Справа № 686/2145/25
Провадження № 2/686/2409/25
04 червня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді -Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Хмельницькому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
23 січня 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що 30 січня 2023 року він надав у борг ОСОБА_2 кошти у сумі 30 000 доларів США на строк до 01.03.2023 року, про що ОСОБА_2 видав власноруч підписану боргову розписку.Проте, Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором позики не виконав, у встановлені строки борг не повернув. Додатково зазначав, що Відповідач також видав власноруч підписаний Додаток до розписки від 30.01.2023 року, де вказав, що грошові кошти, які він отримав від позивача, зобов'язується витратити на закупівлю ПММ для ТОВ «К.Нафта», директором і засновником якого він являється. Крім того, позивач з Відповідачем узгодили графік погашення боргу, який ОСОБА_2 власноруч підписав. Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить: 30 000 доларів США за позикою від 30.01.2023 року. Оскільки, на теперішній час у позивача, ОСОБА_1 , знаходиться оригінал виданої ОСОБА_2 боргової розписки від 30.01.2023 року, це свідчить про те, що Відповідач не виконав свої зобов'язання та не повернув йому свій борг.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на його користь заборгованість за договором позики від 30.01.2023 року в загальному розмірі 30 000 доларів США.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року по вказані позовній заяві було визначеного головуючим суддею - суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2025 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.03.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
Представник позивача адвокат Піскуровська К.В. в день судового засідання подав заяву якою підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились. Відповідач правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвала про відкриття, позовна заява з додатками була направлена належним чином на адресу відповідача. На час розгляду справи відзив на позов не подано, причини неможливості подати суду не повідомлено.
Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого проживання. Конверти повертались з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на сайті суду.
Причини неявки суду не повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази в їх сукупності, оглянувши оригінал договору позики про отримання грошових коштів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 30 січня 2023 року позивачем було надано у борг відповідачу ОСОБА_2 кошти у сумі 30 000 доларів США, про що ОСОБА_2 видав власноруч підписану боргову розписку.
Згідно оригіналу розписки, яка долучена до матеріалів справи представником позивача, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 30 тисяч доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 01.03.2023 року.
Згідно з статтею 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Якщо наявний факт існування розписки або договору, у який позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом це свідчить про реальний характер договору позики, ключовим є зміст цього документу.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 вересня 2018 р. у справі № 756/8630/14-ц , провадження № 61-8792св18, від 08 квітня 2021 р. у справі 500/1755/17, провадження 61-1899св20, від 22 вересня 2021 р. у справі № 761/29374/19 та від 16 лютого 2022 р. у справі № 520/19325/18.
Розписка є документом про отримання в борг грошових коштів, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст умов договору, і головне факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Крім того, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
На підтвердження укладання договору позики і передачі грошей позивач надав суду розписку, згідно якої відповідача отримав кошти від позивача в сумі 30 тися доларів США та зобов'язався їх повернути позивачу до 01.03.2023 року.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до статті 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження позовних вимог суду надана належним чином завірена копія та оргінал розписки від 30.01.2023 року, власноручно написана відповідачем ОСОБА_2 , в якій зазначено всі істотні умови правочину позики, а саме: анкетні дані сторін договору, суму і валюту фактично отриманих в борг грошових коштів, зобов'язання позичальника ОСОБА_2 повернути ці кошти позивачеві ОСОБА_1 в строк до 01.03.2023 року.
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд враховує, що для правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.
Оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, яким встановлено строк їх повернення, та оригінал розписки перебуває у фактичному володінні позивача, що свідчить про невиконання боржником зобов'язання з повернення боргу за цим правочином ані у строк до 01.03.2023 року, ані до теперішнього часу.
Судом також враховується, що відповідачем будь-яких доказів щодо погашення боргу суду не надано, жодних клопотань про витребування таких доказів не заявлялось.
Також відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів позивачу.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, наявність оригіналу договору позики у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Боргова розписка про отримання коштів підписана власноруч відповідачем, є документом, який виданий боржником кредитору, тобто позивачу, за договором позики, що підтверджує його укладення і умови цього договору, засвідчує отримання відповідачем від позивача певної грошової суми. Зазначена правова позиція висловлена в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №707/2606/16-ц.
Тому позов підлягає до задоволення.
Згідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору бо є інвалідом 2 групи, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 12609 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.12,81,141,200,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 30.01.2023 року в загальному розмірі 30 000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 12609 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа