 року ТОВ «Таламус ЛТД» здійснювало подання до контролюючого органу декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні. З 01.08.2023 року ТОВ «Таламус ЛТД» повернулось на загальну систему оподаткування з квартальним податковим періодом звітності (квартал, півріччя, 9 місяців та рік). У зв'язку з чим, ТОВ «Таламус ЛТД» було подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2023 року та за 2023рік. До наданих декларацій було подано, в тому числі, але не виключно, звіту Форми №2, як невід'ємного додатку до декларації.
В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що показники поданого звіту Форми №2 за 9 місяців 2023 року та за 2023 рік, складено наростаючим підсумком за період з 01.01.2023 року, однак, на думку податкового органу, вказаний метод складання звітів не відповідає нормам діючого законодавства України.
Як зазначено в акті перевірки, при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2023 року до показника рядка 01 Декларації включається дохід за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, а до показників звіту Форми №2 - результати діяльності за період з 01.08.2023 по 30.09.2023. Відповідно, при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2023 рік до показника рядка 01 Декларації включається дохід за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, а до показників звіту Форми №2 - результати діяльності за період з 01.08.2023 по 31.12.2023.
На підставі вище наведеного, в ході перевірки за 2023 рік були враховані показники Звіту Форми №2, встановлені відповідно даним бухгалтерського обліку ТОВ «Таламус ЛТД» та надані у вигляді письмових пояснень. З урахуванням наведеного в ході перевірки відповідачем встановлено завищення показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» за період 01.01.2019 по 31.03.2024 на загальну суму 37 607 210,0 грн, а саме по періодам: ІV квартал 2023 року у сумі 37 607 210,0 грн.
В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки у відповідь на запит № 1 від 29.07.2024 року, ТОВ «Таламус ЛТД» були надані, в тому числі, але не виключно, дані регістрів бухгалтерського обліку. Згідно даних бухгалтерського обліку було встановлено проведення списання витрат, як інших операційних, по наступних рахунках бухгалтерського обліку: Дт84 Кт6431, Дт84 Кт6432, Дт94 Кт84 на загальну суму 37 607 210,0 грн.
Аналізом наведеного ланцюга бухгалтерських проводок встановлено: по дебету субрахунку рахунку 6431 «Податкові зобов'язання» (далі за текстом субрахунок 6431) платником було здійснено запис 01.08.2023 у сумі 201 915,01 грн. На ту ж саму дату припадає проводка щодо списання на бухгалтерський рахунок 84 «Інші операційні витрати» (далі за текстом - рахунок 84), тобто Дт84Кт6431 - 01.08.2023 року у сумі 201 915,01 грн. по дебету субрахунку рахунку 6432 «Податкові зобов'язання непідтверджені» (далі за текстом субрахунок 6432) платником було здійснено записи 01.08.2023 року у сумі 8 842 734,01 грн та 16.10.2023 року у сумі 28 562 561,18 грн. На ті ж самі дати припадає проводка щодо списання наведених сум на бухгалтерський рахунок 84, тобто Дт84Кт6432 01.08.2023 року у сумі 8 842 734,01 грн та 16.10.2023 у сумі 28 562 561,18 грн. по рахунку 84 платником було здійснено записи, щодо списання на бухгалтерський рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» (далі за текстом рахунок 94) (Дт94Кт84) наведених вище сум двома проводками, а саме: 01.08.2024 у сумі 9044 649,03 грн; (8842 734,01+201 915,01); 16.08.2024 у сумі 28 562 561,18 грн. При співставленні показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту Форми №2 з даними бухгалтерського обліку, встановлено включення за IV квартал 2023 року до річного показника витрат суму 37 607 210,21 грн.
З метою встановлення підстав здійснення наведених бухгалтерських проводок, в ході перевірки було надано письмовий запит №3 від 13.08.2024 щодо надання пояснень з документальним підтвердженням стосовно суми витрат 37 607 210,21 грн врахованій, як інші операційні витрати. На вказаний запит 13.08.2024 було надано письмові пояснення, в яких вказано наступне - «Після скасування з 01.08.23 СпецЕН та відновлення статусу платника податків на загальних умовах було нараховано: компенсуючі податкові зобов'язання за п.198.5 ПК України щодо ввезених імпортних товарів, імпортованих «з ПДВ» та використаних під час перебування на СпецЕН з 01.04.2022 до 31.07.2022 (одночасно із відображенням податкового кредиту за сплаченим ввізним ПДВ на підставі митної декларації). Складено зведену податкову накладну від 31.08.2023 №31 у сумі 44 213 670,08 грн (сума ПДВ- 8 842 734,02 грн) та відображена у декларації з ПДВ за серпень 2023 р. - компенсуючі податкові зобов'язання за п.198.5 ПК України щодо товарів та послуг, придбаних до переходу на СпецЕН, які були використані (поставлені/реалізовані) під час перебування на СпецЕН з 01.04.2022 до 31.07.2022. Складено зведену податкову накладну від 16.10.2023 №7 у сумі 142 812 805,88 грн (сума ПДВ -28 562 561,18 грн) та відображена у декларації з ПДВ за жовтень 2023 р. У бухгалтерському обліку ці операції відображені такими проводками: Дт 6432 Кт 6412 Дт 84 Кт 643 Дт 944 Кт 84 - віднесено на інші витрати суми ПДВ (201 915,02 грн) за авансами, отриманими від контрагентів на дату переходу на спецЕН (01.04.2022). Відображено у бухгалтерському обліку проводками Дт 84 Кт 6431 Дт 944 Кт 84. Вказані проводки були зроблені у відповідності з інструкціями по веденню бух обліку, затвердженими наказами Мінфіну України.».
Також, платником було надано копію наказу ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» №477 від 30.06.2023 Про внесення доповнень до наказу №1 від 02.01.2023 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства», згідно якого - «У зв'язку з набранням чинності Закону України № 3219-ІХ від 30.06.2023 та необхідністю відповідно до пп.9-1.2 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України реєструвати компенсуючі податкові накладні відповідно до п.198.5 ст.198, додати до наказу про облікову політику наступне. «Суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображати за кредитом субрахунку 6412 аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість» у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності - у випадках: втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад встановлені норми; ліквідації основних засобів за рішенням платника податку у випадках, передбачених законодавством; безоплатної поставки матеріальних цінностей (у тому числі основних засобів), робіт і послуг; невиробничого використання матеріальних: цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг; використання раніше придбаних матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що не є господарською діяльністю платника податку; перевищення фактичної собівартості проданих товарів, робіт, послуг над фактичною ціною продажу в частині податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Сума податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, відображається наступними проводками: Дт6432-Кт6412 Дт84-КТ6432 Дт944-Кт84.». Відповідно до єдиного державного реєстру податкових накладних - ЄДРПН, підтверджується складання та реєстрація ТОВ компенсуючі податкові зобов'язання наступних податкових накладних на загальну суму ПДВ - 37 405 295,2 грн: № 31 від 31.08.2023 року на суму ПДВ - 8 842 734,02 грн № 7 від 16.10.2023 року на суму ПДВ - 28 562 561,18 грн.
Як зазначено в акті №36257/15-32-07-01-14 від 23.08.2024, за результатом проведеного аналізу наведеної вище інформації встановлено: - платник перебував на єдиному податку в період з 01.04.2022 по 30.07.2023; - під час перебування на єдиному податку платник здійснював операції щодо імпорту ТМЦ зі ставкою ПДВ 20%; - під час перебування на єдиному податку платник здійснював реалізацію товару без ПДВ, придбання яких було здійснено з ПДВ до переходу на єдиний податок та відповідно було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах; - з 01.08.2023 платник повернувся на загальну систему оподаткування та відповідно відновлено обов'язки та права платника податку на додану вартість; - 31.08.2023 року платник складає та реєструє податкову накладну на суму ПДВ по імпортованим ТМЦ, які були ввезені під час знаходження на єдиному податку; - 16.10.2023 платник складає та реєструє податкову накладну на суму ПДВ за ТМЦ реалізовані під час знаходження на єдиному податку при цьому, платник закріплює наказом по товариству списання на витрати сум ПДВ в наведеним операціям, як метод бухгалтерського обліку; - в подальшому, при складанні фінансової звітності за 2023 рік, платник включає наведені суми витрат до складу показника - інші операційні витрати та враховує при визначенні фінансового результату діяльності; - у письмовому пояснені, платник посилається на інструкції по веденню бухгалтерського обліку, затверджені наказами Мінфіну України, але не вказую, саме на які.
З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «Таламус ЛТД» суми інших операційних витрат та завищення показника у рядку 02 Декларації, за період з 01.01.2019 по 31.03.2024 внаслідок порушення ПН(С)БО № 16 «Витрати», п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України на загальну суму 37 607 210,0 грн за ІV квартал 2023 року.
Заперечуючи проти вказаного порушення, позивач вказував на те, що період з період з 01.04.2022 року по 31.07.2023 року товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 2%, і перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування товариство не мало права коригувати собівартість запасів у відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», 9 «Запаси». Позивач вказав, що жодних роз'яснень Міністерства фінансів і податкових органів щодо правової невизначеності на надійшло, а тому в умовах правової невизначеності, у відповідності до норми п.5 ст.8 Закону України №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», 30.06.2023 року наказом по підприємству позивача було внесено відповідні зміни до облікової політики та форми бухгалтерського обліку.
Надаючи оцінку висновку контролюючого органу про завищення позивачем сум інших операційних витрат, колегія суддів зазначає:
За положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Судом першої інстанції встановлено, що період з 01.04.2022 по 31.07.2023 позивач був платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2%, відповідно до п.9 підрозділу 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.
Згідно з п.9.5 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Не враховуються в обрахунку показника ?НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов'язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Встановлено, що з 01.08.2023 року ТОВ «Таламус ЛТД» повернулось на загальну систему оподаткування з квартальним податковим періодом звітності (квартал, півріччя, 9 місяців та рік).
Відповідно до пункту 91.2 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, за товарами, необоротними активами, придбаними/виготовленими/ввезеними на митну територію України з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, які використані (поставлені, реалізовані) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, зобов'язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу. При цьому база оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, в якому вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з п.п. 9-1.2.1 п.9-1.2 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, не пізніше 31 жовтня 2023 року включають до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені під час ввезення товарів, необоротних активів, під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу. При цьому такі платники податків зобов'язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу за товарами, необоротними активами, ввезеними на митну територію України та використаними (поставленими, реалізованими) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість, що були сплачені при ввезенні таких товарів, необоротних активів під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, включено до складу податкового кредиту. База оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань за такими необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, протягом якого вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання (митної вартості).
При цьому в обрахунку показника УМитн враховуються суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України за період, протягом якого платник податку застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
В свою чергу пунктом 9-1.3 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, та з 1 серпня 2023 року повертаються на сплату податку на прибуток підприємств, здійснюється з урахуванням таких особливостей:
9-1.3.1. Платники складають та подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку 2023 календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, з урахуванням положень підрозділу 4 цього розділу для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.
9-1.3.2. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період - 2022 рік, не перевищує 40 мільйонів гривень, у 2023 році встановлюється річний звітний період.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період - 2022 рік, перевищує 40 мільйонів гривень, у 2023 році встановлюється базовий квартальний звітний період.
9-1.3.3. Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 137.5 статті 137 цього Кодексу обчислюється за весь звітний 2023 рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди 2023 року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку.
9-1.3.4. Платники податку для цілей розрахунку амортизації відповідно до положень підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу враховують суму залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів, які були введені в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку та під час сплати єдиного податку, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень статті 138 цього Кодексу (у тому числі під час перебування на сплаті єдиного податку).
Строки корисного використання (експлуатації) основних засобів та нематеріальних активів визначаються з урахуванням мінімально допустимих строків амортизації згідно із статтею 138 цього Кодексу та дати введення таких необоротних активів в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку або під час сплати єдиного податку. При цьому при визначенні мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, введених в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку, враховуються також положення пункту 43-1 підрозділу 4 цього розділу.
9-1.3.5. Для цілей застосування у 2023 році пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу:
не враховуються нараховані у бухгалтерському обліку під час перебування на сплаті єдиного податку проценти за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями, що виникли за операціями з нерезидентами;
не враховуються суми фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за період перебування на сплаті єдиного податку;
сума боргових зобов'язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу визначаються як середнє арифметичне значень таких боргових зобов'язань та відповідно власного капіталу на початок звітного періоду визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та на кінець відповідного звітного податкового періоду з цього податку з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 статті 140 цього Кодексу.
9-1.3.6. Для цілей застосування у 2023 році підпунктів 140.5.4 та 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу не враховується вартість придбаних або реалізованих товарів (робіт, послуг) у періоди перебування на сплаті єдиного податку.
9-1.3.7. Для цілей застосування у 2023 році підпункту 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу не враховується сума роялті, відображена у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку за періоди перебування на сплаті єдиного податку.
9-1.3.8. Для цілей застосування у 2023 році підпункту 140.4.6 пункту 140.4 та підпункту 140.5.8 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу не враховуються суми дооцінки та уцінки, враховані у фінансовому результаті до оподаткування на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов'язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за періоди перебування на сплаті єдиного податку.
За положеннями пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Згідно з п.1 розділу ІІ Стандарту, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зі змінами та доповненнями, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.
Відповідно до 5 П(С)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Згідно з п.6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 7 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з п.8 П(С)БО 16 «Витрати» якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
У пункті 9 П(С)БО 16 «Витрати» наведено, які витрати не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.
Пунктом 17 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Пунктом 18 П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що до адміністративних витрат відносяться, зокрема, податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг)
Згідно з п.19 П(С)БО 16 «Витрати» до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
Пунктом 21 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
Згідно з пунктом 26 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що до складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп.22-25 цього Національного положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправним податкове повідомлення рішення №38638/15-32-07-01-19 від 12.09.2024 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із встановленим в ході перевірки порушенням, що виразилось у завищенні показника у рядку 02 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 37 607 210,0 грн., суд першої інстанції вірно погодився з доводами відповідача про те, що суми податку на додану вартість по товарам, що реалізовані позивачем під час перебування на спрощеній системі оподаткування без податку на додану вартість, фактично не є іншими операційними витратами в розумінні приписів чинного законодавства, а тому не підлягали включенню до показника рядку 2180 «Інші операційні витрати». Однак, в той же час, за положеннями чинного законодавства, результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку не враховуються і при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, з урахуванням положень підрозділу 4 цього розділу для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивачем здійснювались наступні бухгалтерські проводки : по дебету субрахунку рахунку 6431 «Податкові зобов'язання» (далі за текстом субрахунок 6431) платником було здійснено запис 01.08.2023 у сумі 201 915,01 грн. На ту ж саму дату припадає проводка щодо списання на бухгалтерський рахунок 84 «Інші операційні витрати» (далі за текстом - рахунок 84), тобто Дт84Кт6431 - 01.08.2023 у сумі 201 915,01 грн по дебету субрахунку рахунку 6432 «Податкові зобов'язання непідтверджені» (далі за текстом субрахунок 6432) платником було здійснено записи 01.08.2023 у сумі 8 842 734,01 грн та 16.10.2023 у сумі 28 562 561,18 грн. На ті ж самі дати припадає проводка щодо списання наведених сум на бухгалтерський рахунок 84, тобто Дт84Кт6432 01.08.2023 року у сумі 8 842 734,01 грн та 16.10.2023 у сумі 28 562 561,18 грн. по рахунку 84 платником було здійснено записи, щодо списання на бухгалтерський рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» (далі за текстом рахунок 94) (Дт94Кт84) наведених вище сум двома проводками, а саме: 01.08.2024 у сумі 9044 649,03 грн; (8842 734,01+201 915,01); 16.08.2024 у сумі 28 562 561,18 грн. При співставленні показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту Форми №2 з даними бухгалтерського обліку, встановлено включення за IV квартал 2023 року до річного показника витрат суму 37 607 210,21 грн.
В свою чергу в ході розгляду справи також встановлено, що контролюючий орган, зменшуючи суму витрат не здійснив одночасне коригування сум доходів.
З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказаний ланцюг бухгалтерських проводок своїм наслідком не мав зміну фінансового результату, оскільки з одночасним збільшенням суми витрат мало місце одночасне збільшення сум доходів.
Суд першої інстанції також вказав на те, що у судовому засіданні представник податкового органу підтвердила вказані обставини, про які перевіряючим було відомо під час проведення перевірки.
За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку контролюючий орган фактично не погоджується з обліковою політикою підприємства, оскільки ланцюг бухгалтерських проводок своїм наслідком не мав зміну фінансового результату, з огляду на те, що з одночасним збільшенням суми витрат мало місце одночасне збільшення сум доходів. Однак порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, має наслідком притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, та не є підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновку контролюючого органу про завищення ТОВ «Таламус ЛТД» показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту Форми 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) та наявність підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.
В ході перевірки контролюючим органом було також встановлено, що у перевіряємий період позивачем здійснювались експортні операції з наступними покупцями-нерезидентами:
Республіка Молдова: ТОВ "МариС", Компанія «TINPACK IMPEX» SRL
Республіка Узбекистан: «S.C. «Rotaru-Inter» S.R.L», ТОВ «INTER TRADE XAZORASP», ТОВ «SYSTEMS EXPORTS», ТОВ «OSIYO GROUP», ТОВ «GOLD AZIYA BARAKA», ТОВ «BOYOVUT EKSPORT TRADE», ТОВ «CRISTALL TOP BUSINESS», ТОВ «CARAVAN GLOBAL COMMERCE LLC», ТОВ «PROGRESS STILL», ТОВ «DELIVERY TRADE», ТОВ «BEST METALL LIDS», ТОВ «SURUR XAYR BIZNES», ТОВ «EAST TRADE CENTER», ТОВ «INTER TRADE XAZORASP», ТОВ «CENTRAL ASIA DISTRIBUTION», ТОВ «NEW STRONG DISTRIBUT».
Контролюючим органом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку платника, наведені вище взаємовідносини відображено бухгалтерською проводкою Дт70Кт362 на загальну суму 92 592 789,19 грн, в тому числі: за 2019 рік - 24 893 954,56 грн; за 2020 рік - 29 657 662,75 грн; за 2021 рік - 38 041 171,88 грн.
Вказані фінансово-господарських взаємовідносини з нерезидентами не мали відображення у додатку РІ та відповідно рядку 03 Декларації протягом періоду з 01.04.2019 по 31.12.2023.
В ході перевірки контролюючим органом було надано товариству письмовий запит №3 від 13.08.2024 щодо надання пояснень з документальним підтвердженням стосовно здійснення ЗЕД з резидентами Республіка Молдова, в частині виконання норм ст. 140 ПК України при декларуванні податку на прибуток. На вказаний запит 15.08.2024 було надано письмові пояснення.
За результатом проведення аналізу вищевказаної інформації, перевіркою встановлено, що ТОВ «Таламус ЛТД» за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 здійснювало реалізацію на експорт товарів покупцям, які є резидентами Республіка Молдова та Республіка Узбекистан, тобто їх місце реєстрації знаходиться в державах зазначених в переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1. пункту 39.2 статті 39 ПК України, затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2017 № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» з урахуванням змін та доповнень.
Відповідач вказав на те, що дія пп. 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 ПК України поширюється на операції, які не є контрольованими відповідно до ст. 39 ПК України, в тому числі на операції із непов'язаними особами. В свою чергу вимоги до складання документації з трансфертного ціноутворення відповідно до пп. 39.4.6 ПК України та вимоги до змісту такої документації визначені п.п. 39.4.6 ПК України, стосуються контрольованих операцій платників податків. Також податковий орган зазначив, що ст. 39 ПК України передбачає встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» за одним із методів, які визначені пп. 39.3.1 ПК України, в тому числі в частині вимог щодо вибору найбільш доцільного методу. Виходячи із цього, для цілей обґрунтування суми витрат (доходів) за операціями, передбаченими пп. 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 ПК України, платник податків має задокументувати як сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, інформацію, визначену у пп. 39.4.6 ПК України, в обсязі, необхідному для оцінки платником податку та контролюючим органом відповідності рівня ціни або показника рентабельності відповідної операції (операцій) принципу «витягнутої руки». При цьому обсяг інформації, зазначеної в такій документації, можна вважати достатнім для цілей застосування пп. 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 ПК України, якщо платник податків належно обґрунтував рівень ціни або показник рентабельності відповідної операції (операцій) за найбільш доцільним методом, визначеним пп. 39.3.1 ПК України.
На підставі вище наведеного контролюючий орган встановив відсутність достатнього обсягу інформації наданого на запит в ході перевірки, стосовно виконання норм ст. 140 ПК України при здійснені ЗЕД. Інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України, в ході перевірки платником не доведено. У зв'язку з тим, що норми п. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 ПК України застосовуються за результатом податкового року, розрахунок суми заниження показника склав: за 2019 рік у сумі 7468 186,3 грн; за 2020 рік у сумі 8 897 298,8 грн; за 2021 рік у сумі 11 412 351.56 грн, відповідно загальна сума 27777836,76 грн.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, слід зазначити наступне:
Згідно п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 цього Кодексу.
Згідно п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки, підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1117-IX від 17.12.2020) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:
нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь у нерезидентів, визначених абзацами другим та третім цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов'язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", та вартістю реалізації.
У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу п'ятого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом шостим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Судом встановлено, що за наслідком проведеної перевірки контролюючим органом здійснено розрахунок суми заниження показника, який склав: за 2019 рік - 7468 186,3 грн; за 2020 рік - 8 897 298,8 грн; за 2021 рік - 11 412 351,56 грн.
Вказаний розрахунок здійснювався контролюючим органом виходячи з того, що норми п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України застосовуються за результатом податкового року.
В свою чергу чергу, пункт 140.5 статті 140 доповнено підпунктом 140.5.5-1 згідно із Законом України № 466-IX від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на дату набрання чинності Законом України № 466-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» - 23.05.2020 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підстав відсутності достатнього обсягу інформації, наданої на запит в ході перевірки стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентом в республіці Молдові у 2019 році.
Крім того, судом встановлено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не направлявся запит ТОВ «Таламус ЛТД» щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження, в тому числі даних бухгалтерського та податкового обліку, по питанням здійснення ЗЕД з республікою Узбекистан в частині виконання вимог ст.140 ПК України.
За відсутності такого запиту посилання відповідача на відсутність достатнього обсягу інформації стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентом в республіці Узбекистан, є безпідставним, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підстав відсутності достатнього обсягу інформації, наданої на запит в ході перевірки стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентом в республіці Молдова за 2020 та 2021 роки, судом встановлено наступне:
Пунктом 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України передбачено виняток, за яким особа, яка повинна збільшити фінансовий результат року на 30 відсотків, звільняється від такого збільшення. Так, вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що платник податків, придбавши товари у нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, зобов'язаний збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».
Отже, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на суму 30% вартості товарів.
Наведений правовий висновок викладено у постанові від 22.03.2024 року у справі №640/10554/20, у постанові 06.08.2024 року у справі № 824/762/17-а.
За обставин даної справи операції позивача з нерезидентом в республіці Молдова за 2020 та 2021 роки не є контрольованими.
Відповідно до пп.39.1.1 п. ст.39 Податкового кодексу України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки" (об'єкта оподаткування - у випадках, якщо застосування принципу "витягнутої руки" передбачено цим Кодексом або міжнародними договорами).
За положеннями пп.39.1.1 п. ст.39 Податкового кодексу України, обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Згідно підпункту 39.1.4 пункту 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів: порівняльної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; чистого прибутку; розподілення прибутку.
Методологія, критерії та процедура застосування методів описана в пункті 39.3 Податкового кодексу України.
Підпунктом 39.2.1.8 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що умови, за яких господарські операції визнаються такими, що відповідають принципу "витягнутої руки":
якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, ціна вважається такою, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо вона встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна (максимальна) ціна (націнка) продажу або індикативна ціна. У такому разі ціна операції, що відповідає принципу "витягнутої руки", визначається відповідно до цієї статті, але не може бути меншою за мінімальну ціну (націнку) або індикативну ціну та більшою за максимальну ціну (націнку);
якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для встановлення відповідності принципу "витягнутої руки" для цілей оподаткування;
у разі проведення аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого визначена законом, умови, які склалися за результатами такого аукціону (публічних торгів), визнаються такими, що відповідають принципу "витягнутої руки";
якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, умови, сформовані під час такого продажу, визнаються такими, що відповідають принципу "витягнутої руки".
Згідно з пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі) повинна містити таку інформацію:
а) дані про особу (осіб), яка є стороною контрольованої операції, та про пов'язаних осіб платника податків (у звітному періоді, в якому здійснювалася контрольована операція, та на момент подання документації), а саме: контрагента (контрагентів) контрольованої операції; фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) платника податків (за наявності); осіб, які безпосередньо (опосередковано) володіють корпоративними правами платника податків у розмірі 25 і більше відсотків; осіб, корпоративними правами яких у розмірі 25 і більше відсотків безпосередньо (опосередковано) володіє платник податків.
Дані повинні бути такими, що дають змогу ідентифікувати таких пов'язаних осіб (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи, код особи, встановлений у державі (країні) їх реєстрації) та розкривати інформацію щодо критеріїв визнання таких осіб пов'язаними;
б) загальний опис діяльності групи компаній (включаючи материнську компанію та її дочірні підприємства), у тому числі організаційну структуру такої групи, опис господарської діяльності цієї групи, політику трансфертного ціноутворення, інформацію про осіб, яким платник податків надає місцеві управлінські звіти (назва держави, на території якої такі особи утримують свої головні офіси);
в) опис структури управління платника податків, схема його організаційної структури із зазначенням загальної кількості працюючих осіб та в розрізі окремих підрозділів платника податків станом на дату операції або на кінець звітного періоду;
г) опис діяльності та стратегії ділової активності, що провадиться платником податків, зокрема, економічні умови діяльності, аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), на яких проводить свою діяльність платник податків, основні конкуренти;
ґ) відомості про участь платника податків у реструктуризації бізнесу або передачі нематеріальних активів у звітному або попередньому році з поясненням аспектів цих операцій, що вплинули або впливають на діяльність платника податків;
д) опис контрольованої операції із зазначенням ланцюга постачання (створення вартості) товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції.
Опис операцій з придбання (продажу) товарів, робіт (послуг), нематеріальних активів, інших предметів господарських операцій, відмінних від товарів, має містити обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції у порівнянні із неконтрольованими операціями, які є реально доступними альтернативними варіантами такої контрольованої операції) і наявності ділової мети їх придбання (продажу);
е) опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов'язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги).
є) відомості про фактично проведені розрахунки у контрольованій операції (сума та валюта платежів, дата, платіжні документи);
ж) чинники, які вплинули на формування та встановлення ціни, зокрема бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);
з) функціональний аналіз контрольованої операції: відомості про функції осіб, що є сторонами (беруть участь) у контрольованій операції, про використані ними активи, пов'язані з такою контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції;
и) економічний та порівняльний аналіз: суму отриманих доходів (прибутку) та/або суму понесених витрат (збитку) внаслідок здійснення контрольованої операції, рівень рентабельності; обґрунтування вибору методу, який застосовано для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", фінансового показника згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті та сторони, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті; обґрунтування вибору та інформація про зіставні операції (зіставних осіб) і джерела інформації, які використовувалися для аналізу; обґрунтування використання під час визначення діапазону рентабельності відповідно до підпункту 39.3.2.8 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті інформації за декілька податкових періодів (років) та розрахунок середньозваженого значення показника рентабельності; розрахунок діапазону цін (рентабельності); опис та розрахунок проведених коригувань згідно з підпунктом 39.2.2.1 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті.
Фінансові показники, що використовувалися під час розрахунку показників рентабельності контрольованої операції, мають бути підтверджені даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності сторони контрольованої операції, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті.
У разі якщо стороною контрольованої операції здійснюється постачання (продаж) товарів, робіт, послуг, інших предметів за контрольованими операціями декільком особам, і для цілей встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється порівняння показника рентабельності такого постачальника, документація має містити опис алгоритму розподілу витрат постачальника, понесених для здійснення таких операцій, які враховуються під час розрахунку показника рентабельності. Такий опис має містити інформацію про економічне обґрунтування вибору алгоритму розподілу витрат, методику його застосування, а також фактичний розрахунок, здійснений відповідно до обраної методики;
і) відомості про проведене платником податку самостійне або пропорційне коригування податкової бази та сум податку відповідно до підпунктів 39.5.4 і 39.5.5 пункту 39.5 цієї статті (у разі його проведення);
ї) якщо платник входить до міжнародної групи компаній:
копії істотних внутрішньогрупових угод, що впливають на ціноутворення в контрольованій операції;
копії договорів про попереднє узгодження ціноутворення, податкових роз'яснень компетентних органів держав (територій), що застосовуються в угодах між учасниками міжнародної групи компаній щодо контрольованої операції і в підготовці яких не брав участі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
й) копія аудиторського висновку щодо бухгалтерської (фінансової) звітності платника податків за звітний період (звітні періоди), за які подається документація з трансфертного ціноутворення (якщо його наявність є обов'язковою для платника податків);
к) копії договорів (контрактів) та будь-які доповнення до них, за якими здійснювалася контрольована операція.
Методологія проведення такого співставлення та застосування принципу «витягнутої руки», викладена у статті 39 Кодексу, та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (підпункт 39.2.2 пункту 39.2), використання одного із методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3, проведення економічного та порівняльного аналізу (підпункт 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України).
Для цілей цього Кодексу контрольовані операції визнаються зіставними з неконтрольованими, якщо: немає значних відмінностей між ними, що можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення; такі відмінності можуть бути усунені шляхом коригування умов та фінансових результатів неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на порівняння (підпункт 39.2.2.1 пункту 39.2).
Під час визначення зіставності операцій аналізуються такі елементи контрольованої та зіставних операцій: характеристика товарів (робіт, послуг), які є предметом операції; функції, які виконуються сторонами операції, активи, що ними використовуються, умови розподілу між сторонами операції ризиків та вигод, розподіл відповідальності між сторонами операції та інші умови операції (далі - функціональний аналіз); стала практика відносин та умови договорів, укладених між сторонами операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); економічні умови діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг) (підпункт 39.2.2.2 пункту 39.2).
Визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій з умовами контрольованої операції може здійснюватися, зокрема, але не виключно, за результатами аналізу: кількості товарів, обсягу виконаних робіт (наданих послуг); строків виконання господарських зобов'язань; умов проведення платежів під час здійснення операції; офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, у разі використання такої валюти у розрахунках під час здійснення операції, зміни такого курсу; розміру звичайних надбавок чи знижок до ціни товарів (робіт, послуг), зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами споживчих якостей, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; розподілу прав та обов'язків між сторонами операції, визначених за результатами функціонального аналізу (підпункт 39.2.2.4 пункту 39.2.).
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що зіставленню при дослідженні дотримання принципу «витягнутої руки» при визначенні відповідних цін підлягають комерційні та фінансові умови саме операцій. Для порівняння не обов'язково, щоб дві операції були ідентичними, але жодна з відмінностей між ними не має істотно впливати на ринкову ціну або прибуток. Якщо ж існують такі відмінності, то слід внести досить точні поправки (коригування), які виключають їх вплив. При цьому, у підпункті 39.2.2.2 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України наведено перелік елементів, що підлягають аналізу при визначенні зіставності операцій.
В даному випадку, стверджуючи про наявність підстав для визначення ТОВ «Таламус ЛТД» грошового зобов'язання з податку на прибуток, контролюючий орган вказував на ненадання позивачем достатнього обсягу інформації на запит стосовно виконання норм ст. 140 Податкового кодексу України при здійснені ЗЕД.
Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, товариство посилалось на те, що з метою доведення відповідності ціни товару ринковій ціні, контролюючому органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують, що заявлені ціни операцій не є штучно заниженими/завищеними з метою ухилення від оподаткування, а відповідають ринковим цінам, шляхом порівняння з іншими аналогічними (співставними) операціями, які не підпадають під застереження пп.140.5.51 абз.2 щодо держави резентури контрагента та його статусу.
Як стверджує позивач у позові, ним співставлено досліджувані операції (які в термінах ст.39 могли б називатись контрольованими) з іншими операціями (які в термінах ст.39 могли б називатись неконтрольованими) з найвищим можливим ступенем співставності - практично тотожні: обидві - операції продажу, один і той же продавець -позивач, один і той же товар - відповідає одному й тому ж ТУ У 46.72.103-2000, одні й ті ж умови поставки - FCA м.Одеса.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 39.3.3.1 пп.39.3.3 п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у контрольованій операції, з ціною у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях), які фактично здійснені платником податків (іншими особами) або на підставі інформації, отриманої з джерел, визначених підпунктом 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті.
Підпунктом 39.3.3.3 пп.39.3.3 п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України визначено, що порівняння ціни контрольованої операції з ціною зіставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, зокрема інформації про ціни на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату.
У разі здійснення контрольованої операції на підставі форвардного або ф'ючерсного контракту порівняння цін проводиться на підставі інформації про форвардні або ф'ючерсні ціни на найближчу до дати укладення відповідного форвардного або ф'ючерсного контракту дату (за умови, що платник податків повідомить центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, про укладення такого контракту засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" протягом 10 робочих днів з дня укладення відповідного форвардного або ф'ючерсного контракту).
Форма такого повідомлення та порядок його подання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У своїх поясненнях, наданих контролюючому органу на запит, позивач зазначив: «Операції експорту. Обирається метод порівняльної неконтрольованої ціни. Порівнюються операції поставки від ТОВ «Таламус ЛТД» до Республіки Молдова з неконтрольованими операціями поставки до інших країн (в Таблиці курсивом). При цьому ступінь співставності операцій максимальна: всі обставини, що супроводжують експорт, для всіх операцій тотожні, бо постачальником є одна й та ж особа ТОВ «Таламус ЛТД». У даних поясненнях наведено таблицю із зазначенням дати постачання, продукції, кількості, ціни, покупця та суми.
В свою чергу доказів надання до контролюючого органу інших документів на підтвердження інформації в обсязі, зазначеному пп. 39.4.6 п. 39.4 статті 39 Податкового кодексу України позивачем до контролюючого органу не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надані податковому органу докази не містять належного обґрунтування ціноутворення або показника рентабельності відповідної операції на підставі обраного методу порівняльної ціни, що унеможливлює встановити реальну ціну поставленого товару. Позивачем не наведено обґрунтування ціноутворення на підставі обраного методу порівняльної ціни та не зазначено будь-якого порівняння ринку товарів, їх обсягів, конкуренції, попиту та пропозиції, а також рівня регулювання державних процесів тощо.
З урахуванням викладеного обґрунтованими є висновки контролюючого органу про заниження визначеного платником об'єкту оподаткування податком на прибуток у зв'язку із вказаними експортними операціями, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підстав відсутності достатнього обсягу інформації, наданої на запит в ході перевірки стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентом в республіці Молдові є правовірним.
З огляду на загальну суму заниження показника по нерезиденту Республіки Молдова, визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 631531,75 грн (є правомірним, а тому в цій частині ППР скасуванню не підлягає.
Також суд першої інстанції вірно встановив, що згідно п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), не застосуються штрафні санкцій за порушення податкового законодавства, крім випадків, визначених цим пунктом.
З огляду на те, що перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України не включає застосування штрафних санкцій за пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України, контролюючим органом було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 63153,18 грн (631531,75 *10%) у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підстав відсутності достатнього обсягу інформації, наданої на запит в ході перевірки стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентом в республіці Молдові.
З огляду на все вище зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване товариством податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38639/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року підлягає скасуванню лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7008139,25 грн (7639671,00 грн - 631531,75 грн) та визначення суми штрафу у розмірі 763967,00 грн.
В свою чергу колегія суддів вважає безпідставними доводи ТОВ «Таламус ЛТД» стосовно того, що у разі встановлення протиправності податкового повідомлення-рішення на певну суму, суд мав у повному обсязі скасувати таке податкове повідомлення-рішення, а також доводи щодо порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності, що виразилось у виході за межі позовних вимог, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення в частині, а не у повному обсязі, як зазначено у позовній заяві.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В свою чергу, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2021 року у справі № 580/2729/19, від 03 вересня 2019 року у справі №806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0370/3780/11 та від 23 жовтня 2018 року у справі №808/3458/16, суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Верховний Суд вказував на те, що такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
За встановлених у даній справі обставин щодо часткової протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 38638/15-32-07-01-19 від 12 вересня 2024 року, суд першої інстанції правомірно, у межах наданих процесуальним законом повноважень скасував зазначене податкове повідомлення-рішення лише в частині.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" та Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.06.2025 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук